WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Формування культури особистості як пріоритетне завдання сучасної освіти - Реферат

Формування культури особистості як пріоритетне завдання сучасної освіти - Реферат

говоримо про індійську, китайську, європейську, північноамериканську, слов'янську культури тощо.
4. Цілісний космічний феномен, неентропійна жива система, здатна переробляти речовину та енергію і постійно підвищувати рівень своєї організації. (Звичайно, про існування, особливості та сутність позаземних цивілізацій (культур) можна наразі говорити лише гіпотетично).
5. Сукупність всіх видів перетворювальної діяльності людини і суспільства, а також результатів цієї діяльності (філософський аспект).
6. Специфічна естетична діяльність, мистецтво (масова культура, музична культура) [10, с.133-134].
Є й інші підходи до розгляду культури - за її функціями в суспільстві, формами існування тощо.
На основі аналізу наукової літератури нами було встановлено, що феномен "культура" - багатозначний, відрізняється складністю та варіативністю. Узагальнюючи велику кількість визначень поняття "культура", можна виділити такі основні положення:
· сутність культури - гуманістична, людинотворча, яка полягає в конкретизації загально-людських цінностей стосовно кожної людини; продуктом і одночасно творцем культури є людина;
· головним джерелом культури є діяльність людини;
· культура включає в себе способи і результати діяльності людини;
· культура часто розглядається як механізм, що регламентує і регулює поведінку та діяльність людини, оскільки людина є її носієм і ретранслятором;
· культура - специфічно людський спосіб буття, котрий визначає весь спектр практичної і духовної активності людини, її можливої взаємодії з навколишнім світом і собою;
· взаємодія культури з суспільством має діалектичний характер.
Діалектика взаємодії культури і суспільства виражається у таких аспектах:
- по-перше, культура відображає стан морального здоров'я суспільства, рівень економічних і політичних свобод, характеризує його духовний потенціал;
- по-друге, культура функціонує за своїми специфічними законами, сягаючи корінням у традиції попередніх поколінь, синтезуючи позитивний досвід минулого з сучасним і тенденціями майбутнього;
- по-третє, певний тип суспільних відносин, економічний уклад, політичний режим, соціально-класова структура, етнічні і національні стосунки впливають на зміст і форми культурного процесу, з одного боку, а з іншого - культура вносить відповідні корективи у духовне життя суспільства, служить передумовою радикалізації і стабілізації всіх сторін суспільного буття і тим самим забезпечує відповідну рівновагу при переході його з одного історично-культурного стану в інший.
У розвинених суспільствах зв'язки між розвитком культури і соціально-економічними умовами життя суспільства дедалі ускладнюються. На культурні процеси впливають рівень розвитку матеріального виробництва, рівень життя, ступінь політичного розвитку, забезпеченість засобами культурного розвитку. Не існує прямо пропорційного зв'язку між рівнем життя і культурою суспільства. Високий рівень життя може створювати сприятливі умови для оволодіння культурою, а може й навпаки - вести не до розвитку, а до розкладу і занепаду культури. Досвід сучасних цивілізованих країн показує, що дух вільного підприємництва поступово орієнтує зміст виробництва і споживання на етнічно-культурні цінності. При цьому, аби не втратити національну самобутність у бурхливому процесі інтернаціоналізації та інтеграції, національна економіка мусить шукати оптимальні резерви виходу на передові рубежі науково-технічного прогресу у джерелах вітчизняної і світової культури. XX століття показало, що економічне процвітання в основному пов'язане з культурою. Між сферою економіки і сферою культури існує тісний взаємозв'язок. Історія доводить: життєвий рівень будь-якої країни є прямим наслідком рівня освіченості та культури суспільства. Інтелектуально розвинена нація здатна забезпечити себе всім необхідним попри те, наскільки багата територія на Землі їй припала. Приклад Японії, Ізраїлю. Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню та деяких інших країн свідчить, що бідність землі, майже повна відсутність природних ресурсів і недостатність капіталу - не є перешкодою до економічного процвітання суспільства, але лише за тієї умови, що народ країни має високу культуру і вміє нею розпорядитись, використовуючи свої знання. Японці на основі соціологічних досліджень дійшли висновку, що у працівників з низькою загальною культурою - низька відповідальність за доручену справу. Тому власники багатьох підприємств для своїх працівників запровадили обов'язкові заняття з історії світової літератури, музики, живопису. Витрачати великі кошти на розвиток культури своїх працівників їх примушує висновок науковців: без знання мистецтва, без культури не може бути повноцінної людини, а отже, і спеціаліста [11,С.54-55]. Нинішній прогрес у суспільстві неможливий без прогресу людини. Якщо раніше вважалося, що витоки підвищення продуктивності праці зумовлюються фізичними можливостями робітника, то у сучасному виробництві переваг набув інтелектуальний аспект трудового процесу. Особиста культура робітника стає основним чинником зростання продуктивності праці, її ефективності та якості [12,С.10]. Отже, без культури, поза культурою ні про яке оновлення суспільства не може бути й мови. Саме тому розвиток культури має розглядатися у статусі найвищих суспільних пріоритетів.
Нинішнє відродження України як суспільства, як держави неможливе без духовного оновлення її народу. Потрібне формування нових духовно-ціннісних орієнтирів, культурне відтворення нації. Без культурної людини держава не може бути ні незалежною, ні демократичною. Духовно бідні люди ніколи не зроблять Україну багатою та щасливою. Економіка, політика та культура - це три основні галузі, без одночасного розвитку яких суспільство не матиме змоги успішно розвиватися. Існування тісного безпосереднього зв'язку між сферою економіки і сферою культури сучасного суспільства є безперечним. А реалізувати як найкраще цей зв'язок покликані навчальні заклади в державі, бо "освіта - це один із оптимальних та інтенсивних шляхів входження людини в світ науки і культури"[13,С.63]. Ось чому, на нашеглибоке переконання, виховання та розвиток культури студентів вищих навчальних закладів стають наразі одним із пріоритетних напрямів роботи всієї системи професійної освіти в Україні.
Література
1. Позінкевич Р.О. Освіта в системі культури. - Луцьк: Ред.-вид.відд. "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - 348 с.
2. Горбач Н.Я., Гелей С.Д., Росінська З.П. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. - Львів: Каменяр, 1992. - 166 с.
3. Греченко В.А. Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти. - К.: Літера, 2000. - 464 с.
4. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. посібн. - 5-те вид., стер. - К.: Т-во "Знания", КОО, 2002. - 359 с.
5. Лобас В.Х. Українська і зарубіжна культура. - К.: МАУП, 2000. - 224 с.
6. Worldwide Conference on Cultural Policies. - www. unesco. org. - 1982
7. Бурлацкий Ф.М., Галкин А.А. Социология. Политика. Международные отношения. - М.: Международные отношения, 1974. - 326 с.
8. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. - К.: Генеза, 1996. - 368 с.
9. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За заг. ред. А.Й. Капської, І.М.Пінчук, С.В.Толстоухової. - К., 2000. - 260 с.
10. Краткий словарь по социологии / Под общ. ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина; Сост. Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. - М.: Политиздат, 1989. - 479 с.
11. Шеломенцев В.Н. Этикет и культура общения. - К.: ООО "Обериг", 1995. - 352 с.
12. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К.: ЦУЛ, 2002. - 508 с.
13. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебн. для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - 304с.
Loading...

 
 

Цікаве