WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Спроба сучасного трактування основних категорій теорії культури міжетнічних відносин - Реферат

Спроба сучасного трактування основних категорій теорії культури міжетнічних відносин - Реферат


Реферат на тему:
Спроба сучасного трактування основних категорій теорії культури міжетнічних відносин
Одним із основних напрямків етнонаціональної політики нашої держави є визнання багатоетнічного характеру українського суспільства і підтвердження права всіх його членів на збереження та подальший розвиток своєї культурної спадщини та оцінення внеску етнічних спільнот у розвиток українського суспільства. Повага до історії нашої країни разом з усвідомленням культурної самобутності народів, що її населяють, спільності долі і мети стануть підвалиною політичної єдності громадян нашої держави. Тому такою необхідною постає потреба формування у кожного громадянина України усвідомлення значущості внеску кожного етносу в скарбницю національних і загальнолюдських надбань і розуміння взаємозв'язку етнічних культур разом з утвердженням високої культури міжетнічних відносин.
Проблема культури міжетнічних відносин не є новою, вона має тривалу історію. Як соціально- історичне явище, культура міжетнічних відносин розглядається у різних аспектах філософськими, гуманітарними, педагогічними науками.
У зарубіжних наукових дослідженнях культура міжетнічних відносин висвітлювалась у контексті соціологічного аналізу взаємовідносин школярів залежно від їхньої національної приналежності (Р.Ф.Бенедікт, Е.Боргаус, А.Кардінер, Р.Лінтон, Р.К.Мертон, Л.Гуттман та ін.), етнопсихології спілкування і міжособистісних відносин (Р.Е.Кемпбелл, Ч.Маккіхен, М.Мід, Б.А.Фішер, С.Черрі, Дж.Емін та ін.), впливу культурного фактору на націю, її ієрархію цінностей, форм спілкування її представників (М.Анбер, К.Бенедікт, Ж.Буассон, К.Уодінгтон, Дж. Хакслі, Р.Херрен та ін.), проблеми подолання негативних расових, національних стереотипів і дискримінації у системі освіти в умовах багатонаціонального складу учнів (С.Дж.Белл, С.Брок, С.Грент, С.Додд, Дж.Лінч, С.І.Слітер, Дж.Шофілд та ін.) [6, с. 32].
Теоретичній розробці проблеми міжетнічних відносин сприяли дослідження природи етносу і нації М.Бердяєва, Ю.Бромлея, Л.Гумільова, Г.Касьянова, С.Макарчука та ін.
В історії педагогічної думки ідея використання національного компоненту та виховання поваги до культури інших народів знайшла свою реалізацію у працях Г.Ващенка, С.Русової, Г Сковороди, В.Сухомлинського та ін.
Як об'єкт науково-педагогічних інтересів, окремі аспекти відносин між етносами в останні роки розглядалися у дисертаційних дослідженнях Асипової Н.А., Імамкулова Р.Р., Ісламши- ної Т.Г., Куранова М.О., Сєрової І.І. та ін.. Роботи цих дослідників присвячені, в основному, проблемі міжетнічного спілкування: робилися спроби визначити сутність поняття "культура міжнаціонального спілкування", її основні характеристики та умови ефективного спілкування етносів.
Для кращого розуміння специфіки міжетнічних відносин слід розглянути зміст понять "націоналізм" та "інтернаціоналізм", оскільки нерозуміння сучасної сутності цих понять призводить до абсолютизації одного з них, яка трансформується у сферу практичної проблематики і реальної життєдіяльності етносів, народів і націй, породжуючи волюнтаристські та вульгаризовані процеси націофікації, інтернаціоналізації, а з іншого боку, нацизму та панетнізму, що є наслідком категоріальної нерозробленості сучасної української наукової термінології та надмірної заангажованості суспільства у політичних справах . Важливо також розглянути зміст понять "патріотизм", "шовінізм", "ксенофобія", "нацизм", оскільки, як зазначає Г.В.Касьянов, ці поняття є спорідненими, тому що стосуються однієї сфери буття націй. Більш того, залежно від конкретної історичної ситуації один феномен може перетворитися в інший: скажімо, патріотизм за певних умов може перерости у шовінізм [5, с. 10].
У публіцистичній і науковій літературі іноді терміни "націоналізм" і "патріотизм", а іноді - "націоналізм" і "шовінізм" вживаються як синоніми. Проте зрозуміло, що відмінність між ціми поняттями є і носить вона суто моральний, етичний контекст. На думку американського дослідника Луїса Снайдера і російського науковця Г.В.Касьянова, "патріотизм" стоїть ближче до таких понять, як "батьківщина, країна, місце проживання", він відображає любов, почуття відданості власній країні, готовності служити їй. За своєю природою патріотизм не має агресивного характеру, це почуття спрямоване на захист. "Націоналізм" опікується переважно проблемами незалежності і єдності певної нації, він заснований на комплексі позитивних почуттів, адресованих нації; за певних умов, "націоналізм" не виключає застосування сили і влади, але лише для того, щоб утримати єдність нації для зовнішньої експансії [5, с. 12].
На думку К.Чорної, патріотизм - це любов до свого народу, до України, яка означає духовне піднесення, усвідомлення безперечної цінності своєї країни і приєднання до неї волею і почуттями. Це беззавітна відданість Батьківщині, спроможність безкорисно радіти її досягненням, сприяння становленню й утвердженню України як правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстоювати її незалежність [4, с. 15-22].
Як зазначає український дослідник Б.Харахаш, патріотизм - це активне і дієве почуття належності до своєї державно-територіальної Вітчизни, органічної включеності в її соціально- політичну структуру, відданість і любов до неї, готовність до самопожертви в ім'я її процвітання. Патріотизм має за підгрунтя не належність до певного етносу, який став складовою нації, а належність до громадянського суспільства як соціального організму, що існує на певному терені, який перебуває під юрисдикцією однієї держави. Етнокультурний компонент у націоналізмі є базовим, а у патріотизмі він може бути не представлений [11, 55].
Патріотизм, на думку дослідника, яку ми поділяємо, є найліпшим "інтегратором" людей різного етнічного походження у народ як спільність громадян однієї держави. Якщо розглядати націю у державно- політичній площині, тобто ототожнювати націю з народом, то поняття "націоналізм" і "патріотизм" синонімізуються [11, 56].
Визнаний авторитет соціологічної та етнополітичної думки Ентоні Сміт окреслює націоналізм як ідейну течію, спрямовану на досягнення і збереження автономії, згуртованості та індивідуальності для соціальної групи, котра, як передбачають її члени, утворює фактичну або потенційну націю[11, 56].
М.Бердяєв визначає націоналізм як "позитивне благо і цінність, як творче утвердження, розкриття і розвиток індивідуального народного буття" [2, 93].
Якщо звернемося до міжнародного права,
Loading...

 
 

Цікаве