WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Предмет і завдання ґендерної педагогіки - Реферат

Предмет і завдання ґендерної педагогіки - Реферат

конструювання статі (на відміну від біологічної статі, яка задається генетично) [3]. Соціальна стать конструюється соціальною практикою. Суспільство формує систему норм поведінки, що ставить виконання певних ролей у залежність від біологічної статі індивіда. Відповідно, виникає жорсткий ряд уявлень про те, що є "чоловіче" і що є "жіноче" в конкретному суспільстві. Невідповідність статі і ґендеру - розповсюджена причина важких невротичних станів.
Ґендер - це не статична категорія (як, наприклад, біологічна стать), а феномен, який особистість постійно створює своїми вчинками і поведінкою. Складовою ґендеру є психологічна стать, у межах якої дитина усвідомлює свою належність до тієї чи іншої статі. Психологічна стать - це ставлення людини до себе як до чоловіка чи жінки, усвідомлення й прийняття власної статевої належності, засвоєння стереотипів маскулінності ті фемінінності. Психологічна стать поєднує в собі певні особливості генетичної, хромосомної статі та специфічні риси статі соціальної з її ідеальними уявленнями про справжнього чоловіка і справжню жінку. Ці індивідуальні для кожного з нас уявлення відтворюють нормативи конкретного історичного періоду і культури, національні, релігійні, сімейні традиції.
Поряд з поняттям "ґендер" у наукових працях на цю тему використовуються і похідні від нього - ґендерні стосунки, ґендерні аспекти, ґендерні ролі, ґендерні фактори та ряд інших. Оскільки на сьогодні наукова термінологія ще не утвердилась, досить часто зустрічається еквівалент цих понять - "соціальна стать", "соціальні відносини статі", "соціостатеві ролі" тощо. Окрім цього, в курсі ґендерної педагогіки використовуються наступні категорії:
Маскулінність - вираженість чоловічих психосексуальних і фізичних якостей. Це те, що додано до анатомії для отримання чоловічої ґендерної ролі.
Фемінінність - вираженість жіночих психосексуальних та фізичних якостей і форм поведінки. По суті, маскулінність і фемінінність - це нормативні уявлення про соматичні, психічні і поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок.
Сексуальність - сукупність психічних реакцій, переживань і вчинків, пов'язаних з виявленням і задоволенням статевого потягу. Сексуальність людини - це складова частина цілісної особистості, взаємозалежність її біологічних, психологічних, соціокультурних вимірів функціонування як статевої істоти. Сексуальність людини виконує три функції: репродуктивну, гедоністичну і комунікативну.
Секс - це динамічна сторона сексуальності. Сексом називають активність за участю статевих органів та інших частин тіла; зазвичай ця активність приносить відчуття фізичної насолоди, а певні сексуальні дії, здійснені потенційно спроможним чоловіком і здатною до дітонародження жінкою, приводять до репродукції. У світлі теорії З. Фрейда стає зрозумілою необхідність сексу не лише для продовження роду і періодичної фізіологічної розрядки, але й для задоволення всіх функціональних потреб особистості (у спілкуванні, самореалізації та ін.).
Еротика - термін, що описує специфічно людську надбудову сексуальності: вищі емоції, уявлення, переживання, уяву, фантазії тощо. Еротика - це згуманізований варіант сексуальних проявів, що ґрунтуються на формах міжлюдського, міжстатевого спілкування.
Ґендерна педагогіка як наука пов'язана з багатьма іншими науками, спирається на відкриті ними закономірності, використовує їх здобутки. Передовсім вона спирається на ґендерну соціологію та ґендерну психологію. Результати досліджень в галузі ґендерної соціалізації приводять до висновку, що особливості жіночої і чоловічої статеворолевої ідентифікації специфічно відображаються на становищі індивіда в суспільстві, його особистій і професійній долі. В цьому розумінні вони дуже важливі у відображенні процесів, що відбуваються в сучасному світі взагалі, в Україні зокрема. Проблеми ґендерної рівноваги чи асиметрії соціальної стереотипізації у тому чи іншому соціумі вивчає якраз ґендерна соціологія.
Ґендерна психологія як складова соціальної психології вивчає особливості психології статей та намагається встановити джерела їх виникнення. Результати ґендерно-психологічних досліджень сприяють більш успішному вирішенню проблем ґендерної соціалізації.
Для всебічного обґрунтування змісту і шляхів сексуальної соціалізації необхідно знати основи вікової анатомії та фізіології, а також сексології та сексопатології. Знання особливостей психосексуального розвитку вихованців на різних вікових ступенях їх становлення необхідне для встановлення правильногорежиму навчально-виховної роботи і раціональної організації процесу соціалізації в усіх його ланках.
Для ґендерної педагогіки важливі дослідження в галузі психології сім'ї, в яких питання факторів якості шлюбу, циклу розвитку сім'ї, ролевої структури сім'ї, розподілу влади між членами сім'ї, установок на шлюб і сім'ю, детермінант вибору шлюбного партнера і т. п. вивчаються відповідно до статевих уявлень, стереотипів маскулінності/фемінінності і статево-типових характеристик і моделей поведінки, що властиві реальним і потенційним шлюбним партнерам. Ґендерна педагогіка пов'язана і з етикою, естетикою, історією, генетикою, гігієною, ґендерологією, акушерством, фемінологією та з іншими науками, причому зв'язок передовсім відбувається по лінії використання ідей і результатів досліджень інших наук та використання методів їх досліджень.
Література:
1. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). - СПб: Союз, 2002. - 320 с.
2. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. - Минск: Пропилен, 2000.
3. Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.
4. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1971. - 420 с.
5. Руссо Ж. Ж. Эмиль, или О воспитании // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.
6. Педагогические идеи Роберта Оуэна. - М., 1940. - 260 с.
7. Даденков М. Ф. Історія педагогіки. - К., 1947. - С. 129.
8. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. - Тернопіль: Тернопіль, 1994. - 358 с.
9. Филиппова Г. Г. Психология материнства. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. - 240 с.
10. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 43-103.
11. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 31-55.
12. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С. 207-218.
13. Русова С. Ф. Націоналізація школи // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С.293-297.
14. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. - 191 с.
15. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Про-изведения. - Т. 1. - М.: Педагогіка, 1979. - С. 202-277.
16. Макаренко А. С. Педагогические сочинения в восьми томах. - М.: Педа-гогіка, 1985.
17. Кон И. С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. - М., 1997. - 300 с.
18. Колбановский В. Н. О половом воспитании подрастающего поколения // Советская педагогика. - 1964. - № 3. - С. 27-32.
19. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п'яти томах. - К.: Рад. Школа, 1976-1978.
20. Бовуар С. Второй пол. - СПб: Питер, 1997. - 218 с.
21. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. - К.: Ки-ївська правда, 2000. - 688 с.
22. Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). - СПб: Питер, 2001. - 512 с.
23. Вейнингер О. Пол и характер. - М.: Латард, 1997. - 358 с.
Loading...

 
 

Цікаве