WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сім’я – провідний інститут статевої соціалізації (пошукова робота) - Реферат

Сім’я – провідний інститут статевої соціалізації (пошукова робота) - Реферат

виховання в сім'ї родичів чи вождів, у "чоловічі будинки".
Статева соціалізація хлопчиків - дуже хворобливий тренаж, його мета - нав'язати думку про жінку як дефектну істоту. Досягається така соціалізація методом силового нав'язування ідеї індивідуальної незалежності, розриву зв'язку з усім материнським за допомогою фіксації в підсвідомості негативних оцінок жіночого, материнського. Це теж культурна норма, її носієм стає чоловік, який пройшов відповідний тренаж. У своїй недосяжності мужність і чоловіча роль стають для хлопчиків предметом фантазування та ідеалізації, тоді як жіночність і жіноча роль завжди залишаються для дівчинки дуже реальними і конкретними.
За даними російського педагога Ю. Набіуліної, незадоволена потреба у спілкуванні з батьками своєї статі приводить до ідентифікації з батьком іншої статі. Для дівчат атмосфера в сім'ї є сприятливішою, ніж для хлопчиків, у яких частіше не задовольняється потреба в близьких стосунках з батьками і потреба в безпеці. Ідентифікація у дівчат протікає успішніше: 43 % дівчат проти 8 % хлопчиків мають, за даними автора, високий ступінь ідентифікації з батьками своєї статі. У хлопчиків найчастіше зустрічається неадекватна чи нечітка ідентифікація, пов'язана з відсутністю батька в сім'ї. Хлопчики, котрі фактично з моменту народження живуть без батька, орієнтуються в чоловічих заняттях більше на взаємодію з уявним батьком.
Хлопчиків вчать бути мужніми більш свідомо, ніж дівчат вчать бути жіночними. Дівчаток навчають гетеросексуальним компонентам їх ролі і за відсутності батьків і чоловіків, у той час як вважають, що хлопчик навчається своїй гетеросексуальній ролі не через научіння, а через взаємодію зі своєю матір'ю. Інші компоненти мужності повинні прищеплювати свідоміше і чоловіча ідентифікація в такому випадку є переважно статево-ролевою ідентифікацією. На противагу цьому жіноча ідентифікація переважно батьківська (точніше, материнська).
Батьки частіше хвилюються з приводу хлопчиків, які грають у дівчачі ігри, ніж з приводу дівчаток-шибениць. Мабуть, це пов'язано з тим, що чоловічі ролі вважаються ціннішими, ніж жіночі. Дівчатам прищеплюють другосортність. Їм з дитинства нав'язується комплекс вини не тільки за свою "негідну для дівчаток поведінку", але й за негідну поведінку хлопців. Їм пропонується такий критерій: якщо хлопчик поводиться погано в твоїй присутності, значить, ти йому це дозволяєш. Звідси походить впевненість, що жінка винна в тому, що її зґвалтували. Перші уроки зневаги до своєї статі дівчинка зазвичай отримує від матері. Вона живе в середовищі, де чоловік - дорогоцінність, вона бачить ставлення матері до батька чи брата і до себе. Подвійний стандарт існує і в оцінці поведінки статей. Хлопчик повинен бути агресивним. Дівчинка не має права навіть захистити себе, лякається будь-якої загрози чи просто грубих слів. Це найстрашніші наслідки такого виховання - сприйняття насилля над собою і наступні самозвинувачення.
Сім'я є головним джерелом сексуальної соціалізації дітей. У проведеному нами опитуванні батьківської громадськості відповіді на питання "Які канали отримання інформації з питань сексуального життя Ви вважаєте найбільш прийнятними та ефективними?" розподілились так:
- спеціальний навчальний курс у школах, навчальних закладах - 41,3 %;
- спеціальна науково-популярна література - 36,4 %;
- спеціальні науково-популярні фільми, спеціальна науково-популярна програма телебачення -29,2 %;
- консультації в лікарів-спеціалістів - 25,7 %;
- бесіди з батьками - 14,7 %;
- обговорення проблем сексуального життя з однолітками - 4,1 %;
- не було відповіді, або вона була негативною (просвіта молоді з питань сексу не потрібна) - 13,6 %.
Природа повсякденних стосунків у сім'ї така, що діти неминуче засвоюють еротичні аспекти сексуальності. Рівень поваги між членами сім'ї суттєво впливає на рівень статевої ідентичності дітей. Найважливішими умовами раннього дитинства, що сприяють сексуальному формуванню повноцінної дитини, є:
а) батьківська любов без пустощів;
б) стійка система зв'язків, принаймні з двома зрілими особами врівноваженого характеру різної статі (не обов'язково це мають бути батьки);
в) взаємне кохання батьків: його демонстрування;
г) якомога тісніший тілесний контакт між дитиною і батьками з моменту народження;
д) відверте інформування про те, яким чином народжуються діти;
е) звільнення від Едіпової залежності у відповідному віці.
Якщо все описане має місце в період дитинства, то це сприйнятливий прогноз того, що дитина зуміє в дорослому віці стати самостійною, впевненою в собі, зрозуміти моральні цінності, а також протистояти несправедливості і насиллю. Якщо людина не навчилася в дитинстві любити і поважати своїх близьких, то вона буде зневажати всілякі авторитети. Отримані в дитинстві пестощі є своєрідним тренінгом тактильно чутливих нервових закінчень.
Але, на думку Д. В. Колесова, існує чимало типових помилок батьків у цьому процесі, в основі яких лежать неправильні установки батьків. Формування негативного ставлення до осіб протилежної статі своїх дітей, відгородження їх від різностатевих контактів, а то й повна ізоляція від однолітків, придушення в дитині проявів її статевої належності, спроби вберегти її від будь-якої інформації, пов'язаної зі статевими питаннями, прищеплення думки про аморальність та гріховність статевого життя, встановлення найсуворішої цензури в читанні, навіювання дівчині думки про цнотливість як вищу цінність, відсутність свідомого виховного впливу батьків на дитину, підглядування, шпигування за нею, образливі натяки та іронічні насмішки, допити і т. п. - все це є якраз конкретними проявами неправильного дошлюбного виховання дітей у сім'ї.
Суттєвим недоліком сексуальної соціалізації є відсутність у батьків правильного уявлення про те, як вона фактично проводиться і які реальні прояви сексуальності у дітей. Третя частина з 233 опитаних нами батьків оцінює свої знання для проведення такого сексуального виховання недостатніми, ще третина вважає, що починати його слід після 10 років. Думку про шкідливість і непотрібність сексуальної соціалізації висловили 2 % опитаних батьків. Вважаючи сексуальне виховання своїм обов'язком, 33 % батьків наполягає на участі в ньому педагогів ілікарів, а 20 % вважають, щоб усі "гострі проблеми" вирішувались з допомогою засобів масової інформації. Більшість батьків ототожнюють виховання моральних відносин між юнаками і дівчатами зі сексуальною просвітою (45 %) чи з підготовкою до сімейно-шлюбних відносин (26,3 %). Тільки невелика група батьків (10 %) пов'язує цю роботу з моральною підготовкою дітей до життя, праці, з формуванням чесності, працездатності, щирості, поваги до іншої людини. Розуміння безпосередніх обов'язків сім'ї в сексуальній соціалізації виявило небагато батьків (13 %).
Найрозповсюдженіша помилка сімейного виховання - говорити про чоловіків і особливо про інтимні зв'язки дуже погано. Дочка може бачити неповажливе ставлення матері до батька і перейняти таке ставлення до чоловіків. Холодна жінка нерідко виховується в "інтелігентно-аристократичних сім'ях": "Вчись доню, про хлопців менше думай. Тебе чекає велике майбутнє". Дівчина засвоює
Loading...

 
 

Цікаве