WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Регулятивні операції у самовихованні - Реферат

Регулятивні операції у самовихованні - Реферат

розсунути і зігнути в колінах. Ця поза -для заспокоєння.
Внаслідок читання відповідної літератури і в результаті накопичення досвіду практично кожен педагог може засвоїти релаксаційні знання і забезпечити ними учнів.
Саморегуляція розглядається як основа самовиховання, як один із внутрішніх факторів самовдосконалення. Однак цей процеспотребує кваліфікованого керівництва. Суть полягає в тому, щоб спонукати школяра займатися самонавіюванням, озброїти його раціональними прийомами. Одним Із ефективних допоміжних засобів в цьому разі є м'язове розвантаження (релаксація), що зумовлює гіпнотичну роль педагога в цьому випадку полягає в тому, щоб допомогти школярам займатися самопрограмуванням. Є ряд вимог, на основі яких програмуються формули самонавіювання: кожна формула повинна відображати ціль самонавіювання (цільові установки), бути короткою, зручною для запам'ятовування і, по можливості, не містити заперечення; формули-самонакази потрібно добре запам'ятати. Не фантазувати, не згадувати їх у стані аутогенного -поринання, в кожне тренування треба вводити тільки одну програму, не слід особливо задумуватися над змістом формул у процесі самонавіювання.
Наприклад, щоб кинути палити, корисною може бути така програма:
З кожним днем бажання палити зменшується.
Від кожної затяжки посилюється неприємне почуття.
До паління ставлюся байдуже.
Впевнений, що зможу кинути палити".
Бажаних результатів досягають при використанні учнями яскравих образних -уявлень. Деякі формули, за допомогою яких викликають ці образи, хоч і сприймаються наївно, проте мають істотний психорегулюючий ефект, оскільки максимально наближені до мислення учня.
Я лежу на березі річки в лісі.
Дзюрчить вода, співають птахи.
Шумить листя дерев.
Я спокійний.
Я лежу на спині, дивлюсь у голубе небо.
Там пливуть хмарини.
Наді мною гойдаються верхівки дерев.
Я слухаю заспокійливий шум лісу.
Я ніби повис у повітрі,
Ніби перебуваю у стані невагомості.
У мене таке відчуття, ніби я розтанув.
Моя права рука поринула у нагрітий сонцем пісок.
Пісок нагріває праву руку.
Після такої релаксації можна вводити відповідну навчальну інформацію.
Важливою умовою саморегуляції є самоконтроль і самокоригування свого стану, дій, вчинків.
Самоконтроль - усвідомлення й оцінка суб'єктом власних дій" психічних процесів і станів. Поява і розвиток самоконтролю визначаються вимогами суспільства до поведінки людини. Формування довільної саморегуляції передбачає можливість людини усвідомлювати і контролювати ситуацію, процес. Самоконтроль передбачає наявність еталона і можливості одержання відомостей про контролюючі дії і стани.
Самоконтроль - свідоме самостійне регулювання особистістю своєї поведінки, її мотивів і спонукань на основі виявлення відхилень у думках, почуттях, вчинках, діях від вимог загальноприйнятих. До механізму самоконтролю входять самоаналіз, самооцінка, самокритика й самообмеження - здатність відмовитися від бажаної поведінки, коли це зумовлюється зовнішньою потребою. Великою є роль у механізмі самоконтролю совісті, особливо тоді, коли вчинок здійснюється наодинці з собою, без свідків.
Самоконтроль є вірним помічником школяра в тому випадку, коли ця форма саморегуляції закріпилась як звичка. Тому роль педагога в цьому разі полягає у формуванні в учнів відповідних звичок: систематичного самоконтролю під час самопідготовки, за своїм зовнішнім виглядом, загальноприйнятими повсякденними нормами поведінки; контролю за культурою своєї власної мови і т. п.
Мова в житті школяра і взагалі кожної людини відіграє важливу роль. Мова і думка людини настільки єдині, що ще в давкі часи було підмічено: хто правильно мислить, той і чітко висловлюється. Тому мова інколи є наче фотографією людини, здатною і утвердити, і змінити думку про неї.
Часто школярі страждають від невміння висловити свою думку, тим більше чітко, красиво чи оригінальне її оформити. Бідні мовою школярі часто відмовчуються під час бесіди в колі друзів чи, навпаки, включаються в розмову, але завжди відчувають сірість своєї думки. Тому школярів потрібно стимулювати до самопізнання особливостей своєї мови, самовизначення тих недоліків,, завдяки яким вона стає неповноцінною.
Одним із важливих недоліків співбесідників є слова-паразити. Замість того, щоб їх викорінювати, учні часто прагнуть до вживання таких слів, не помічаючи, що вони засмічують їхню мову. Щоб зрозуміти це, потрібно почути себе збоку. Добре роблять ті педагоги, які записують мову школярів на магнітофонну плівку і прокручують її дітям з метою усунення недоліків. Бажаний результат досягається шляхом зіставлення фрагментів позитивних і негативних прикладів. Оскільки слова-паразити дуже швидко вкорінюються і дуже важко викорінюються, педагогу слід допомагати школярам боротися з ними: говорити повільно, зупинятися на тому місці, де міцно встигло закріпитися слово-паразит, ніби стираючи непотрібне слово з магнітної плівки.
Отже, самовиховання як свідома діяльність, спрямована на найбільш повну реалізацію людиною себе як особистості. Ґрунтуючись на активізації механізмів саморегуляції, самовиховання передбачає наявність чітко усвідомлених цілей, ідеалів, особистісно-то смислу. Самовиховання - відносно пізнє набуття онтогенезу, пов'язане з певним рівнем самосвідомості, критичного мислення. здатності і готовності до самовизначення, самовираження, саморозкриття і самовдосконалення. Сформувати практичні уміння і навички самовиховання - одне із найважливіших завдань виховання, яке наближує педагогічні дії до кінцевого результату - узагальненої мети виховання. Самовихованням завершується етап шкільного виховання особистості. Цей процес буде супроводжувати її на всіх дальших етапах її саморозвитку і самовдосконалення. Уміння адаптуватися, орієнтуватися в непередбачених життєвих ситуаціях, вступати в боротьбу з антигромадським злом чи свідомо обходити гострі життєві "кути", на компромісному рівні розв'язувати конфліктні взаємовідносини, не втрачати себе в екстремальних життєвих ситуаціях тощо - саме до цього слід готувати випускника школи, озброюючи його методами самовиховання.
Література:
1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори - в 5- ти т., Т.5 - Виховання і самовиховання, - К., 1997р.
2. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,1996.
3. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М., 1982.
4. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Пер. з чеш. - К., 1988.
5. Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. - М., 1967.
6. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969.
7. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995
8. Фіцула М.М. Педагогіка. - Тернопіль, 1997.
9. Карпенчук С.Г. Теорія та методика виховання. - К., 1997.
Loading...

 
 

Цікаве