WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Структура історичної освіти в сучасній школі - Реферат

Структура історичної освіти в сучасній школі - Реферат


Реферат на тему:
Структура історичної освіти в сучасній школі
План
1. Принципи історичної освіти в школі.
2. Програма шкільних курсів історії.
3. Шкільний підручник історії як джерело знань і засіб навчання.
4. Структура підручників з історії України.
5. Структура підручників із всесвітньої історії.
1. Принципи історичної освіти в школі
Сучасна історична шкільна освіта базується на загальнометодологічних і історико-філософських засадах, які знаходять своє відображення на рівні принципів історичної освіти. Вони багато в чому є проявом та розвитком так званого антропологічного повороту, тобто людинознавчої спрямованості науково-філософської думки і виходять на основні положення нової освітньої парадигми. Отже, до принципів історичної освіти відносять:
- принцип антропологічності та антропософійності (суб`єкт - суб`єктне сприйняття людини в історії та історії в людині; уявлення про людину як про світового співтворця; подолання стереотипів протиставлення в історії суб`єктивного і об`єктивного; матеріального і духовного; підхід до історичного пізнання як і до самопізнання людини на основі сполучення раціонального і інтуїтивного; поняття про значення самосвідомості та рефлексії у житті сучасної та історичної людини, про зв`язок її інтеріоризованого та екстеріоризованого світу; уявлення про буття людини як співбуття, яке передбачає безумовну присутність іншого, про буття історичної і сучасної людини з точки зору сенсу її життя;
- принцип особистісно-орієнтованого спрямування (історія має розглядатися як історія людини в історичному просторі - часі в аспектах її становлення (антропосоціокультуроетногенезі), розширення меж ідентичності з іншими людьми на планеті. Отже вивчення історії як історії людини та людства допоможе сучасній людині відчути себе людиною в історії та відчути і осмислити історію в собі;
- принцип гуманізації та гуманітаризації (виховання учнів засобами історії на гуманістичних цінностях та традиціях різних народів світу, сприяння усвідомленню учнями багатовимірності їхнього буття в сучасному світі, розвитку особистого погляду на історичну реальність; становлення цілісної гуманітарно-історичної картини світу в учнів на підставі та за допомогою різноманітних історичних знань);
- принцип інтегративності (викладання курсів історії в широкому історичному та історико-культурному синтезі із суміжними соціально-гуманітарними предметами, тісний зв`язок між окремими курсами всесвітньої історії та курсом історії України; відмова від панування суто наукового бачення історичного процесу на підставі його частковості та базуванні на значній кількості донаукових форм світосприйняття (релігійних, міфологічних), обумовленості певною соціокультурною традицією та архетипами мислення; розвиток в учнях чуттєво-емоційних, поліраціонально-логічних інформаційних здібностей як підстави цілісного сприйняття людини у світі та світу в людині;
- принцип інтерсуб`єктності та інтерсуб`єктивності (розвиток в учнів діалогічного ставлення до оточуючого світу; уявлення про те, що історичний та сучасний світ є розмаїтим та багатовимірним);
- принцип культуродоцільності та аксіологічності (формування у школяра вміння ставитися до процесів всесвітньої історії як до таких, що мають певне сенсово-ціннісне підгрунтя);
- принцип поєднання загальнонаціонального і загальнолюдського (розвиток уміння учнів відтворювати історичні події з точки зору громадянина України, розуміти історію України у контексті світової історії).
2. Програма шкільних курсів історії
У програмі шкільних курсів історії закладено такі пріоритети:
1. Вивчення історії України.
2. Вивчення історії ХХ століття.
3. Вивчення історії сусідніх країн, що мали історично зумовлені зв`язки з Україною.
Матеріал у програмі згруповано відповідно до віку учнів. Програма позбавлена жорсткого поурочного поділу і не є поурочним плануванням, а лише окреслює необхідний навчальний матеріал. Такий підхід надає більшу свободу вчителю: дає змогу гнучкіше розподіляти навчальний матеріал, обирати оптимальні форми і методи навчання, рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів.
Програму розвантажено від надмірної деталізації. Залишено основні матеріали та усунуто докладні формулювання.
Визначено уміння та навички над формуванням яких слід працювати на уроці.
Програма в цілому має такий вигляд:
5 клас - вступ до історії України (34 год.).
6 клас - всесвітня історія (68 год.).
7 клас - всесвітня історія (34 год.) та історія України (34 год.).
8 клас - історія України (34 год.) та всесвітня історія (34 год.).
9 клас - історія України (68 год.) та всесвітня історія (34 год.).
10 клас - історія України (68 год.) та всесвітня історія (51 год.).
11 клас - історія України (51 год.) та всесвітня історія (51 год.).
3. Шкільний підручник історії як джерело знань і засіб навчання
Основним джерелом знань для учня і засобом навчання продовжує залишатися шкільний підручник. Вимагається, щоб у ньому розкривалися основи історичної науки у відповідності з віковими особливостями учнів. У дидактиці утвердилося таке визначення шкільного підручника: це масова учбова книга, яка у концентрованому вигляді містить в собі знання конкретної наукової дисципліни і яка служить допоміжним засобом для організації навчальної діяльності учнів.
Підручник як джерело знань для учня адаптований до шкільної програми. Він поділений на теми (розділи) і параграфи. В тексті книги виділяються і роз`яснюються поняття і терміни. В основний текст включені фрагменти документів, довідковий апарат, запитання і завдання. Вони логічно продовжують або уточнюють зміст параграфів. У кінці тем подаються рекомендації: що необхідно згадати з попередньо вивченого, як виконати завдання. Питання для узагальнень, додатковий текстовий матеріал міститься в кінці розділів. Цей матеріал виконує роль книги для читання або служить основою для організації творчої, проблемної діяльності учня на уроці.
Незважаючи на певні відмінності шкільні підручники мають багато спільного. Підручник складається з тексту, який визначається системою відбору фактів.
Зміст підручника поділяється на основний (теоретичний і фактичний) матеріал), додатковий (фрагменти документів, уривки з творів художньої історичної літератури, довідки), пояснювальний (визначення і коментарії). Ядро основного тексту складають знання про найважливіші ідеї і поняття, теорії, історичні способи діяльності людей. При аналізі змісту підручника під час підготовки до уроку вчителю важливо виявити основні базові знання. Це приблизно 1/3 змісту. При поясненні на уроці 2/3 складає додатковий матеріал, який покликаний яскраво і переконливо розкрити зміст даної теми.
У шкільному підручнику розгорнутий виклад матеріала поєднується з конспективним. Основні факти подаються детально, образно, доповнюються документами та ілюстраціями. Факти другорядної значущості подаються якправило конспективно.
Складність тексту підручника може бути предметною, логічною і мовною. Складність історичного змісту залежить від насиченості тексту поняттями, термінами, висновками теоретичного характеру.
До позатекстових компонентів підручника відносяться ілюстрації, схеми, завдання і запитання, а також фрагменти документів. Ілюстрації і схеми підручника використовуються для створення образів минулого. Вони розкривають зміст книги засобами образної і знакової наочності.
Текст та ілюстрації займають по відношенню один до одного неоднакове становище. Додаткові ілюстрації використовуються тільки в поєднанні з роботою над текстом. Незалежні ілюстрації прямо не пов`язані з текстом і тому їх можна використовувати для його доповнення і розвитку в процесі
Loading...

 
 

Цікаве