WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сім’я – провідний інститут статевої соціалізації (пошукова робота) - Реферат

Сім’я – провідний інститут статевої соціалізації (пошукова робота) - Реферат

Це часто відбувається, коли матері обмежують свою любов до сина винятково доглядом; вони люблять своїх синів лише за те, що вони є на цьому світі і це нормально, але недостатньо для самих чоловіків. Він, її син, спокійно лежить на дивані з журналом чи з книгою і нічого не робить і чекає, коли за нього все зробить жінка - його матір.
Негативно відбивається на розвитку дитини безстатеве виховання в сім'ї, коли батьки не докладають зусиль для формування її повноцінної статевої ідентичності, помилково вважаючи, що це прийде саме собою. Наївність дитини в проблемах статі завадить її нормальній адаптації до шкільного життя, зробить її предметом насмішок однолітків, іронії вчителів. Відчуття своєї неповноцінності може викликати негативні переживання дитини.
Дослідження свідчать, що, якщо батько активно бере участь у житті дочки з перших же днів, у дівчинки встановлюється з ним тісний і тривалий емоційний зв'язок (комплекс Електри за Фрейдом). Особливо потребують підтримки батька дівчатка 8-12 років. Його образ пов'язується у дівчинки з пригодами і активними діями. Дитина з нетерпінням чекає його повернення з роботи, адже він приносить з собою новини і захоплюючий аромат зовнішнього світу. Матері теж можуть і повинні приваблювати до себе дитину, але чоловічий спосіб існування в світі особливо привабливий для дітей: і хлопчиків, і дівчаток.
Маленький хлопчик має виховуватись зовсім по-іншому, ніж дівчинка, він користується іншою моделлю. За цією моделлю він вчиться поводитись як чоловік. Наприклад, якщо батько виражає своє невдоволення агресивно, його син буде намагатись діяти аналогічно. Якщо батько приховує своє роздратування мовчанкою, син буде поводити себе так само. Якщо батько завжди серйозний, син буде вважати це нормою чоловічої поведінки.
Хлопчиськам корисно надавати більше можливості для ініціативи, розвивати в них почуття відповідальності і самостійності. Хлопчика не варто заласкувати, опікати в дрібницях. Необхідне фізичне загартування, тренування витривалості і сили. Ці якості потрібні майбутньому чоловікові. При цьому слід рахуватися і з індивідуальністю дитини - насильно нав'язуване виховання мужності не сприймається і може призвести до розвитку невпевненості в собі, страху, почуття неповноцінності.
Три групи дослідників прийшли незалежно до висновків: чим більше батько проявляє любові і ніжності до сина, тим більший вплив він на нього має. Це надзвичайно важлива інформація, яку повинен знати кожний батько. Спільні ігри, секрети, симпатії і прив'язаності між батьком і сином будуть для сина кращою моделлю чоловічої поведінки, ніж прямі жорсткі спроби виховати "справжнього чоловіка". Виявляється, щире, щедре на ласку батьківське виховання сприяє формуванню більш мужніх хлопчиків і жіночних дівчат.
Шкідливим у вихованні майбутнього сім'янина є явище, яке вчені назвали "неправильною статевою орієнтацією". Батьки часом не роблять жодних відмінностей у вихованні хлопчиків і дівчат, придушують у дитині прояви її статевої належності: висміюють прагнення дівчинки до нарядів і прикрас, прищеплюють думку про аморальність, гріховність сексуальних проявів. У результаті дитина може прийняти нав'язаний їй "нетиповий" стиль поведінки, що порушує життєву і сімейну адаптацію.
Необхідність диференціювання виховних впливів на дітей відповідно до їх статі в жодному разі не означає, що в цій справі можна допускати протиставлення, яке в дітей може поступово формувати упереджене, недружнє ставлення до осіб протилежної статі, що може перешкоджати формуванню у них правильних орієнтацій щодо соціально-психологічної рівноцінності і рівноправності людини у нашому суспільстві незалежно від її статі. Ось чому у вихованні синів і дочок необхідно дбати про те, щоб у одних і других одночасно з правильним розумінням своєї статевої належності і розвитком відповідних рис поведінки, формувалася також повага до осіб протилежної статі.
Батьки не завжди усвідомлюють відмінності в психосексуальному розвиткові хлопців і дівчат, а через те й допускають у вихованні помилки психологічного характеру. Дослідження показують, що: більшість дівчаток опікується більше, ніж хлопчики; їм частіше, ніж хлопчикам, роблять компліменти, що стосуються їх зовнішності, вони балакучіші від хлопців. Від дочок батьки чекають, що вони будуть ласкавими, тендітними, а від синів - що ті будуть агресивними і атлетичними.
Більшість батьків приділяють основну вагу вихованню в своїх синах наполегливості, агресивності, потреби в постійному самоствердженні, а в дочках - вихованню здатності до самообмеження. Батьки будуть гратися зі своїми синами в рухливі і галасливі ігри частіше, ніж з дочками; на синів, які люблять покричати, батьки і матері звертають менше уваги, ніж на дочок. Синам вони дозволяють більше бігати, довше плавати і кататися на лижах чи ковзанах; менше звертається увага, коли хлопчики лазять по деревах, плавають без сторонньої допомоги тощо.
Виховуючи дівчину в сім'ї, треба готувати її до успіху в житті, а для цього вчити: контактувати з людьми; бути активною, послідовною в діяльності; відстоювати свою думку; бути ініціативною; знаходити інтереси, справи до вподоби; одягатися, зберігаючи індивідуальність; користуватися допомогою; самостійно приймати рішення; ясно і чітко виражати свою думку тощо. Найголовніше, на наш погляд, чому дівчинка повинна навчитися в матері - це повага до чоловіків.
Зазвичай, хлопчиків не виховують як майбутніх батьків чи чоловіків - тільки як мужніх людей. Виховання хлопчиків орієнтовано на якийсь чоловічий ідеал, який може бути різним в різний час і в різних країнах. Дівчинку ж готують бути дружиною і матір'ю.
Якщо розглянути специфіку соціалізації кожної статі, то можна побачити, що хлопчик перебуває в менш сприятливій ситуації, ніж дівчинка. Про це свідчать дослідження І. С. Кона [64], Я. Л. Коломінського [68]. Мати традиційно більше проводить часу з малою дитиною, ніж батько, якого дитина бачить набагато рідше і не в таких значущих для неї ситуаціях. У зв'язку з цим як для дівчинки, так і для хлопчика первинною виявляється ідентифікація з матір'ю, тобто фемінінна. Більше того, самі базові орієнтації дитини відносно світу за своєю природою фемінні, бо включають такі традиційно жіночі особливості, як залежність, підпорядкованість, пасивність тощо. Таким чином, у плані становлення статевої ідентичності хлопчикові доводиться розв'язувати складніше завдання: змінити первісну жіночу ідентифікацію на чоловічу. Хлопчик, щоб відчути себе повною мірою мужнім, повиненвиділяти себе серед інших та усвідомлювати свою відмінність від інших, чого не потрібно робити дівчинці. Таким чином, ідентифікація у хлопчиків проходить значною мірою через заперечення. У процесі ідентифікації хлопчик повинен відкинути залежність від матері і прив'язаність до неї, придушити в собі якості, які він вважає жіночими, нехтувати і знецінювати жінок і все те, що він вважає жіночим у соціальному світі.
У стародавні часи з метою підготовки хлопчика до ролі воїна, вождя, жерця, його намагались звільнити від будь-яких жіночих впливів і передовсім послабити його ідентифікацію з матір'ю. Це досягалося шляхом ізоляції його від батьківського дому: його передавали на
Loading...

 
 

Цікаве