WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Суть процесу самопізнання - Реферат

Суть процесу самопізнання - Реферат

умов; характер - це певна програма поведінки. В ньому можна виділити провідні та другорядні риси. Є цільні, суперечливі, сильні, вольові та слабкі характери.
Щоб допомогти йому в цьому, соціальний педагог пропонує найбільш загальні властивості характеру:
- Сила характеру. Людина з таким характером уміє добиватися поставленої мети, переборювати труднощі, відстоювати свої переконання,розвивати духовну діяльність, виявляти мужність.
- Слабкість характеру. Проявляється в легкодухості, ваганні, нерішучості, нестійкості поглядів, піддатливості.
- Оригінальність характеру. Виявляється в індивідуальній своєрідності людини, в тому, що її різко відрізняє від інших. Наприклад, підвищена чутливість, зайва замкненість.
- Цільність характеру. Являє собою погодженість ставлень людини до різних проявів життя (єдність слова і діла).
- Твердість характеру означає послідовність, наполегливість у досягненні мети, відстоювання поглядів і т. д.
Структура рис характеру виявляється у тому, як людина ставиться:
а) до інших людей, демонструючи увагу, принциповість, прихильність, комунікативність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси;
б) до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ретельність, точність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси;
в) до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси;
г) до себе, виявляючи розумний егоїзм, впевненість у собі, нормальне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси.
Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Акцентуації характеру - це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людини.
Виділяють такі основні типи акцентуації характеру.
інтровертний тип, якому властиві замкненість, утруднення в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими;
екстравертний тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість;
некерований тип - імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозріливий;
неврастенічна акцентуація - з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;
сензитивний тип - з надмірною чутливістю, лякливістю, сором'язливістю, вразливістю;
демонстративний тип, якому властиві егоцентризм, треба в постійній увазі до себе, співчутті.
Більш детальна характеристика цих та інших типів акцентуацій дається у працях К. Леонгарда, А. Лічко. В акцентуйованим особистостям украй необхідно за допомогою психолога блокувати акцентуйовані риси характеру, призводять до міжособистісних та внутрішніх конфліктів.
Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стають дорослі; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. А починаючи з підліткового віку важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання. Характер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.
Здібності талант людини теж є об'єктом самопізнання, оскільки від них великою мірою залежить і власна доля особистості, і доля суспільства, в якому вона живе. Здібності - це потенційні можливості людини, які забезпечують їй більш високі, ніж в інших людей, показники в діяльності. Талант характеризується невтомністю, одержимістю, величезним інтересом, що супроводжується працелюбністю. Здібності і талант виявляються в усіх сферах діяльності людини.
Школяреві слід знати і особливості свого мислення. Характеристикою мислення і розуміння людини є її розум. Мислення - це оперування знаннями. Не може бути мислення, якщо немає чим оперувати.
Дієвість знань - високий показник розуму. Думка без застосування все одно, що не знайдений скарб. Не випадково в народі кажуть, що там, де працює розум, не потрібно працювати руками, і, навпаки,- дурна голова ногам спокою не дає. Отже, усвідомлення школярами ролі знань-важлива умова самовдосконалення свого мислительного апарату. Збагачення знань здійснюється шляхом самоосвіти, ефективність якої досягається на основі систематичного вдумливого читання, опори на результати освіти, досягнення нових знань, самовдосконалення розуму, здібностей, умінь і навичок шляхом самостійної роботи, вичленення необхідної для практики інформації, прогнозування чіткого плану здійснення самоосвітньої роботи, відповідного режиму, самоконтролю, самооцінки того, що і як засвоєно.
Самоосвіта - невід'ємна складова ланка самовиховання школяра. Вона є запорукою інтенсивного самовдосконалення мислення.
Школяреві слід знати, що мислення буває різних видів: технічне, яке допомагає успішно розв'язати технічні завдання, наукове, що сприяє розв'язанню теоретичних, наукових завдань, художнє, яке виявляється в художньому відображенні навколишнього світу. Знаючи властивий їй вид мислення, людина розвиває його до рівня універсальності.
Який би вид мислення людина не намагалася б у собі розвинути, вона повинна знати, що успіх розв'язання будь-якого завдання залежить від розвитку багатьох якостей, частково від таких, як: допитливість, інтерес до життя (розвиваються краще тоді, коли людина постійно задає собі запитання: "Чому? Для чого?" і т. д.); глибина розуму-вміння виділяти основне в кожному явищі, проблемі; гнучкість і рухомість розуму - вміння включити знайомий предмет, образ, явище в нові поєднання (розвиваються тим краще, чим частіше людина застосовує знання в процесі розв'язання конкретних завдань) логічність розуму-послідовність у розв'язанні завдань, прагнення врахувати всі деталі, уміння аналізувати і синтезувати явища, проблеми.
Особливу увагу в роботі з школярами слід звернути на логічне мислення, яке пов'язане здебільшого з науковим пізнанням світу, формуванням наукового світогляду, провідним видом діяльності школярів - навчанням. З метою подання допомоги школярам у процесі вдосконалення логічного мислення педагог може ознайомити їх з операційними компонентами цього виду мислення, які забезпечують його ефективність. Прийомами логічного мислення є: порівняння - встановлення спільного і відмінного в явищах, процесах; аналіз - поділ цілого на частини, встановлення залежностей між ними у синтез - об'єднання частин в ціле; узагальнення - мислительна операція, яка включає і аналіз, і порівняння, зіставлення; обґрунтування, аргументація - судження чи сукупність взаємопов'язаних суджень, при допомозі яких здійснюється доведення істинності того чи іншого
Loading...

 
 

Цікаве