WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Школа і проблеми статі - Реферат

Школа і проблеми статі - Реферат

присутності однолітків-хлопців дівчата часто більше стурбовані не заняттями, а тим, як вони виглядають, яке враження чинять на хлопців. У дівочому колективі їм простіше зосередитися на навчанні;
- метод подачі матеріалу в школі більше розрахований на хлопців, що об'єктивно спонукає школи йти на роздільне викладання точних наук. Як свідчать матеріали зарубіжних досліджень, в школах спільного навчання дівчатка рідше обирають для поглибленого вивчення математику і природничі науки. В той же час у школах роздільного навчання природничі науки вибирають багато дівчат. Це розглядається як доказґендерних впливів (установок суспільства) на інтереси до тих чи інших навчальних дисциплін, що призводить до зниження бажання серйозно вчитися в багатьох учениць шкіл із спільним навчанням (Дж. Джон, 1990);
- зниження агресії та підліткової депресії;
- успішніша самореалізація дівчаток у кар'єрі й сім'ї;
- адекватніша позитивна самооцінка дітей різної статі;
- спокійніша і впевненіша поведінка хлопців тощо.
Опоненти натомість заявляють, що роздільне навчання:
- закріпляє на рівні свідомості біологічну відмінність між статями як основу розподілу діяльності;
- акцентує нерівність можливостей у навчанні (коли, наприклад, програма з математики дається дівчаткам не повністю);
- не дає досвіду спілкування з протилежною статтю;
- орієнтує дітей на виконання суто традиційних соціальних ролей;
- не сприяє створенню творчої атмосфери в класі;
- суперечить світовим тенденціям до спільного навчання.
У висловлюваннях представників цієї групи звучать аргументи, пов'язані з врахуванням соціального контексту виникнення навчальних закладів з роздільним навчанням. Існує залежність між процесами жіночої емансипації і посиленням тиску патріархатних стереотипів, коли для обґрунтування жіночої "неповноцінності" апелюють до природного призначення жінки, пропонуючи для самореалізації приватну сферу життєдіяльності.
Т. М. Титаренко, посилаючись на думку Д. Бреза, заявляє, що формування ментальних та інституційних засад статевої соціалізації в школі має стосуватися таких напрямків:
- рівномірної репрезентованості осіб жіночої та чоловічої статі у педагогічному колективі;
- колективи, в яких хлопчики і дівчатка навчаються разом, потребують від учителів, що працюють з ними, як чоловіків, так і жінок, достатнього рівня соціальної зрілості та внутрішньої врівноваженості;
- тільки в процесі діалогу вчителів з учнями, дівчаток з хлопчиками можна досягти взаєморозуміння та любові. З огляду на це від педагога вимагаються насамперед чітке усвідомлення власних компетенцій та можливостей, прийняття самого себе й прийняття інших, учнів, колег;
- робота у змішаних класах вимагає ретельного добору вчителів, які матимуть спеціальну та необхідну підготовку щодо цього, справжніх вихователів;
- виховна робота з учнями різної статі не повинна мати узагальненого та уніфікованого характеру, вона має орієнтуватися на особливості, можливості та потреби кожної конкретної дівчинки та кожного конкретного хлопчика.
Великі можливості для статевої соціалізації закладені в навчальних програмах різних предметів середньої загальноосвітньої школи: біології, історії, суспільствознавства, літератури, математики та інших навчальних предметів. Успіх цієї роботи залежить не від формальної "прив'язки" до кожного уроку "виховних моментів", а головним чином від глибини і продуманості цього аспекту виховної роботи. Вміти знайти потрібний момент на уроці для розмови, адресованої майбутньому чоловікові чи жінці, створити довірливі стосунки з учнями, викликати інтерес до цієї тематики - завдання непросте. Його реалізація значною мірою залежить від моральної установки і переконаності самого учителя, від його майстерності подати навчальний матеріал.
Під час вивчення української літератури є можливість показу моральної краси рідного народу, його уявлення про щастя: воно не лише в коханні, сімейному благополуччі, а й в усвідомленні правильно вибраного місця в житті, в прагненні до світлого майбутнього, в нерозривному зв'язку особистого і суспільного. Навчальна програма дає можливість учителеві на конкретних художніх образах і життєвих ситуаціях дати оцінку позитивних і негативних рис людини, показати причини їх виникнення, залежність від оточення, розкрити значення самовиховання у підготовці до самостійного життя.
Особлива увага в українській літературі приділена темі дружби і кохання, стосункам між статями і відповідальності в життєвому виборі. В творах Т. Г. Шевченка ("Тополя", "Катерина"), І. Я. Франка ("Захар Беркут", "Зів'яле листя"), Лесі Українки ("Стояла я і слухала весну", "Лісова пісня"), І. П. Котляревського ("Наталка Полтавка"), П. Г. Тичини ("Ой панно Інно", "Коли в твої очі дивлюся"), М. Т. Рильського ("На білу гречку впали роси"), В. М. Сосюри ("Так ніхто не кохав", "Білі акації будуть цвісти"), О. П. Довженка ("Зачарована Десна"), В. А. Симоненка ("Лебеді дитинства", "Є в коханні і будні, і свята"), Ліни Костенко ("Світлий сонет") та багатьох інших тема кохання розкрита настільки глибоко, що при бажанні і відповідній підготовці вчителя школярам може бути надана максимальна інформація про це піднесене почуття, умови його плекання, особливості переживання і внутрішньої краси.
Досить широко розкрито в українській класичній та сучасній літературі, що опановується в шкільному курсі, теми материнської і батьківської любові (Марко Вовчок, М. К. Вороний, М. П. Стельмах), поваги і любові до батьків (О. П. Підсуха, М. Ф. Сингаївський, П. М. Воронько, В. С. Земляк), боротьби за особисте і подружнє щастя (Г. С. Сковорода, Т. Г. Шевченко, І. Я. Франко, Т. Г. Бордуляк), сімейного побуту (І. С. Нечуй-Левицький, П. Мирний, М. М. Коцюбинський, І. А. Кочерга), сімейного виховання (С. В. Руданський, І. Х. Микитенко, Б. Д. Антоненко-Давидович, А. С. Малишко, О. Ф. Коломієць), подружніх конфліктів (І. Я. Франко, Г. М. Тютюнник, Марко Вовчок, І. С. Нечуй-Левицький, О. Ю. Кобилянська) тощо.
Статевій соціалізації сприяє ознайомлення учнів з біографіями українських письменників, матеріалами їх щоденників, художніх біографій тощо. Досвід переконує, що школярі з великою увагою, наслідуванням ставляться до письменників, які через усе життя пронесли не тільки вірність ідеалам, а й вірність коханим. Доцільно практикувати твори на таку тематику: "Тема кохання в ліриці Л. Українки", проведення в позаурочний час циклових бесід "Про материнство", "Про кохання всерйоз", "Про видатних дочок України", організовувати читацькі конференції "Образ моєї сучасниці в українській літературі" тощо. Тим самим учитель знаходить час і місце на кожному уроці для щирої розмови про кохання, вірність і гідність, висловити низку пропозицій щодо створення сім'ї та її збереження, формування сімейних стосунків нового
Loading...

 
 

Цікаве