WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат

Вікові рівні самовиховання та їх характеристика - Реферат


Реферат на тему:
Вікові рівні самовиховання та їх характеристика
План
1. Формування навичок самовиховання у молодшому шкільному віці.
2. Цілеспрямоване самовиховання у підлітковому віці.
3. Психологічні основи самовиховання у юнацькому віці.
1. Формування навичок самовиховання у молодшому шкільному віці
У кожному віковому періоді існують особливості й можливості самовиховання, знання яких необхідні для педагогічного керівництва цим процесом Уже в дошкільному віці проходить активна соціалізація особистості, формується ставлення до себе, самостійність, наслідування стає більш усвідомленим, створюючи передумови для переходу до елементарного самовиховання.
Педагогічне "відкриття" молодшим школярам ідеї самовиховання зводиться, в основному, до доступного пояснення і показу їхньої позитивної поведінки та до ознайомлення з найпростішими засобами набуття потрібних навичок.
Властивість молодших школярів наслідувати старших ставить на перше місце роль особистого прикладу вчителя в їх самовихованні. Вчитель для них - вищий авторитет. Він займає в житті малюка виняткове місце: "Так нам сказала вчителька!" Авторитет учителя є одним з найважливіших факторів самовиховання.
Ось чому велике значення для усвідомлення дітьми своєї поведінки має оцінка педагогом їх вчинків і дій.
Висловлена вчителем думка про поведінку дитини сприяє закріпленню позитивних рис, підсилює бажання учня виправити свої недоліки. Як ніхто, малюки відчувають потребу в заохоченні з боку вчителя. Воно посилює їх упевненість у собі, в своїх силах, має велике значення у самовихованні.
Великий вплив на молодшого учня мають і ровесники Малюки швидко сприймають кращі якості товаришів - витриманість, наполегливість, сміливість і т. п. Так само значна частина порушень дисципліни в молодших класах є результатом сліпого наслідування товаришам - зачинателям порушень.
У формуванні особистості учня особливу роль відіграє дитячий колектив, правильно керований учителем. Спілкування в колективі дає змогу дитині оцінювати не тільки поведінку товаришів, а й свої вчинки, порівнювати себе з товаришами.
Колективна оцінка поведінки найсправедливіша в очах учня. Вже в молодших класах школи вона є дійовим стимулом самовиховання. Проте важливо, щоб під час таких громадських оглядів критика була тактовною, дружньою, щоб в учня не вбити віри в себе, не принизити його, а викликати активне прагнення до самовдосконалення.
У колективі малюків завжди палко обговорюється все, що стосується кожного з них. З колективної оцінки починається самопізнання дитиною власних дій, а усвідомлення власних вчинків допомагає дитині керувати своєю поведінкою. Приклад інших допомагає їй зрозуміти хибність поганого, активніше прагнути до самовдосконалення.
Завдяки об'єктивній оцінці особистості учня педагогом і правильному спрямуванню ним громадської думки колективу діти дістають уявлення про свою поведінку.
Авторитет дорогої людини набуває у свідомості малюка величезного значення. Такий дорослий може багато зробити для самовиховання свого молодшого друга: навчити володіти собою, на власному прикладі показати, що і як треба виховувати в собі.
У молодшому шкільному віці, порівняно з дошкільним, виховний вплив примушування набагато зменшується. Тому вмілі педагоги, поряд з вимогливістю до дітей, дбають про розвиток у них самосвідомості, допомагають учням самостійно розбиратись у хороших і поганих вчинках, діях.
Корисними щодо цього є індивідуальні бесіди, під час яких педагог спонукає дитину замислитись над собою, вчить стримувати себе, долати свої недоліки.
Важливу .роль у самовихованні молодших школярів відіграє трудова діяльність. Самостійне виконання першого, навіть найпростішого доручення, викликає в учня впевненість у собі, сприяє дальшому розвитку самостійності.
В процесі праці виробляється відповідальність за доручену справу, її результати, змінюється ставлення до себе.
Виховання звички працювати починається з елементарного самообслуговування.
Зважаючи на фізіологічні та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, елементи самовиховання доцільно пов'язувати з рухливими іграми. Ні в якому іншому виді діяльності не проявляється стільки самостійності, невтомності, товариськості й самовизначення, як у грі.
А. С. Макаренко неодноразово підкреслював значення гри у формуванні особистості дитини. "Гра,- говорив він, - має важливе значення в житті дитини, має те ' саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте"'. К. Д. Ушинський зазначав, що "для дитини гра - дійсність...", під час гри дитина "...пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж творіннями"
Для формування елементарних навичок самовиховання в учнів молодшого шкільного віку гра має неоціненне значення. Неухильне підкорення правилам гри вже є самовихованням. Для самовиховання молодших школярів не менш важливим є емоційність гри. У більшості справ, якими вони займаються завжди є елементи гри, і це цілком природно, у цьому знаходить своє відображення особливість психіки дітей.
У стимулюванні молодших школярів до самовдосконалення дійовим засобом є змагання: "хто краще? хто спритніше? хто швидше?" Таке змагання повинно сприяти вихованню товариської взаємодопомоги, колективізму, розвиткові почуття відповідальності за честь колективу.
У молодших школярів дуже розвинене прагнення до особистої перемоги, що може негативно позначатися на їх характері, тому педагогові, підсумовуючи гру чи змагання, слід вдаватися до оцінки колективу в цілому. Важливо, зокрема, оцінювати колектив за суспільно корисну працю.
Всі види діяльності молодших школярів - навчання, праця, ігри, виконання громадських доручень, спостереження за природою, ведення календаря погоди тощо - при вмілому педагогічному керівництві стають засобами самовиховання дітей.
Знаючи позитивні риси і недоліки кожного учня, вчитель допомагає учням відповідно розподіляти свої громадські доручення. Водночас він спрямовує діяльність кожного учня на виховання в собі тих рис, яких йому не вистарчає, спостерігає за самовихованням, дає поради.
Колективна оцінка має великий вплив на кожного. Малюки - завжди щирі, не скривджуючи когось, вони висловлюються на чистоту. Така громадська оцінка вчинків окремих учнів не викликає в них образи.
Прямо чи опосередковано оцінка товаришів переходить у самооцінку і, таким чином, позитивно впливає на всю діяльність школяра. Та цим справа не обмежується. Адже вдруге і втретє вчитель порадить Колі, як стати чесним, Сашку - що треба зробити для подолання боягузства, як стати хоробрим, Петру - як виробити працьовитість, перебороти лінощі.
Учитель слідкує за тим, як виконують діти його поради, активно спрямовує їх поведінку. Діти й самі добирають для себе засоби самовиховання.
Самовиховання молодших школярів, отже, обмеженої
Loading...

 
 

Цікаве