WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат

Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат

при яких вона могла б найповніше проявляти ті якості, які проектуються для її дальшого розвитку. Знайтиправильні шляхи спрямування учнів до самовиховання педагог може лише при умові всебічного вивчення індивідуальних особливостей кожного учня, рис і якостей його характеру. Це дасть змогу правильно розрахувати свої дії, вчасно спрямувати на самовиховання саме тих учнів, яким це найпотрібніше. .. Педагогові не можна забувати й того, що прагнення "до усвідомленого самовиховання в учнів підліткового віку проявляється по-різному. Це залежить від індивідуальних рис темпераменту, обставин життя, ролі учня в первинному колективі, його нахилів та інтересів. Отже, педагог в якійсь мірі мов рентгенолог повинен "наскрізь" бачити свого учня. Але на відміну від рентгенолога, він ще й "лікує хворобу", проектує нові якості, відшукує шляхи до усунення негативних рис і тенденцій у поведінці вихованця. Спостерігаючи учня, вихователь поступово виявляє зміни, що сталися в його характері, аналізує обставини, які викликали ці зміни, добирає зас. С. Макаренко, ґрунтується на його особистих якостях, високій майстерності, громадській діяльності, усвідомленні ним свого громадянського обов'язку, на почутті високої відповідальності за виховання дітей.
Безперечно, особисті якості педагога неодмінно позначатимуться на тих якостях вихованців, які він "проектує" в них. Ця педагогічна аксіома, на жаль, не завжди враховується в практиці самовиховання.
Важливим етапом у роботі педагога є створення в дітей інтересу до ідеї самовиховання. Кожна робота є важкою, поки до неї немає інтересу. Коли ж збудити інтерес, то й робота принесе глибоке задоволення, стане радістю в житті.
На цьому етапі корисно ознайомити учнів з елементами психології - з типами і особливостями темпераменту і характеру, засобами перероблення їх. Слід, наприклад, провести цикл бесід чи лекцій на теми: "Характер і темперамент", "Розум, воля, почуття", "Тренування розумової діяльності", "Виховання почуттів". На перший погляд, ці лекції є надто науковими, але практика показує, що вони завжди з інтересом сприймаються учнями . Матеріал таких лекцій і бесід допомагає учням краще розібратись в своїх якостях.
Особливістю підліткового віку є й те, що діти ще не вміють глибоко і об'єктивно оцінити себе. Вони можуть бачити в собі окремі негативні риси, але не спроможні дати правильну і повну самооцінку.
У розвитку самосвідомості підлітка велику роль відіграє оцінка його поведінки педагогами, батьками, колективом. Думка колективу високо цінується підлітком, коли в колективі існує здорова атмосфера. Педагогові, отже, треба дбати про правильне формування громадської думки в класі, особливо щодо оцінки окремих учнів, яка повинна бути справедливою і різнобічною.
У підлітковому віці зростають тенденції до самооцінки особистості. Допомагають у цьому учням анкети-самохарактеристики, запропоновані педагогом, "Який я є?", "Мої хороші і погані якості", "Що в мене змінилось?" як вироблення тих моральних рис, які пов'язані з їх провідною діяльністю - навчанням. Вже зазначалось, як багато важить для підлітка оцінка колективу. Одним з видів такої оцінки є взаємохарактеристики: "Що я думаю про тебе?" Не обов'язково, щоб цю характеристику давали тільки найближчі друзі, тим більше, що в підлітків буває і неправильне уявлення про дружбу.
У колективі, який підготовлений педагогом до самовиховання, спочатку починають працювати над собою не всі, а кілька учнів. Адже одні сприймають ідею самовиховання як власну програму дій, інші - лише як цікаву інформацію, що конкретно не стосується їх. Розумне і неквапливе продовження роботи з учнями, в яких поволі розвивається самосвідомість, розрахунок на наслідувальний приклад, коли вони візьмуться до роботи над собою за зразком першої групи,- такий курс дій вихователя.
На цьому етапі зростає роль педагога як консультанта, який уважно стежить за роботою кожного учня, все помічає, не залишає поза увагою навіть незначних змін у поведінці кожного. Індивідуальні самозобов'язання завжди цілком конкретні. Один вирішує покінчити з грубістю, інший, відчуваючи дефекти в своїй вимові, намагається шляхом логопедичних самотренувань поліпшити мову; слабко фізично розвинений загартовує свій організм; запальні і грубуваті прагнуть виховати стриманість; неуважні працюють над виробленням у собі зібраності і т .д.
Таким чином, завдяки самозобов'язанню (особистому плану) учень від окремих розрізнених дій переходить до певної системи самовиховання, від початкових самовиховних заходів у вигляді реагувань на зовнішні вимоги - до цілеспрямованого самовдосконалення.
Здійснюючи керівництво індивідуальним самовихованням, педагог намічає і проводить колективні заходи пропаганди ідей самовиховання, в яких беруть участь всі учні класу: читацькі конференції, обговорення книжок, кінофільмів, диспути ("Для чого живе людина?", "Наполегливість чи впертість?", "Який у тебе характер?", "В чому мудрість життя?") тощо.
У класі навіть можна проводити чимало цікавих ігор-тренувань. Наприклад, на увагу - "Пізнай свого товариша", "Уважний все розшукає і в темряві", на спритність - "Чиї пальці спритніші?", "Ну й дзвінкі тарілки й ложки", на запам'ятовування - "Пізнай пісню по декількох звуках", "Пізнай друга по голосу", на точність- "Часто бачимо, а розмірів не знаємо", на спостережливість, на кмітливість, швидкість реакцій і т. д.
Важливим у самовихованні є тренування пам'яті, спостережливості, мінливості, вміння швидко орієнтуватись.
Колективне моральне самовиховання згуртовує колектив і водночас сприяє розвитку самосвідомості особистості. Завдяки цьому колектив підіймається на вищий ступінь - коли громадська думка доповнюється високою вимогою кожного члена колективу до себе, а бездоганна поведінка та висока свідомість кожного перетворюються у звичку.
Досвід самовиховання, набутий в отроцтві, дозволить у старшому шкільному віці (юнацькому) розв'язувати ще серйозніші завдання в справі формування високоморальної особистості.
3. Психологічні основи самовиховання в юнацькому віці
Пора юнацтва - найбільш плідний час для самовдосконалення. Необхідність самовизначення як проблема майбутнього самостійного життя, швидкий розумовий і фізичний розвиток, що глибоко позначаються на внутрішньому світі юнаків і дівчат, змушують їх шукати шляхів самовдосконалення.
Однією з особливостей юнацького віку є надмірна вразливість і динамічність у судженнях і висновках. В цілому це позитивне психологічне явище. Проте воно може перерости у негативну лінію поведінки, коли міркування і погляди молодої людини не відповідають суспільній моралі.
Життя показує, що поведінка учнів не завжди відповідає їх свідомості. Непоодинокі випадки, коли старшокласник добре знає, що йому дозволено, а що заборонено. Але його дії не завжди відповідають відомим йому моральним нормам.
Багатьом старшокласникам бракує критичного ставлення до себе, до своїх вчинків, думок і
Loading...

 
 

Цікаве