WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теоретико-методологічні основи сімейного виховання. Роль батьківського спілкування у вихованні дитини - Реферат

Теоретико-методологічні основи сімейного виховання. Роль батьківського спілкування у вихованні дитини - Реферат

значимості, зазначених батьками і дітьми).
Культура батьківського спілкування
Причинами затримки активного мовлення дитини можуть бути, поряд з іншими, також відсутність емоційного спілкування з дорослими та поповнення словникового запасу дитини тільки з орієнтацією на предметний світ.
У кожній сім'ї повинен існувати мовний кодекс, який включає такі основні правила:
- якнайчастіше спілкуйтесь з малям;
- щиро і правильно відповідайте на запитання дитини;
- шануйте гідність маленького співрозмовника, давайте йому можливість висловити свою думку;
- не підвищуйте голос у розмові з донькою чи сином; якнайчастіше вживайте формули ввічливості: будь ласка, перепрошую, вибач, прошу вибачити, дякую - виявляйте доброзичливість, прихильність;
- читайте і співайте дитині і разом з нею; учіть разом вірші, пісні, загадки, приповідки, скоромовки, поєднуйте слово і гру; слово і малюнок; не допускайте у вашій оселі лайливих слів; привчайте дитину до мовного етикету за столом, у транспорті, магазині, на вулиці; виправляйте власні мовні огріхи, а також ваших рідних, друзів, колег;
- пояснюйте дитині значення незрозумілих слів; учіть правильно будувати речення;
- ведіть словничок, записуйте перлини мовної творчості вашої дитини.
Такий своєрідний мовний кодекс допоможе виховати у дітей шану до рідної мови як засобу спілкування і наблизити їх до витоків духовності, сформувати загальну культуру та розбірливість в емоціях спілкування.
Нами виявлені основні педагогічні умови, дотримання яких сприяє ефективності спілкування батьків з дітьми в процесі їхнього морально-емоційного виховання.
1. Прояв доброзичливості і добросердості стосовно всіх дітей у сім'ї (рідним і прийомним).
2. Врахування статевовікових і індивідуальних особливостей дітей.
3. Розширення і поглиблення з віком дітей змісту спілкування з морально-етичних проблем.
4. Вплив як на інтелектуальну, так і на емоційну сферу дітей. Практика сімейного виховання показує, що досвідчені батьки пробуджують почуттєву сферу дітей, якщо:
1) наводять яскраві приклади з життя сім'ї, родоводу, інших людей;
2) створюють природні і доброзичливі умови в сім'ї;
3) викликають дітей на співучасть і співпереживання;
4) використовують ті засоби і форми, за допомогою яких у дітей виявляються і закріплюються моральні почуття (дні народження сім'ї, батьків, дітей, народні свята й обряди і т.п.).
5. Узгодженість у процесі спілкування з дітьми позицій батьків, вихователів, педагогів. Спостереження показують, що морально-емоційний розвиток дітей проходить більш дієво, якщо узгоджуються позиції, по-перше, батьків і всіх дорослих усередині сім'ї; по-друге, позиції батьків і вихователів, батьків і педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів. У випадку неузгодженості чи розбіжності, протиставлення вимог діти по-різному сприймають слова старших, займають вигідну для себе позицію. У результаті в їхньому характері з'являються такі негативні якості, як лицемірство, несумлінність, неслухняність, лукавство, недисциплінованість, пристосовництво й ін.
6. Повсякденна турбота про збереження і підкріплення свого морального авторитету, престижу і позитивного прикладу.
Дані свідчать, що переважна більшість батьків порушують культуру спілкування, незалежно від рівня загальної освіченості допускають самі елементарні помилки і прорахунки в процесі спілкування, особливо з дітьми підліткового віку. Найбільш розповсюдженими є помилки, пов'язані з визначенням змісту спілкування і з умінням будувати спілкування (володіння методикою і технікою спілкування).
Типові помилки і прорахунки батьків при спілкуванні з дітьми: Нестриманість у спілкуванні, поспішність у судженнях і висновках відносно тимчасового психічного стану і дій підлітків; Фамільярність, дратівливість, ворожість, брутальність у спілкуванні й у ставленні до підлітків; Зайва причепливість до слів, вчинкам і дій підлітків; Вільність у спілкуванні з підлітками, повідомлення їм стихійної інформації; Апатія, байдужність в тих ситуаціях спілкування з підлітками, коли необхідно виявити свою моральну і життєву позицію.
Типові правила, дотримання яких сприяє ефективності батьківського спілкування, удосконалить його методику і техніку:
- постійно підкреслювати свою повага до індивідуальності чи сина дочки, їхнє прагнення до самоствердження в сімейному мікроколективі;
- виявляти увагу, зацікавленість, інтерес і повагу стосовно всіх дітей у сім'ї (рідних і прийомних);
- виявляти постійну готовність і уміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговорюватися), сперечатися, висловлюватися, відстоювати свої судження, погляди, переконання;
- перед тим, як показати дитині її помилки і прорахунки в поведінці, починати з похвали і підбадьорення позитивних якостей навіть при самому складному і важкому характері сина (дочки);
- віддавати перевагу ненав'язливим (ненастирливим) порадам, зауваженням, рекомендаціям, бесідам, діалогу й уникати стандартних повчань;
- не дорікати дитини при наявності в неї негативних рис і якостей;
- тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працьовитість, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність і ін.), але при цьому не підкреслювати своєї переваги над дітьми;
- створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості, турботи, захищеності, радості і перспективи, що позитивно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров'я дітей;
- уникати крикливості і підвищеного тону;
- постійно учитися володіти засобами і прийомами вербального (словесного) і невербального спілкування (міміка і пантоміміка, жести, тон, погляд, рух і ін.).
Спілкуванню з дітьми необхідно постійно учитися, розвиваючи позитивне й усуваючи наявні в ньому помилки і прорахунки. Деякою мірою цьому допоможуть програма, вправи, завдання, ситуації, тести, що можуть бути використані для батьківської самоосвіти і навчання складному мистецтву спілкування з дітьми, батьків один з одним і оточуючими людьми.
Література:
1. Алексеєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997.
2. Чечет В.В. Педагогіка семейного воспитания. - Минск, 1998.
3. Корчак Я. Як любити дитину: Дитина в родині.
4. Макаренко А.С. Книга для родителей.
5. Стельмахович М. Народна педагогіка; Українське родинознавство. - К.: Освіта, 1992.
6. Сухомлинський В.О. Мудрість батьківської педагогіки
7. Арват Ф.С., Коваленко Є.І., Кириленко С.В., Щербань П.М. Культура спілкування: Навч.-метод.посібн. - К.: ІЗМН, 1997.
8. Афанасьєва Т.М. Сім'я. - К., 1990.
9. Соколова В.Н., Юзефович Г.Я. Отцы и дети в меняющемся мире. - М., 1991.
10. Крушельницкая О., Третьякова А. Отцы и дочери // СиШ. - 2000. - № 11. - С. 10-11.
11. Кожухарь Г. Как влиять на детей // СиШ. - 2001. - № 6. - С. 5-7.
12. Дробот О. Любить друг друга - значит смотреть не на друг друга, а в одну сторону // СиШ. - 1999. - № 10. - С. 10-13.
13. Венгер А. Мечтать не вредно? // СиШ - 1999. - № 11-12. - С. 18-19.
Loading...

 
 

Цікаве