WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сім’я – провідний інститут статевої соціалізації (пошукова робота) - Реферат

Сім’я – провідний інститут статевої соціалізації (пошукова робота) - Реферат

знають чи знають недостатньо добре. Ці заходи безпеки значною мірою зменшують ризик зґвалтування. Варто пояснити юнакам, що якщо вони під час побачення в будь-якій формі будуть чинити на дівчину тиск з метою схилити її до близькості в тому випадку, якщо вона цього не хоче, це може стати приводом для звинувачення у зґвалтуванні (навіть не дивлячись на алкогольне сп'яніння чи минулі сексуальні контакти).
Батькам варто серйозно ставитись до скарг дітей на сексуальні домагання і бути уважними до ознак сексуального насилля. До сексуальних домагань, на наш погляд, доцільно віднести такі типи поведінки: зауваження, жарти, жести, погляди сексуального характеру; зображення і помітки сексуального характеру, що показуються чи залишаються для огляду: написи на стінах туалетів; підглядування за дитиною іншої статі, коли вона одягається чи приймає душ; зачіпання, хватання сексуального характеру (що найчастіше здійснюється хлопцями відносно до дівчат); легкі дотики сексуального характеру; розповіді про сексуальні дії; анекдоти зі сексуальним змістом, які примушують вислухати; пісеньки і віршики сексуального характеру.
Діти, котрі піддалися сексуальному насиллю, мають деякі спільні властивості. Ці прояви не є визначальними, але дають змогу припустити наявність сексуального насилля, якщо вони спостерігаються протягом тривалого часу чи в особливих комбінаціях. До індикаторів у поведінці, на наш погляд, слід віднести: 1) незвичні сексуальні пізнання; 2) недоречні для даного віку і рівня розвитку сексуальні ігри 3) сексуалізований прояв прив'язаності чи поведінки; 4) надмірна самостимуляція геніталій; 5) імітація статевого акту з братами і сестрами чи друзями або ж сексуальна увага до тварин; 6) компульсивна сексуальна поведінка (тобто обмацування грудей чи геніталій); 7) побоювання якоїсь конкретної людини; 8) саморуйнівна поведінка, така як зловживання алкоголем, проституція, самопошкодження, суїцідальні загрози, втечі з дому; 9) виражені зміни в поведінці (надмірно агресивна чи деструктивна поведінка чи, навпаки, пасивна, догідлива, а також антисоціальна поведінка); 10) регресія до інфантильної поведінки, або, навпаки, псевдозріла поведінка; 11) надмірна прив'язаність чи компульсивна потреба у вияві прив'язаності й уваги; 12) хронічна депресія, тривога, фобічна поведінка; 13) погані взаємини з однолітками, низька самооцінка, поганий догляд за собою.
Серед фізичних показників сексуального насилля ми виділяємо: вагітність; хвороби, що передаються статевим шляхом; вагінальні інфекції; подерта білизна чи білизна зі слідами плям і крові; травми молочних залоз, сідниць, стегон, геніталій і анального отвору; частий біль у животі, блювання; інфекції сечопроток без органічної причини.
Для того, щоб діти могли захистити самі себе від сексуальних домагань і насилля вони повинні: а) знати і розуміти, що таке сексуальне насилля; б) вміти контролювати своє власне тіло при обміні фізичними знаками прив'язаності; в) вміти сказати комусь, щоб він чи вона його (її) не чіпали; г) бути впевненими в тому, що дорослий, якщо йому розповісти про те, що сталось, повірить їм і захистить їх.
У випадках, коли дитина стала жертвою сексуального насилля поведінка батьків має бути делікатною. Тут треба діяти за принципом "Не нашкодь!", оскільки негативна реакція батьків призводить до страшних психотравм. Батьки повинні висловити доньці своє співчуття і підтримку. Навіть, якщо вони вважають, що дочка сама винна, не варто говорити їй цього, адже вона вже достатньо покарана за свою легковажність. Часто підлітки приховують випадки сексуального насильства від батьків, боячись, що при цьому виясниться: вони робили те, що їм не дозволялось. Треба дати зрозуміти, що вони на стороні дитини незалежно ні від чого - для дитини це буде великим полегшенням. Добре, коли підліток сповна виразить свої почуття з приводу даного факту: образу, злість, біль. Не варто заважати плакати, кричати, тупати ногами; щоб заспокоїтись необхідно виплеснути назовні почуття. Треба бути уважним і співчутливим слухачем. У жодному разі не можна відповідати претензіями і докорами. Не варто примушувати дочку розповідати про подробиці того, що відбулося. Якщо дочка заговорила з батьками про це, слід дати їй зрозуміти, що вони цінують її довір'я. Якщо ж вона не хоче говорити з батьками, то варто показати їй, що їх це засмучує, але вони розуміють, як важко обговорювати таке з батьками. Тут можна задуматись, чому вона може уникати цієї розмови з ними. Не слід соромитисьповторювати дочці, що секс існує як вираз кохання і він має бути приємним для обох, а не грубим і з примусу. Нехай ця травма не зіпсує її подальшого життя. В разі необхідності потрібно звернутись за порадою до психотерапевта.
Література:
1. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). - СПб: Союз, 2002. - 320 с.
2. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. - Минск: Пропилен, 2000.
3. Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.
4. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1971. - 420 с.
5. Руссо Ж. Ж. Эмиль, или О воспитании // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.
6. Педагогические идеи Роберта Оуэна. - М., 1940. - 260 с.
7. Даденков М. Ф. Історія педагогіки. - К., 1947. - С. 129.
8. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. - Тернопіль: Тернопіль, 1994. - 358 с.
9. Филиппова Г. Г. Психология материнства. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. - 240 с.
10. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 43-103.
11. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 31-55.
12. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С. 207-218.
13. Русова С. Ф. Націоналізація школи // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С.293-297.
14. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. - 191 с.
15. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Про-изведения. - Т. 1. - М.: Педагогіка, 1979. - С. 202-277.
16. Макаренко А. С. Педагогические сочинения в восьми томах. - М.: Педа-гогіка, 1985.
17. Кон И. С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. - М., 1997. - 300 с.
18. Колбановский В. Н. О половом воспитании подрастающего поколения // Советская педагогика. - 1964. - № 3. - С. 27-32.
19. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п'яти томах. - К.: Рад. Школа, 1976-1978.
20. Бовуар С. Второй пол. - СПб: Питер, 1997. - 218 с.
21. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. - К.: Ки-ївська правда, 2000. - 688 с.
22. Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). - СПб: Питер, 2001. - 512 с.
23. Вейнингер О. Пол и характер. - М.: Латард, 1997. - 358 с.
Loading...

 
 

Цікаве