WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат

Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат

нових учнів до самовиховання; по-третє, активне керування самостійним процесом вдосконалення особистості кожного учня, залучення комсомольського та учнівського активу до контролю за роботою учнів над собою і наслідками самовиховання.
Звичайно, це типова схема. Конкретна обстановка покаже педагогові, які зміни требабуде внести. Коли, наприклад, учні займались самовихованням ще ,в середніх класах і воно лише продовжується в старших, то нема потреби розпочинати все з початку. Треба враховувати, звичайно, ставлення учнів до самовдосконалення та роботу з ними педагогів у попередніх класах. Можливо, у деяких учнів є тривалі особисті програми, над якими вони продовжують працювати. Не виключено, що доведеться зустрітись і з розчаруванням, яке виникло в окремих учнів внаслідок перших невдач у самовихованні. У повсякденній роботі класному керівникові доведеться використовувати окремі форми позакласної роботи: етичні бесіди, класні літературні вечори, диспути, обговорення книг та кінофільмів, відвідування вистав і художніх виставок та інше - для пропаганди ідей самовиховання, відповідного його спрямування. Адже робота по розвитку самовиховання не може бути відокремленою від інших виховних заходів у класному колективі. Іноді класні керівники не пов'язують виховну роботу із завданнями вдосконалення особистості, і тоді самовиховання стає "накладкою" на виховання.
Здійснення педагогічного курсу повинно йти в напрямі формування особистості в процесі всієї виховної роботи. Але це ніяк не означає, що різноманітна позакласна робота має бути звужена лише до одного самовиховання. Майстерність педагогів у тому й полягає, що вони вміють органічно поєднувати загальноколективну та індивідуальну роботу, дбати про розвиток правильних відносин у класі з розвитком кожного учня.
Створення єдиного курсу педагогічних дій, стрижнем якого є керування самовихованням учнів, не монополія лише майстрів педагогіки. Продуманість, вмілий добір і поєднання форм фронтальної й індивідуальної виховної роботи, систематизоване вивчення індивідуальних особливостей учнів завжди забезпечать успіх у керуванні самовихованням і з боку малодосвідчених педагогів.
Успіх виховання, як відомо, залежить також і від ідейного та фахового зростання педагога, ступеня педагогічної творчості, прагнення до пошуків кращих методів виховання. Все це стосується і проблеми педагогічного керівництва самовихованням - важливої, але, на жаль, мало опрацьованої ділянки виховної роботи. Коли ж педагог глибоко зацікавиться нею, то він знайде в цій проблемі благодатне поле для досліджень. Але самовиховання вимагатиме ретельної підготовки його в галузі загальної та педагогічної психології, глибокого знання методики виховання, зокрема специфіки процесу самовиховання.
Головним шляхом підготовки педагога до керування самовихованням учнів є самостійне надбання - опрацювання педагогічної та психологічної літератури. Це допоможе йому створити перспективний план своїх дій, який поступово, можливо, буде доповнюватись і коректуватись.
У процесі роботи цей перспективний план уточнявся і конкретизувався. Класний керівник разом з учнівським активом застосовував такі форми і методи впливу на учнів, які постійно привертали їх увагу до питань власного самоконтролю, самопізнання і взаємопроникнення в суть роботи над собою.
У здійсненні плану активну участь взяла комсомольська група класу, її активісти. Ще в попередніх класах вони цікавились роботою над собою, а дізнавшись про самовиховавчий напрям у розвитку колективу, який було запропоновано їх класним керівником, жваво підхопили ідею самовиховання.
Спираючись на актив, педагог зумів зацікавити учнів самовихованням. Як і передбачав класний керівник, на початку лише частина учнів - 12 хлопців і дівчат - включились у групу, яка вирішила зайнятись вдосконаленням особистості. Незабаром вони добились значних результатів: всі дванадцять стали, стриманішими, уважнішими, більше приділяли уваги навчанню і громадській роботі. Та це тривало б недовго, коли б класний керівник не "підживлював" їх зусилля.
Згодом і інші учні класу побажали займатись самовихованням. Сталося це після літературного вечора на тему: "Мій улюблений герой". Говорили про Овода, Рахметова, Саню Григорьєва (з роману "Два капітани" В. Каверіна). Вчителька літератури яскраво характеризувала процес становлення характеру героїв, розповіла про шляхи їх самовдосконалення. Все це створило враження. Виступи старшокласників, у яких на початку відчувалась деяка вимушеність, згодом пожвавились - учні заговорили невимушене, були відвертими в присутності вчителів, сперечалися.
Дискусія посилила інтерес до самовдосконалення особистості. Незабаром дев'ятикласники одержали листа із Зоряного містечка, де один із космонавтів писав про те, як багато в його житті займає тренування і навчання, зокрема психологічні тренування.
У керівництві самовихованням старшокласників найнеобхідніше - тактовно підтримувати його не лише класним керівником, а й всіма педагогами та батьками. Оточити учнів увагою, доброзичливо ставитись до їх починань, не створювати навколо них атмосфери зневажливості: "сам, мабуть, порушуєш дисципліну, а ще самовихованням займаєшся" - такий єдиний педагогічний курс має панувати в класі.
Бажано, щоб на уроках історії і суспільствознавства, фізики, хімії, біології, астрономії, де йдеться про видатних вчених, вчителі неодмінно розкривали, яким шляхом вони йшли в науку, розповідали їх біографії. Адже Ломоносов і Менделєєв, Ползунов і Едісон, як і багато інших корифеїв науки, стали такими лише завдяки величезній роботі над собою, завдяки винятковій працездатності і відданості науковій ідеї. На жаль, це далеко не завжди робиться на уроках. Мало про це говориться і на предметних вечорах, заняттях фізичних, хімічних та інших гуртків, учнівських наукових товариств, у стінній пресі. А між тим все це допомагає зусиллям класного керівника в запровадженні морального самовиховання. Серед багатьох форм, які успішно використовують " класні керівники у практиці своєї роботи з старшокласниками, слід виділити як найбільш плідні для самовиховання- диспути, читацькі конференції, вечори класу, етичні бесіди, а також спорт, туризм, військові ігри.
Диспут - активна форма виявлення поглядів і думок старшокласників з найбільш спірних, цікавих для молоді моральних проблем, у тому числі - проблеми самовиховання. У IX-X класах диспути треба організовувати так, щоб вони спонукали учнів до невимушеної розмови, вільного висловлювання думок, щоб диспут не перетворювався у заздалегідь розписані на папірцях виступи, коли справжнє обговорення питання, дискусія підміняються проголошенням стандартних фраз і цитатних штампів. Тем, які можна рекомендувати для диспуту, дуже багато. Візьмемо лише один приклад - диспут на тему "Життя робити яким, з кого?", що успішно пройшов у IX класі однієї з середніх шкіл міста Києва.
Диспут тривав два дні (після уроків), і дев'ятикласники
Loading...

 
 

Цікаве