WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Микола Чернявський. Життя і творчість(пошукова робота) - Реферат

Микола Чернявський. Життя і творчість(пошукова робота) - Реферат

щирості. Цикл "Гіганти" він писав як продовження на новому тематичному матеріалі своєї давньої художньої мрії про Україну, з любов'ю до ідеї її оновлення та розквіту.
Микола Чернявський є не тільки визначним поетом, але й одним із найцікавіших українських прозаїків кінця ХIХ - першої третини ХХ століття. Невипадково його ім'я як прозаїка часто зустрічалося тоді поруч з іменами В.Стефаника й М.Коцюбинського.
Прозу М.Чернявський почав писати майже водночас з поетичними творами - у другій половині 80-их років ХIХ століття. Так, його образок "Божа коровка" датовано 1886 роком. Серед прозових жанрів, у річищі яких працював Чернявський, - оповідання, нарис, образок, імпровізація, етюд, сон, повість, спогади.
Прозові твори М.Чернявського друкувалися у різноманітних виданнях. З-поміж них варто виділити такі: часописи "Киевская старина", "Літературно-науковий вісник", "Червоний шлях", "Життя й революція", альманах "Дубове листя" (1903), літературний збірник "На вічну пам'ять Котляревському" (1904), газети "Рада", "Громадська думка".
У прозових творах М.Чернявський звертався до зображення духовно-соціального життяУкраїни ХIХ - першої третини ХХ століття. Його персонажі - це, як правило, вихідці й представники середнього прошарку. Вони тяжіють до осмислення свого життя, хоча небагато що в ньому встигли або змогли зробити. Його проза містить чимало побутових сцен, подробиць, що пройняті рисами психологізму.
Особливе місце у прозовій спадщині Миколи Чернявського посідає оповідання "Напередодні" (1913). У ньому зображено один з фрагментів молодих років Тараса Шевченка й Пантелеймона Куліша - їх романтичні мрії та наміри прислужитися українському народові, поліпшенню його долі. Важливе місце для розуміння пафосу оповідання належить такому епізоду, поданому в урочистих тонах:
"Дві чорні постаті одділились од будинку. Ідуть по алеї в сад. Кидають од себе довгасті ламані тіні.
- Ну, й душно ж!.. Як улітку!.. Ху ти!.. Я ввесь мокрий!..
- Загортайся, Тарасе, а то застудишся…
... Дивились на сад, на зорі, на освітлений будинок і вдихали свіже колюче повітря. Пішли… Рипів під ногами невтоптаний сніг і блищав проти зір діамантами. Грала музика в будинку, і в душах їхніх теж дзвеніли й гойдалися якісь потаємні мелодії.
- Дай руку, друже… Що б нам не трапилось у житті, - во ім'я цеї ночі, во ім'я цих зір - будемо, Тарасе, друзями!.. Віддамо всі свої сили великій святій повинності, накладемо душі наші на престол матері України!..
- Добре. Дай, боже…
Взялися за руки і дивились один одному в вічі, - обидва молоді, обидва повні сили й завзяття. І їм здавалось, що зорі дивляться на їх і благословляють їх братання. Принаймні так здавалось Кулішеві" ( 6 , 205).
Прозові твори М.Чернявського насичені картинами природи. Часто він розпочинає розповідь із пейзажного малюнку - стислого або розлогого, як, наприклад, у психологічній новелі "Змій" (1900), невеличких оповіданнях "Кінець гри" (1901), "Вода прибуває" (1902), повісті "Vae victis!.." (1904), етюді "Потом і кривавицею" (1910) тощо.
Виразною і яскравою є картина ночі, змальована письменником у першій фресці новели "Змій":
"Сонця вже не видно. Воно потопло в червоно-рожевім полум'ї холодної вечірньої зорі. Темрява нечутно вийшла з таємних нетрів світу й обгорнула все чисто навколо.
Це її царство.
Помалу гаснуть на заході червоні плями вечірнього сяйва. Зловісно темніють хмари, немов догоряють останні жарини від огнища, що в глухому, холодному степу розвела вночі бідолашна людина, щоб перед смертю зогріти свою знесилену, наморену душу.
Вони скоро погаснуть. Вони вже погасають. Небо потемніло. Немає ні зір, ні місяця. Заступає холодна ніч.
Ось прорізав пітьму летючий метеор. Пролинув геть далеко понад обрієм і погас, мов невідома рука кинула ото в воду жменю яскравого приску. Там десь, у світовому просторі, зчинилась дрібна космічна катастрофа.
Темні люди кажуть, що то пролетів змій…
Умить погас одблиск того летючого пожарища, й ніч стала немов ще темніша й холодніша" ( 6 , 30).
У прозі М.Чернявський зберігав статечність, розміреність і величність стилю, - риси, що були притаманні і його поезії. У прозових творах він залишався митцем з вільним духом та свободолюбними ідеалами.
Життя й творчість - це було для Миколи Чернявського нероз'ємно пов'язаним. Усі свідомі роки, починаючи з дев'ятнадцяти-двадцяти років, він віддав творінню - художній літературі та, з її допомогою, вихованню й формуванню більш гуманного, більш демократичного
українського суспільства.
М.Чернявський був гармонійним митцем - у плані світогляду, ставлення до оточуючих і до себе, у плані літературних вчинків, порухів і громадської поведінки.
Письменник не був позбавленим вагань і сумнівів, проте йому не була властивою внутрішня роздвоєність. Він повсякденно й усе життя залишався вірним собі та своїм ідеалам, сформованим ще в молодості. Митець неухильно розвивав, утверджував мотиви щастя й служіння, тому що провідною метою його поезії та прози була все ж таки не творчість, а - народне благо.
Він був одним з нових апостолів, апостолів ХХ сторіччя. А його Христом стала - Україна.
У поезії "Не полем чистим, що весною...", написаній 1894 року, ліричний герой М.Чернявського з біблійною смиренністю й вічно- терпеливістю говорить про себе і своє слово:
О музо, глухо заніміє
Наш спів у рідному краю,
Дух забуття його розвіє,
Як вітер листя по гаю.
Але бажав би я до краю
Вогонь у серці зберегти,
І тим пісням, що я співаю,
В серця людей добром лягти.
Ідеї добротворення, добронесення - ці одвічні українські художні ідеї (А.Погрібний) - супроводжували все свідоме життя класика національної літературної думки, першої величини української лірики, письменника широкого й потужного голосу Миколу Федоровича Чернявського.
Література
1. Бабишкін О. Поезія Миколи Чернявського // Чернявський М. Поезії. - К., 1959. - С. 3 - 46.
2. Голобородько Ю. Життя у другому читанні // Забуттю не підлягає: Нариси, спогади, оповідання. - Херсон, 1994. - С. 146 - 153.
3. Немченко І. Будівничий вільної України // Слово і час. - 1993. - № 1. - С. 21 - 25.
4. Параскевич П., Параскевич С. Сторінки літературної Херсонщини: Випуск перший. - Херсон, 1999.
5. Чернявський М. Ф. Твори: В 2 т. - Т. 1. - К., 1966.
6. Чернявський М.Ф. Твори: В 2 т. - Т. 2. - К., 1966.
7. Чернявський М. Чого плакали люде? // Новий день. - 1993. - 30 січня.
Loading...

 
 

Цікаве