WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Роль членів родини у сімейному вихованні - Реферат

Роль членів родини у сімейному вихованні - Реферат

частину материнських функцій на перших етапах розвитку дитини;
- власна роль полягає у захисті й охороні єдності матері з дитиною, забезпечення їм впевненості, спокою, підтримки, психологічного комфорту. Виступає своєрідним тилом, на фоні якого дитина почуває світ міцним і доброзичливим, а себе в ньому спокійною і впевненою
- еталон (до 3-х р.) соціальних норм і правил, втілення функцій вимогливого оцінювача, підтримки прагнень дитини дотримуватися цих правил
- сприяння особистісному становленню дитини, її відділенню від матері, визнаючи самостійність як матері, так і дитини. Виступає у ролі "третьої сили", яка допомагає побудувати новий, окремий від матері, світ
- втілення зразка статевої, сімейної та соціальної ролі мужчини (після 3-х р.). Розрізняються функції для хлопчиків та дівчаток.
Хлопчик: зразок майбутньої ролі щодо матері, батька, мужчини в суспільстві
Дівчинка: той, хто любить , але по-іншому, ніж мама; любить "як мама", цінує ті ж якості, що і в мамі (жіночність, м'якість, кокетування, материнство); зразок друзів чоловічої статі, потенційних партнерів, захисник і поціновував її жіночності
Однобатьківська сім'я. Для дитини важлива модель сімейних відносин (подружніх та батьківсько-дитячих), де були б чітко визначені ролі мужчини і жінки в обох цих формах. Їх дитина може засвоїти з інших джерел: бабусі-дідусі, родичі, партнери одинака, сім'ї друзів, вся доступна інформація. Розібратися у складності життя, способах діяльності, щоб досягти певного результату, допоможуть відверті та чесні стосунки дорослих
Дитина не знає що добре, а що погано. Саме ми визначаємо для неї значення її власного досвіду.
У одно батьківській сім'ї предок намагається поєднати у одній особі обидві ролі (матері-батька), автоматично збіднюючи кожну, позбавляючи, в основному, дитину від їх повноцінного виконання. Тому дитина залишається сиротою, не маючи жодного з повноцінних батьків. Варто дозволити дитині засвоювати роль "відсутнього" предка на інших прикладах. Головне, щоб дитина була захищена щирою любов'ю і не відчувала, а, отже, не переживала, своєї обділеності та неповноцінності.
Необхідність матері та виконання нею своїх материнських функцій відноситься до розряду вічних цінностей.
Особливо вагомий вклад у виховання вносять представники старшого покоління - бабуся і дідусь. У душах онуків вони залишають на все життя незгладимий слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки, і не тільки дитинство, а й отроцтво, юність.
Ряд досліджень доводить немаловажну роль бабусь і дідусів у вихованні. Наприклад, бабусі краще організовують гру, працю дітей. За даними досліджень І.Ю.Лодзинської, молоді сім'ї дещо стабільніші, якщо подружжя живе разом з батьками, оскільки в сім'ях виникає ряд додаткових факторів, що чинять вплив на процес стабілізації сім'ї.
Бабусі: передавали досвід, цикл звичаїв, традицій у нові покоління, вчили працювати, доглядати і виховувати немовлят, сучасні бабусі значною мірою допомагають у вихованні дітей. Нерідко вони заміняють неньку і батька. Бабусі, дідусі мають перше право на всиновлення, опіку, догляд у випадках відсутності батьків.
Дідусь: привчає любов до праці, виховує любов до природи, не поспішливість та ретельність.
Кумівство Оскільки головним обов'язком батьків народна педагогіка вважає виховання дітей, вона прагне для допомоги батькам мобілізувати якомога ширше коло людей, громадськість. Одним з яскравих підтверджень цього є давня традиція вибору кумів, тобто других батьків новонародженого, його опікунів і захисників. Ця традиція сягає в глибину сивої давнини, в епоху переходу від матріархату до патріархату, коли роль батька як опікуна й вихователя ще не викристалізувалася і рідний брат матері (материнський дядько) брав на себе роль вихователя і захисника дитини своєї сестри.
Кумівство належить до чудових знахідок народної педагогіки. Педагогічне значення її переоцінити важко. Завдяки кумівству дитина, крім рідних батька й матері, має ще, так би мовити, батьків-дублерів, громадських уповноважених, які добровільно тримають шефство над дитиною від її народження аж до зрілості. Зародження і становлення кумівства припадає на дохристиянський період і має суто світський характер.
З прийняттям християнства у перші роки його існування кожна людина, яка готувалася до прийняття Тайни хрещення, мала духовного опікуна - катехумена, який мав їй пояснити основи християнської віри, підготувати людину до обряду хрещення, прояснити основні ідеї. Нині колишні катехумени називаються кумами - хрещеними батьками. Слово кум, очевидно, походить з латинської мови - kompater, kommmater - заступник, той, хто знаходиться з хрещеником. Бути хрещеним батьком чи матір'ю - це велика честь і дуже велика відповідальність.
Коли батьки новонародженої дитини приймають рішення про її хрещення, вони беруть на себе відповідальність за християнське виховання своєї дитини. Для маленької дитини батьки запрошують двох духовних опікунів різної статі. Куми повинні добре знати свої обов'язки:
1. Хрещені батьки самі повинні бути хрещеними, високоморальними, добрими християнами. Народна мудрість каже, що характер хрещених батьків переходить до їх хрещеників.
2. Куми, котрі вже одружені, повинні перебувати у церковному шлюбі зі своїми чоловіками чи дружинами.
3. Хрещені батьки повинні знати напам'ять "Символ віри" (Вірую в єдиного Отця-Вседержителя)
4. На момент хрещенняхрещені батьки мають принести для дитини біле полотно - символ чистоти й невинності душі тієї дитини, яку тримають до хреста, - крижму.
5. Хрещена мати повинна мати при собі покриття на голову (шаль, хустку).
6. Хрещені батьки - чоловік і жінка - беруть на себе обов'язок: дати добре християнське виховання дитині, яку тримають до хреста. У випадку смерті рідних батьків дитини хрещені зобов'язані перед Богом опікуватися своїм хрещеником чи хрещеницею до їх повноліття, тобто займатися їхнім вихованням, підтримувати морально, а у разі потреби й матеріально.
Розлученим, хворим не бажано бути присутніми при хрещенні, бо нехрещена дитина ще не має захисту: ні морального, ні фізичного, ні духовного. Якщо хрещена мама хвора, то вона зобов'язана повідомити про це священика, який під час хрещення молитвою поставить захист для дитини, або наперед відмовитьсь від кумівства.
Від обов'язків кумів можна відмовлятися в тому випадку, коли людина з поважної причини не може бути при хрещенні (через хворобу чи ускладнення вагітності, коли сама нехрещена або невінчана зі своїм чоловіком чи дружиною).
Один із християнських обов'язків батьків - подбати про добрих хрещених батьків для дитини. У куми намагаються запрошувати людей статечних, авторитетних, розсудливих, працьовитих, які викликають почуття поваги і симпатії (батьки суджені, а куми люблені). Запрошуються люди як по лінії кровних, так і свояцьких зв'язків, а також сусіди, знайомі, тобто сторонні. Колись були ще так звані стрічні куми - перші зустрічні, яких запрошували бути кумами (за принципом кого доля приведе). Найчастіше це робили з забобонних мотивів, особливо тоді, коли діти вмирали. Існувало повір'я, що таким способом можна відвернути злі сили, які шкодять здоров'ю дитини.
Кількість кумів може бути різною: від одної до двох-трьох пар. На Поділлі їх кількість досягала 5 і більше пар.
Література:
1. Алексеєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997.
2. Чечет В.В. Педагогіка семейного воспитания. - Минск, 1998.
3. Корчак Я. Як любити дитину: Дитина в родині.
4. Макаренко А.С. Книга для родителей.
5. Скуратівський В. Покуть. - К.: Довіра, 1992.
6. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К.: Рад.шк.., 1985.
7. Зверева О.Л., Ганичева А.Н. Семейная педагогіка и домашнее воспитание: Уч. Пос. - М.: Академия, 1999.
8. Законодавство України про сім'ю. - К., 2002.
9. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы соціального педагога: Уч.пос. - М.: Академія, 2001.
10. Геник Л. Народно-релігійні традиції в сучасному педагогічному процесі. // Рідна школа. - 2002. - червень, № 6. - С. 37-44.
11. Филиппова Г. Ребёнок для родителей и родители для ребёнка СиШ 2001 № 7-8 С. 7-9.
12. Филиппова Г. Трудная радость материнства СиШ 2001 № 1-2 С. 7-9.
13. Филиппова Г. Девять месцев, меняющих жизнь. // СиШ. - 2001. - № 5. - С. 14-15.
14. Чернякова С. Счастливая бабушка СиШ 2001 № 4 С. 12-13.
Loading...

 
 

Цікаве