WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми формування особистості майбутнього лікаря в процесі психолого-педагогічної підготовки - Реферат

Проблеми формування особистості майбутнього лікаря в процесі психолого-педагогічної підготовки - Реферат

Виникає проблема модернізації змісту фундаментальної та фахової освіти, назріла гостра потреба узгодити структури з цілями професійної підготовки.
ХХІ століття - це епоха виходу молоді на арену свідомої творчості. Позитивний розвиток нашого суспільства, переведення його в якісно новий стан, забезпечення докорінного реформування держави залежать від діяльності конкретних соціально-активних особистостей, тому вища школа повинна створювати передумови для формування індивідуального світогляду та інтелектуальної мобільності студентів. Значення психолого-педагогічної підготовки в рамках професіонально-дидактичного трикутника ще більш зростає в зв'язку з сучасним станом суспільства. На превеликий жаль, значна частина молоді живе нині бездуховним життям. Всі її помисли скеровані головним чином на вирішення побутових проблем. І наївно думати, що лише перебудовою процесу психолого-педагогічної підготовки можна вирішити всі проблеми вищої школи. Психолог В.А.Семиченко вважає, що необхідно систематично проводити комплексні широкомасштабні дослідження для одержання достовірних даних про психологію сучасного студента, тенденції змін, що відбуваються, проводити психологічну експертизу педагогічних новацій і пропонованих організаційних форм і технологій, психологічну підготовку адміністративного і професорсько-викладацького складу всієї системи професійної освіти [2].
Здавалося б, усі вузи систематично займаються виховною роботою, але особистісне становлення майбутніх фахівців або взагалі ігнорується, або жвідповідальність за нього перекладається на самих студентів. Не визначені базові критерії професійної відповідності на особистісному рівні, дипломи найчастіше видаються особам, що за своїми моральними якостями не мають права керувати виробничими колективами, виконувати виховні функції.
Можливо, запропонована В.А.Семиченко, ієрархія цінностей у процесі професійної підготовки студента, де пріоритетним є розвиток особистості, а лише потім професіоналізація і спеціалізація, зможе підвищити ефективність навчання. Основною тут слід уважати психолого-педагогічну підготовку.
У структуру навчальної і виховної роботи кожного вузу, а отже викладання дисциплін психолого-педагогічного циклу, повинні входити наступні напрями:
- виявлення готовності студентів молодших курсів до нових форм навчальної діяльності, нової організаційної системи, нової соціальної ситуації і соціокультурного оточення;
- виявлення індивідуальних особливостей студентів, тенденцій особистісного розвитку в процесі навчання у вузі, розкриття специфіки роботи зі студентськими групами різних типів і різних років навчання;
- попередження дисгармоній психічного розвитку студентів, надмірних фізичних і психічних навантажень, виявлення факторів, що негативно впливають на особистісний розвиток студентів;
- виявлення і використання механізмів колективної діяльності, аналіз тенденцій розвитку первинних студентських колективів і їхній вплив на особистісне і професійне становлення майбутніх фахівців.
Перші кроки на шляху до вирішення цих проблем зробили кафедри гуманітарних дисциплін. У комплекс психолого-педагогічної підготовки Медичного інституту УАНМ були включені факультативні курси занять "Культура розумової праці", "Культура спілкування", "Етичні проблеми в медицині". А в 1998 році було створено Центр з формування особистості, який вивчав питання про те, як сукупність навчання впливає на студента, на формування особистості [3].
Відомо, що людина - істота соціальна; прояв її емоційності зштовхується з проявом емоційності іншої людини. Виникає проблема сумісності, співвідношення сумісності цих емоційних реакцій. Вирішується ця проблема у взаємодії однієї людини з іншою - в діалозі. Отже, діалог мусить виступити основою навчально-виховного процесу у вищій школі.
Студент - майбутній лікар, у даному випадку особистість, спрямована до медицини, повинен мати величезну кількість взаємопов'язаних суспільно цінних рис. Вони давно відомі. Серед них розум, емоції, воля, вміння, переконання, інтуїція, здатність до самоконтролю, самокритичність, любов, ненависть, пристрасть, імпульсивність тощо. Ці якості мають як природні риси, так і ті, що формуються у процесі психолого-педагогічної підготовки.
Молоду людину слід вчити бачити Себе, своє Я у тому, що вона виробляє, будуть це якісь речі, ідеї чи вчинки. Останні мусять відповідати Собі, своєму Я. У цьому перевага професіонала над спеціалістом, якого ми масово готуємо у вищій школі, і який є лише людиною вмілою, а не людиною всебічно розвиненою.
Нині перед вищою школою стоїть дилема: або штампування функціонерів, або розвинена особистість. Від вибору у цій ситуації залежить місце і місія вищої освіти в суспільстві: в першому випадку вища освіта плететься позаду суспільства, у другому - забезпечує його розвиток. Цей вибір і визначає спрямованість реформи вищої школи [1].
Література
1. Бех І.Д. Виховання сучасної вузівської молоді. Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи / Зб.наук.праць. - Вип.3. - К., 2000 - С. 229-232.
2. Семиченко В.А. Пути повышения эффективности изучения психологии. - К., 1997. - С. 4-5, 112-116.
3. Первак П.І. Досвід Медичного інституту в формуванні особистості студента - майбутнього лікаря ХХІ століття.- К., 2000. - С. 6-7.
4. Фоменко Л. Філософія медицини: сучасний стан та перспективи розвитку // Зб. наук. праць. - Вип.1. - Дрогобич, 2000.
Loading...

 
 

Цікаве