WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості учбової діяльності студентів - Реферат

Особливості учбової діяльності студентів - Реферат

ВУЗе лінгвістичного профілю
Наступність є основним принципом між шкільним і вузівським утворенням і означає погодженість і зв'язок всіх основних компонентів двох систем, як по горизонталі, так і по вертикалі. При цьому "під горизонтальною наступністю розуміються межпредметние зв'язку шкільного і вузівського курсів; по вертикалі - взаємозв'язок змісту, форм і методів навчання, послідовне наростання складності навчальної діяльності по всіх аспектах і видам мовної діяльності" [1].
Розрив у горизонтальній і вертикальній наступності, а також недостатньо сформовані навчальна і комунікативна компетенції значної частини випускників шкіл роблять особливо скрутним перший етап навчання в лінгвістичному вузі, коли в наявності дисбаланс між вихідними знаннями й уміннями студентів і вузівськими вимогам по іноземній мові; між властивій середній школі методами пізнання і новою якістю навчання у вузі. Важливим етапом, покликаним забезпечити плавність переходу і скорегувати наявні проблеми, є адаптивний фонетичний курс - цілком виправданий і відносно самостійний по своєму предметному змісті етап навчання в мовному вузі.
Факт надходження в мовний вуз зміцнює віру першокурсника у власні сили і здібності, породжує надію на повноцінне, цікаве студентське життя і навчання, мрії і можливість стажування за кордоном. Студентський вік - це особливий період у житті людини вже в силу того, що "по загальному змісті і по основних закономірностях вік від 18 до 25 років складає, скоріше, початкова ланка в ланцюзі зрілих віків, чим заключне - у ланцюзі періодів дитячого розвитку" [2]. За спостереженням ряду дослідників [Б.Г. Ананьев, Н.В. Кузьміна, Ю.Н. Кулюткин і ін.] студентський вік як особлива соціально-психологічна і вікова категорія із соціально-педагогічних і психолого-педагогічних позицій є особливим суб'єктом навчальної діяльності.
Від того, наскільки успішно студент освоюється в нових навчальних умовах, залежить як його психологічний стан, так і подальші успіхи у вузі. Початковий етап професіоналізації (вибір сфери діяльності, пошук свого місця в професійному співтоваристві, соціальна адаптація і самореалізація студента) трактується педагогами вищої школи, соціологами, психологами, методистами як ключовий, найчастіше визначальний весь хід подальшого життя людини.
Навчання у вузі лінгвістичного профілю має ряд специфічних особливостей. І першої з них варто назвати що змінився (у порівнянні зі шкільним) стиль навчальної діяльності по оволодінню іноземною мовою. Вчорашній учень зустрічається з зовсім новими для нього способами організації навчального процесу. У порівнянні із середньою школою міняються і форма викладання, і форма контролю. Збільшується багаторазово як число годин на іноземну мову, так і частка часу, що відводиться на роботу з іноземної мови в мультимедийном класі. Усе це викликає в студента необхідність внутрішньої самоорганізації, розвитку уміння розподіляти час і сили в ущільненому режимі вузівського навчання.
Своєрідним психологічним бар'єром для починаючих студентів є і подвійність відносини до них: як до дорослих - з боку викладачів вузу і як до дітей - з боку батьків. Першокурсник, якого у вузі прийнято вважати дорослим, у свої 16 - 18 років досягає лише фізичної зрілості. Це зв'язано з явищем фізичної акселерації, що набагато випереджає психічну, а тим більше, соціальну зрілість. Неврівноваженість і нестійкість психічних процесів у цьому віці, ще більш посилені незвичними вузівськими умовами, може знижувати рівень інтелектуальних можливостей і вольової активності студентів [3].
Додаткові труднощі в адаптації першокурсників у мовному вузі зв'язані з недостатньою сформованістю в них мотивів вивчення іноземної мови як викладацької спеціальності (вони найчастіше бачать себе в ролі процвітаючого перекладача, працівника великої закордонної фірми, а не вчителя школи), а також з недостатнім ступенем сформованості лінгвістичної компетенції іноземною мовою, особливо випускників національних і сільських шкіл. Наші дані анкетування в період АВФК цілком підтверджують зазначені положення: з 100 студентів у середньому тільки 17% хочуть стати викладачами і близько 55% у майбутньому бачать себе перекладачами.
Збої у функціонуванні артикуляційного апарата, фонематичного і мовного слуху, загальна несформованість лінгвістичної компетенції, відсутність умінь самостійної роботи з іноземної мови- усе це обумовлює тих значних труднощів, з якими зіштовхується з перших кроків у мовному вузі більшість випускників загальноосвітніх навчальних закладів.
Виходом з цієї ситуації багато років вважався спеціальний вводно-коррективний фонетичний курс. Однак практика показує, що, будучи традиційним способом вирівнювання рівня мовної підготовленості, заняття в основному фонетичними дриллами різко знижує мотиваційний аспект вивчення іноземної мови: студенту (усупереч його чеканням) приходиться багаторазово і монотонно повторювати слідом за диктором-носієм мови і викладачем окремі звуки, слова і фрази, тому що саме мовні тренувальні вправи як і раніше займають головне місце у всіх увідно-фонетичних курсах.
Таким чином, очевидна невідповідність між чеканнями студента, що надійшов у лінгвістичний вуз і психологічно очікує спілкування іноземною мовою, з реальним змістом монотонної тренувальної роботи в період вступного курсу. Більш того, традиційна монологічна форма занять (викладач навчає - студент засвоює) заходить у суперечність з новою інтерактивною формою утворення в контексті личностно-ориентированного підходу до навчання, що затвердився в останні роки в сучасній мовній політиці, у тому числі й в області іноземних мов.
Одним з основних положень даного підходу є спрямованість на розвиток особистості того, якого навчають, як активного суб'єкта навчальної діяльності і його всебічна підготовка до безупинного процесу утворення, починаючи з перших кроків навчання в мовному вузі. Протягом декількох сторіч пріоритет у системі утворення віддавався діяльності викладання і викладачу як головному організатору навчально-виховного процесу. В даний час акцент зміщається убік навчання, активної навчальної діяльності студента. Світова і вітчизняна дидактика поступово переходять до заміни старої системи навчання (педагог - підручник - той, якого навчають,) на нову (той, якого навчають, - підручник - педагог). При новому підході викладач здобуває новий статус, анітрошки не менш значимий, але іншої. Нова задача викладача - організувати самостійну пізнавальну діяльність того, якого навчають,, навчити його самостійно добувати знання і застосовувати отримані знання й уміння на практиці. Турбота викладача полягає в даний час у доборі таких методів і технологій навчання, які б не тільки і не стільки дозволяли засвоювати готові знання, скількидопомагали здобувати знання, навички й уміння самостійно і за допомогою викладача з різних джерел формувати власну точку зору і вміти неї відстоювати.
Насамперед, личностно-ориентированное навчання не тільки враховує індивідуальні задатки, здібності і можливості того, якого навчають,, використовує передові педагогічні й інформаційні технології і дозволяє кожному студенту опанувати визначеною сумою знань і умінь, але
Loading...

 
 

Цікаве