WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання як навчальна дисципліна - Реферат

Методика викладання як навчальна дисципліна - Реферат


Реферат на тему:
Методика викладання як навчальна дисципліна
План
1. Завдання і функції методики навчання історії
2. Основні фактори шкільного навчання історії
3. Концептуальні складові викладання і вивчення історії в школі
4. Зв`язок методики навчання історії з іншими науками
1. Завдання і функції методики навчання історії
Методика - це галузь педагогічної науки, яка досліджує процес вивчення історії з метою підвищення його ефективності і якості. "Методика" в перекладі з давньогрецької - "спосіб пізнання", "шлях дослідження". Метод - засіб досягнення якої-небудь мети, вирішення конкретного завдання. Отже, методика вивчення історії - це наукова дисципліна, яка ставить перед собою мету дослідити закономірності процесу вивчення історії в школі, визначити оптимальний підбір методів і методичних прийомів.
Методика навчання історії тісно пов`язана і з іншими науками і, насамперед, з історією - її базовою дисципліною, що дозволяє розробити зміст навчання. Мета методики - сконцентрувавши основні надбання історії як науки і, дидактично опрацювати їх та адаптувавши до потреб шкільної освіти, включити в зміст шкільних учбових курсів.
Зміст шкільної історичної освіти формується з врахуванням пізнавальних можливостей учнів, а у їх виявленні і врахуванні в процесі навчального процесу вирішальну роль відіграє психологія. Крім цього, в аналізі процесу навчання історії застосовуються деякі методи психологічних і педагогічних можливостей.
Та все ж методика насамперед тісно пов`язана з педагогікою, оскільки є її галуззю. Педагогіка визначає методи і прийоми навчання, організацію і проведення уроку історії, форми позаурочної і позашкільної роботи з історії.
До основних завдань методики вивчення історії в школі відносять:
Виявляти рівень знань і вмінь з історії учнів конкретного класу і віку.
Конкретизувати мету вивчення історії по класам, курсам, розділам і темам.
Формувати історичний зміст для кожного конкретного класу у відповідності з метою і завданнями навчання, пізнавальними можливостями учнів.
Співвідносити зміст навчання із застосованими методами і прийомами.
Розробляти тести, логічні завдання, методику використання інноваційних технологій.
Застосовувати найбільш ефективні методи, прийоми і засоби навчання.
Передбачати і виявляти результати навчання, вносячи корективи в свою педагогічну діяльність.
До основних функцій методики навчання історії відносять:
Конкретизація прийомів, методів і прийомів навчання в залежності від типу уроку.
Формування системи уроків до кожної теми в залежності від її змісту.
Організація процесу навчання.
Історія має свою мету навчання. Виходячи з того, що найважливішою функцією навчання історії є функція соціальної пам`яті були визначені цілі навчання історії:
- оволодіння учнями основами знань про історичний шлях людства з найдавніших часів до нашого часу;
- розвиток здатності осмислювати події і явища дійсності на підставі історичного знання;
- формування ціннісних орієнтацій і переконань учнів на основі осмислення ідей гуманізму, досвіду історії, патріотизму;
- розвиток інтересу і поваги до історії і культури народів.
2. Основні фактори шкільного навчання історії
До основних факторів шкільного навчання історії відносять: мету навчання історії, зміст навчання і пізнавальні можливості учнів.
МЕТА НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ -це прогнозовані результати освіти, виховання і розвитку учнів в процесі вивчення історії.
ЗМІСТ НАВЧАННЯ - це система історичних знань і вмінь учнів.
ПІЗНАВАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ УЧНІВ - це рівень історичних знань і вмінь, розвитку історичного мислення, уяви та інших пізнавальних процесів мотиваційно-вольової і емоційної сфер.
Сучасна мета вивчення історії далеко виходить за межі лише ознайомлення з історичним матеріалом і його засвоєнням. Насамперед це стосується сприяння саморозвитку і самовихованню учнів через оволодіння особистістю ключовими життєвими компетенціями, зокрема: особистісно-життєтворчими, соціолізуючими, комунікативними та інтелектуально-інформаційними. Тобто сучасні підходи до визначення мети вивченні історії диктуються потребами формування всебічно розвинутої особистості, сприяння формуванню цілісного бачення сучасного світу, розуміння його витоків і тенденцій розвитку, осмисленню місця і ролі України в становленні сучасної цивілізації.
Сьогодні спеціалісти виділили кілька моделей навчання історії в залежності від цілей, які при цьому ставляться. Академічна або класична модель навчання історії будується на вивченні всіх фактів, процесів і явищ всесвітньої і вітчизняної історії в рівній мірі, але з врахуванням розгляду досягнень і цінностей різних цивілізацій і народів. У мозаїчній моделі історія не являє собою єдиного курсу, а вивчається по окремим проблемам.
Самою популярною сьогодні моделлю є культурно-історичний підхід як частина цивілізаційного. У цьому випадку історія вивчається у вигляді кліше, які були відібрані і відшліфовані світовою культурою. Це своєрідні культурно-соціальні світи, в надрах яких відбувалися достатньо помітні явища світової історії.
3. Концептуальні складові викладання і вивчення історії в школі
Поняття "концепція" у контексті методики викладання історії в школі має кілька визначень:
- це система взаємозв`язаних і взаємообумовлених поглядів на процес вивчення історії в школі;
- це спосіб розуміння, трактування адаптованих до вивчення історичних подій, фактів, явищ. понять методів і прийомів викладання;
- загальний задум, основоположна ідея організації вивчення історії в школі.
Таким чином, стосовно до розглядуваної нами проблеми концепція це певний спосіб розуміння, трактування наукового апарату методики викладання історії в школі, керівна ідея її науково-практичної організації, провідний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності у зазначеному контексті.
Концепція викладання історії в школі базується на теоретико-методологічних принципах і засадах історичної освіти, які, в свою чергу, визначаються загальнометодологічними, філософсько-освітніми та філософсько-історичними принципами, що відповідає сучасному етапу методологічної рефлексії науки (посткласичні підстави світосприйняття).
Реалії сучасного світу як надскладного, поліфундаментального
Loading...

 
 

Цікаве