WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Суть процесу самопізнання - Реферат

Суть процесу самопізнання - Реферат

соціальній структурі. Цей зв'язок уперше постає в момент народження дитини і відповідає статусу батьків, їхньомуекономічному, правовому, політичному, культурному становищу в суспільстві. З початком самостійної суспільно-трудової діяльності створюється власний статус людини. Він зберігає зв'язки зі статусом родини, містить у собі його ознаки, хоча може й віддалятися від нього.
Статус особистості є об'єктивною характеристикою, але він може усвідомлюватися людиною адекватно чи неадекватно, активно чи пасивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись. Науковий аналіз статусу особистості охоплює вивчення її реального економічного стану (майнова характеристика, загальний заробіток, забезпеченість житлом, реальний бюджет у співвідношенні зі структурою споживання тощо), політико-правового стану як певного балансу права і обов'язків громадянина (права й обов'язки особистості становлять ядро статусу, що вивчається юридичними науками).
Поняття статусу доповнюється поняттям позиції особистості, що характеризує суб'єктивний - активний, діяльнісний - бік становища особистості у структурі суспільства. У складних за своєю природою суспільних відносинах кожна особистість може займати кілька позицій, що відрізняються одна від одної за своїм значенням, визначеністю та іншими ознаками. Наприклад, людина може займати професійну позицію, сімейну, суспільно-політичну, культурну, національну тощо.
Знання: статусу і позиції особистості необхідне для визначення її соціальних ролей. Роль узагалі розглядається як динамічний їй аспект статусу, як реалізація зв'язків, заданих позиціями: особистості в суспільстві. За визначенням І. С. Кона, роль особистості - це соціальна функція, нормативне схвалений спосіб поведінки, яка очікується від кожного, хто займає дану позицію. Ці очікування, що визначають загальні контури соціальної ролі, не залежать від свідомості й поведінки конкретного індивіда. Вони даються йому як те, що є зовнішнім, більш або менш обов'язковим, їхнім суб'єктом є не індивід, а суспільство або якась, конкретна соціальна група.
Загальною характеристикою ролей особистості як соціальних функцій є ціннісна орієнтація груп і особистості, спільність цілей діяльності, життєва спрямованість або мотивація поведінки людей. Цінності можна умовно розподілити на матеріальні, соціально-політичні, духовні.
Важливою соціально-психологічною характеристикою особистості є її ранг. Ранг особистості, її масштаб і значення для суспільства визначаються багатьма факторами, серед яких найважливішим вважається продуктивність основних видів діяльності особистості, зокрема творчої діяльності. Завдяки цьому забезпечується створення особистістю суспільно значущих матеріальних і духовних цінностей, визначається її внесок у скарбницю суспільних благ. Рангу особистості відповідають її престиж, репутація, авторитет, популярність у групі, колективі, суспільстві.
Цей аспект соціально-психологічної характеристики особистості виявляється в існуванні так званої надіндивідної підсистеми. У науці на це вперше вказав В. Джемс, коли зазначав, що особистість людини не обмежується власним тілом, а охоплює "свої" речі, продукті власної праці, а також поширюється на людей, з якими даний індивід пов'язаний родинними, дружніми, професійними, духовними стосунками. Цей факт відчувається індивідом у момент розриву зв'язків через смерть, хворобу, переїзд тощо близької людини. У науці цей феномен вивчається як явище персоналізації, згідно з яким у кожної людини існує потреба бути представленою, продовженою в іншій людині своїми думками, почуттями, світоглядом тощо.
Завдяки цьому утворюється єдність людей не тільки за: генетичними ознаками, за якими усі ми належимо до єдиного роду, маємо в далекій глибині тисячоліть безперервну низку спільних предків, а в перспективі - спільну долю єдиної людської популяції. Завдяки персоналізації люди пов'язані між собою в єдине духовне ціле, соціальну, культурну спільність. Ця спільність формується у ході спілкування, коли від однієї особистості до іншої передаються духовні, культурні цінності. Отже, вирішується проблема біологічного й духовного безсмертя людського роду.
Здатність особистості до спілкування включає в себе мотиваційний, комунікаційний, перцептивний, інтеракційний та емоційний компоненти. Сфера спілкування особистості утворюється низкою психологічних механізмів, використовує безліч засобів - від усної та писемної мови до математичних, фізичних, хімічних символів і формул, технічної графіки, художньої символіки, пантомімічної мови жестів та ін.
Властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних факторів, опосередковуються ними - спілкування, спрямованість, самосвідомість, досвід, інтелект, темперамент. Однією з властивостей людини, що формується під безпосереднім впливом суспільства, взаємодії особистості з іншими людьми є характер.
Сутнісна характеристика особистості та її основні особливості визначаються:
" змістом світогляду людини, його психологічною сутністю;
" ступеню цілісності світогляду і переконань, відсутністю чи наявністю в них протиріч;
" мірою усвідомлення людиною свого місця в суспільстві;
" змістом і характером потреб й інтересів;
" специфікою співвідношення і прояву різних особистісних якостей.
2. Роль свідомості та самосвідомості в процесі самопізнання. Поняття "Я" - концепції"
Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх ефектів ,воно може бути спрямоване й на самого суб'єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ. Таке усвідомлення людиною самої себе називають самосвідомістю.
На відміну від свідомості самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві. Якщо свідомість є знанням про іншого, то самосвідомість - знанням людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об'єктивний світ,, то ефектом самосвідомості є сама особистість, У само свідомості вона виступає і як об'єкт, і як суб'єкт пізнання-Завдяки самосвідомості людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність, окрему від природи та інших людей.
Самосвідомість має свою власну структуру. З одного боку - це система психічних процесів, що пов'язані з самопізнанням, переживанням власного ставлення до себе й регулюванням власної поведінки. З іншого - система відносно стійких утворень особистості, що виникають як продукти цих процесів . Так ..через самопізнання людина приходить до певного знання про саму себе. Ці знання входять у зміст самосвідомості як її серцевина. Спочатку вони виступають у вигляді окремих ситуативних, нерідко випадкових образів себе, які виникають у конкретних умовах спілкування та діяльності .Далі ці образи інтегруються у більш або менш цілісне й адекватне поняття про власне "Я".
У реальній
Loading...

 
 

Цікаве