WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Психологічний базис ґендерної педагогіки - Реферат

Психологічний базис ґендерної педагогіки - Реферат

важливе значення для дошлюбного виховання та подружнього життя.
Як відзначає І. С. Клецина, існує два полярнихпідходи, що обґрунтовують диференціацію статей: статевий диморфізм і статевий символізм. Відповідно до статевого диморфізму, статева диференціація - універсальний біологічний процес, який культура лише оформляє і осмислює з тими чи іншими варіаціями. Вивчення статевого диморфізму й особливостей його прояву в різних сферах поведінки людини має самостійне значення для ґендерної психології та ґендерної педагогіки. При цьому цікаве не тільки питання про те, які існують відмінності між чоловіками і жінками, але й якою мірою біологічні властивості детермінують формування психологічних особливостей індивіда.
З позиції статевого символізму ґендерна диференціація не тотожна статевій дихотомії (поділ на дві частини), пов'язаній зі статевим диморфізмом, оскільки вона пов'язана з конструюванням статей протягом життя. Прихильники цього підходу Дж. Хемпсон і Д. Хемпсон вважають, що орієнтація на статеву роль хлопчика чи дівчинки не має вродженої основи (відчувається вплив феміністської ідеології, коли абсолютно ігноруються відмінності, зумовлені статевим диформізмом). Але й це не зовсім так. Тривалий моніторинг дітей, яких виховували в нейтральній, з точки зору статі, обстановці (в ізраїльських кібуцах, наприклад) показав, що хлопчики все одно демонстрували агресивну поведінку і неслухняність, об'єднувалися у групи, всередині яких йшла боротьба за лідерство, а дівчатка співпрацювали одна з одною, уникали конфліктних ситуацій, демонстрували прив'язаність, ділились таємницями тощо. Біологічна природа спрямовувала кожного з представників конкретної статі на шлях, що відповідає специфіці або чоловічого, або жіночого мозку.
Багато дослідників вважають, що в основі формування ґендерної ідентичності лежить біологічно задана стать, але формування психологічної статі є результатом впливу на особистість соціальних умов і культурних традицій суспільства. Таким чином, ґендерна ідентичність - це фенотип, сплав вродженого й набутого. Це положення відображене на схемі Петерсона і Мейлора (рис. 3), в якій показані фактори й механізми формування статевої ідентичності.
Біологія і культура не ізольовані одна від одної, оскільки культура розвивається на основі того, що задано біологічно. Культурні норми суттєво впливають на установки і поведінку індивіда, хоч цей вплив не здійснюється "в обхід" біології. І разом з тим, як свідчать результати досліджень, ще до того як вимоги культури накладуть свій відбиток на життя малюка, стають помітними відмінності в поведінці хлопців і дівчат. До сьогодні ніхто ще не довів, що біологічні фактори абсолютно не впливають на поведінку людини, на її здібності, навички, смаки. Навпаки, у психофізіології все більше нагромаджується фактів, що підтверджують такий вплив. Не можна заперечувати, що поведінка осіб чоловічої і жіночої статі є наслідок їх соціалізації і виховання, відповідно з уявленнями суспільства про ролі чоловіків і жінок. Однак виникає питання: а чому у людства сформувалися такі уявлення? І чому, не дивлячись на зміну історичних та економічних епох, вони все ж в своїй основі залишаються незмінними? Швидше за все тому, що вони мають біологічну основу.
Але, щоб зрозуміти реальну поведінку чоловіків і жінок, треба, на думку І. С. Кона, знати не лише її біологічні константи й соціальні фактори, такі, як статевий розподіл праці, особливості виховання хлопців і дівчат і т. п., але й те, як це все відбивається і заломлюється у людській психіці: як відбувається усвідомлення індивідом своєї статевої належності, формування відповідної самосвідомості, рівня домагань, самооцінок тощо.
Останні тенденції вивчення проблеми статевої диференціації пов'язані з розвитком соціально-конструктивістського підходу, в рамках якого акцент зроблений не на вимірюванні та описанні ґендерних відмінностей, а на аналізі процесу їх конструювання. Іншими словами, ґендерні відмінності вивчаються не як продукт і результат, а як процес.
Аналіз наукової літератури, матеріали дисертаційних досліджень, наші власні спостереження свідчать, що не варто ламати списи щодо того, чим зумовлені відмінності між чоловіками і жінками: біологічними чи соціальними факторами. Питання не варто розглядати з позиції "або-або", оскільки мають значення й одні й інші фактори і відокремити їх на практиці неможливо. Інша справа, що одні відмінності більшою мірою можуть залежати від біологічних факторів, а інші - від соціальних, але це не відміняє біосоціального підходу до розгляду відмінностей між чоловіками і жінками. Це саме стосується і багатьох ґендерних установок. Спроби уніфікувати статеві риси, з якою б метою вони не приймалися, загрожують зруйнувати інформаційні механізми і вже тому небезпечні. Піднесення чоловіка в еталон для жінки, чим так переймаються неофеміністки, - надзвичайно негативне явище, що дестабілізує людську систему. Потворність жінки повертається потворністю самого еталону - чоловіка. Відносна міжстатева гармонія здатна пробити собі дорогу лише через подолання подібних спроб.
Важливий аспект особистісного розвитку, що виявляє традиційні статеві відмінності, включає інтереси, ідеали, установки та особисті цінності. Ці особливості часто чинять непередбачуваний вплив не лише на розвиток емоційних і характерних рис, але також на досягнення і дійсні можливості людини. Особливим багатством відрізняються дані, зібрані дослідниками дитячого віку. Проводять співставлення переваг хлопчиків і дівчаток у таких сферах, як ігрова активність, спонтанні малюнки, колекціонування, читання, кінофільми, улюблені герої в літературі чи громадському житті, професійний вибір і загальні життєві цілі, мистецтво і політика і т. п. З цих різних досліджень з'являються досить чіткі і послідовні типи чоловічих і жіночих інтересів.
Ґендерні відмінності виражаються в тому, що хлопчики проявляють інтерес до речей, а дівчатка - до людей. Наукове формулювання сфери інтересів чоловіка звучить так: "Чоловіки люблять цікаві речі". Це поняття охоплює будь-які предмети, створені чоловіками для задоволення своєї допитливості і проведення часу - комп'ютери, автомобілі, зброя, космічна техніка тощо. У чоловіка є внутрішній імпульс до придбання цікавих предметів і якщо поруч немає жінки, яка здатна згасити цей імпульс, чоловік може витратити на це всі гроші. Дослідникам доводилось спостерігати поведінку, що відображає цей стереотип, вже через 2-4 дні після народження малюка. Дівчатка в немовляцтві здатні затримувати увагу на обличчях значно довше, ніж хлопчики, причому незалежно від того, говорить людина чи мовчить. На більш пізньому етапі розвитку малюки обох статей, лежачи в ліжку, із задоволенням лепечуть, орієнтуючись на тих, хто їх розглядає. Однак хлопчикам не потрібно, щоб дорослий підтримував з ними бесіду. Вони не менш радісно лепечуть, спілкуючись з іграшками чи з іншими предметами. Зовсім не так поводять себе дівчатка:
Loading...

 
 

Цікаве