WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат

Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат

ставлення до навчання і праці. Індивідуальні особливості характеризуються стосунками з батьками, стилем і манерами поведінки в громадських місцях, особистими інтересами і прагненнями. Доіндивідуальних особливостей учня належать також його задатки і здібності (у тому випадку, коли вони визначають основний напрям його життєдіяльності). Але й тоді, коли чітко окреслених інтересів та здібностей особа не виражає, це не заважає її самовизначенню. Не останню роль відіграє стан здоров'я та фізичного розвитку, ставлення юнака чи дівчини до спорту. В цілому індивідуалізація особистості, з одного боку, служить ознакою її формування, а з другого, - може стати причиною конфліктів та зіткнень з колективом або іншими людьми.
Потреба у самовизначенні завжди вимагає якогось зовнішнього чи внутрішнього поштовху - стимулу самовиховання.
Стимули самовиховання можна умовно поділити на суспільні та особисті. Суспільними стимулами є вимоги колективу під впливом яких на краще свій статус в колективі, прагне наслідувати кращим ідеалам.
Особисте прагнення до самовиховання переплітається з колективним, але стимулом його можуть бути не тільки суспільні, а й інтимні причини: прагнення завоювати довір'я близького друга або особи іншої статі, здобути перемогу в певних обставинах (наприклад, закінчити школу з золотою медаллю, поступити за конкурсом в інститут, оволодіти певною спеціальністю, одержати виробничий чи спортивний розряд). Внутрішній стимул також залежить від громадської думки, коли людина перебуває під безпосереднім чи опосередкованим впливом інших людей.
Без наявності стимулів усвідомлене самовиховання не можливе, воно залишиться педагогічною конструкцією, яка не знайде ґрунту в психіці учнів. Взаємозалежність зовнішнього виховання і самовиховання проявляється насамперед у виробленні стимулів, які спонукали б людину до роботи над собою.
Процес самовиховання набагато залежить від волі. У безвольної людини, яка не владна дати гарантію, що вона не відмовиться завтра від сьогоднішніх самозобов'язань або не покладе їх "у довгий ящик", самовиховання так само не реальне. Можна навести численні приклади, коли відсутність волі перешкоджала людині зайнятись роботою над собою, довести свої наміри до кінця. Відомо, що більшість молодих людей, які спробували зайнятись самовихованням, відчували найбільші труднощі саме у нестачі волі. Але парадокс у тому, що виховання в собі міцної волі теж потребує попереднього заряду волі і наполегливості. Це замкнене коло, у яке нерідко потрапляють юнаки, гасить їх добрі наміри.
Проте слабкість волі не є принциповою перепоною для вироблення в собі вольових якостей й інших моральних рис, необхідних для самовиховання. Головний мозок є тим саморегульованим механізмом, у якому відбувається самонастроювання системи, воля ж є важливою частиною цієї системи Психічні активи волі є, перш за все, проявами розумової діяльності. Отже, самовиховання волі може здійснюватись паралельно з самовихованням інших якостей і рис, які залежать від наявності волі.
Вольові потенціали допомагають розвинути стимул. Вольові акти в процесі самовдосконалення (самонаказ, самовідмова, самозаборона) є невід'ємною частиною самонастроювання психіки людини, яка вирішила зайнятись роботою над власним розвитком.
Воля - вирішальна умова успіху внутрішньої тривалої роботи над собою - особливо інтенсивно розвивається в 15-17-річному віці. Проте самовиховання волі не завжди відбувається по висхідній. У багатьох випадках помічаються вагання. Ці вагання є наслідками нестійкої волі і недостатнього впливу стимулів самовиховання.
На самовиховання молодої людини діють ще й такі психологічні колізії, які, на перший погляд, й не мають безпосереднього відношення до процесу самовиховання. Це, насамперед оптимізм. У діяльності людини оптимістичний настрій має велике психологічне значення. Як настроєна людина щодо кінцевої мети самовиховання - чи впевнена вона у своїх силах щодо подолання недоліків характеру, чи невпевнена, настроєна песимістично,-є однією з вирішальних умов успіху самовиховання.
Другим психологічним суб'єктивним фактором, який впливає на успіх самовиховання, є ступінь аналітичного мислення. В школі протягом багатьох років дитина вчиться самостійно мислити. Перед закінченням середньої школи вона має не тільки використовувати надбані навички мислення у власних творах, а й, передусім в осмисленні своєї особистості. Старшому підлітку-чи юнаку, якому не прищеплено вміння зіставляти і аналізувати свою поведінку, важко вдається опанувати систему самовиховання. Отже, логічність і послідовність мислення, вміння "розкладати все по поличках" також має недругорядне значення в справі успішного самовдосконалення.
Ще одним важливим психологічним фактором, від якого залежить самовиховання, є вміння вимагати від себе. Вимогливість до себе як постійна і стала риса людини є, мабуть, найвирішальнішим фактором будь-якого самовиховання, який впливає і на самопізнання, і на самооцінку, і на роботу за ідеалом. Без пред'явлення собі високих вимог, без відчуття дедалі більше зростаючих завдань, поставлених перед собою, людина ніколи не досягне успіху.
І той, хто прагне до самовиховання, повинен повсякчасно мати на увазі ці психологічні фактори, які зумовлюють його успіхи, на шляху вдосконалення своєї особистості.
Старшокласникам слід рекомендувати загальновизнані прийоми і засоби роботи над собою. Проте їх вікові і психологічні особливості - неповноліття, не досить розвинене логічне мислення, певна поверховість у самооцінці, недостатня воля - неминуче вносять свої корективи в процес самовиховання.
Це стосується, насамперед, самопізнання, яке є усвідомленням людиною інформації про свої позитивні і негативні властивості та риси характеру.
Самопізнання дорослої людини, яка вміє об'єктивно спостерігати за собою, набагато відрізняється від власного пізнання школяра 15-16 років. У цьому віці, як правило, головним здається те, Що лежить "на поверхні". Паростки більш істотних, можливо не виявлених в шкільних чи домашніх обставинах негативних рис залишаються непоміченими. Тим часом, коли людина стає дорослою, саме вони" й даються взнаки. Майже кожен юнак відчуває, що йому бракує наполегливості чи вміння доводити розпочату справу до кінця. Це всім видно, це лежить на поверхні. А як стоїть справа з проявами, скажімо, егоїзму та індивідуалізму, заздрощів до чужих успіхів?
Дуже рідко 15-16-ти та навіть 18-річна людина вчасно помічає в собі паростки цих негативних рис. Але в майбутньому саме вони й визначатимуть її моральне обличчя. Наприклад, в юнацькі роки людина не пише анонімок, не псує нерви безпідставними скаргами на вигадану "несправедливість", не вистерігає людей, яким вона заздрить. Як правило, це буває значно пізніше - в зрілому віці. Та коли ж закладалось коріння цих рис? Звичайно, як не в дитинстві, то в юності. Тільки воно лишилось непоміченим ні самою людиною, ні товаришами - і, поступово
Loading...

 
 

Цікаве