WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Предмет і завдання ґендерної педагогіки - Реферат

Предмет і завдання ґендерної педагогіки - Реферат

педагогіка акцентує увагу на явних біологічних відмінностях між хлопчиками і дівчатками, що в практиці обертається універсалізацією і закріпленням соціально сконструйованих відмінностей, серед яких домінує маскулінний стандарт патріархатної культури. Традиційне виховання в дошкільних закладах і школах влаштоване так, що дітям не дають відчути відмінність між чоловіком і жінкою, особливо що стосується психології статі. Вони до 6-7 років перебувають у закладах, в яких абсолютно не враховуються статеві відмінності. Наприклад, малюків усіх разом садять на горщик. Майже те саме відбувається в школі, де діти постійно навчаються пліч-о-пліч і виховуються врівні. Розвиток жіночої суб'єктивності та ідентичності витіснені в ній на периферію, не враховуються в складанні навчальних планів, методик і програм. Традиційна статеворолева соціалізація дівчат і хлопців, у якій активно бере участь школа, продовжує відтворювати патріархатні стереотипи взаємодії статей у суспільній і приватній сферах. Ці стереотипи все частіше вступають у суперечність з реальними трансформаціями ґендерних відносин у сучасному українському суспільстві, стають на заваді розкриття індивідуальностей, рівноправ'я статей, стійкого розвитку демократичних відносин. Не дивлячись на всі спроби виглядати "особистісно зорієнтованою", така педагогіка може бути тільки імперативною в своєму прагненні відпрацювати єдиний ґендерний конструкт, підганяючи під нього всіх. Педагогіка, позбавлена ґендерного кругозору (чи ґендерного виміру), нічого іншого запропонувати не може. Теоретичні розробки статеворолевого виховання за радянських часів торкались в основному не гармонії міжстатевої взаємодії в рамках моделей поведінки, а врахування особливостей юнаків і дівчат у їх вихованні як представників їх статі. Подальші ґендерні дослідження в галузі прикладної психології здійснювались в рамках концепції статевого диформізму.
Не дивлячись на розуміння відмінностей між дітьми різної статі в здібностях, інтересах і нахилах, особливостях поведінки, педагогіка й досі залишається безстатевою. Безстатеве навчання і виховання викликало і викликає сьогодні в багатьох психологів, нейрофізіологів і педагогів занепокоєння щодо спотвореного виховання хлопчиків і дівчаток і неадекватності способів їх навчання, а в підсумку - розвитку їх особистості. Але і хлопчики, і дівчатка не розділені глухою стіною, проявляючи себе в спілкуванні як носії існуючих в їх уявленні особливостей статі. Статева сегрегація співпадає з прагненням звернути на себе увагу представника протилежної статі, який сподобався, і(або) ствердити себе як представника своєї статі в очах не тільки одностатевих однолітків.
У сучасній педагогічній науці і практиці проблема статі вивчена і представлена далеко недостатньо. Відсутність повноцінного ґендерного виховання і сексуальної просвіти не лише приводить до відхилень у формуванні особистості, невротичних і поведінкових порушень, нещасливих шлюбних стосунків, але й виявляється часом серед факторів, що призводять до виникнення серйозніших психічних розладів. Не випадково в останні роки ґендерна тематика у психолого-педагогічній науці набуває все більшої популярності. Очевидно, що жорсткі стандарти традиційної культури щодо фемінінності й маскулінності, які проводяться суспільством через школу, є анахронізмом і стають об'єктивною перешкодою для ефективної соціалізації вихованців.
Сьогодні все більше вчених сприймає парадигму ґендерного підходу в педагогіці. Для них привабливим є те, що ґендерний підхід орієнтований на формування й утвердження рівних, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в усіх сферах життєдіяльності. Однак ґендерні підходи в педагогіці сприймаються як наукова екзотика. Це цілком зрозуміло, якщо врахувати, що система освіти загалом достатньо консервативна і з небажанням сприймає "інновації". Педагогіка має звикнути до нового знання. Для розуміння і професійної участі в процесі ґендерної соціалізації дітей педагогу необхідний відповідний методологічний і методичний апарат, що містить систему наукових знань про ґендер, педагогічні аспекти виховання й освіти як ґендерні технології, фактори, умови і критерії ефективної ґендерної соціалізації школярів.
Для вивчення міри взаємодії педагогіки й ґендеру як складних соціальних і наукових категорій вводиться поняття "ґендерний вимір в освіті", під яким розуміють оцінку наслідків і результатів впливу виховних зусиль педагогів на становище і розвиток хлопчиків і дівчаток, усвідомлення ними своєї ідентичності, вибір ідеалів і життєвих цілей, статус дітей у шкільному колективі, групі однолітків, залежно від біологічної статі. Здійснювати ґендерний підхід в освіті дітей - це значить діяти з розумінням соціального, конструктивістського походження категорій "чоловічого" і "жіночого" в суспільстві, ставити особистість та індивідуальність дитини в розвитку і вихованні вище традиційних рамок статі. Школа повинна давати учням можливість розвивати індивідуальні здібності та інтереси, незалежно від належності до тієї чи іншої статі, протистояти традиційним стандартам стосовно статей. Для цього педагогічний колектив повинен мати ґендерну чутливість, володіти методикою ґендерного підходу до процесу соціалізації дівчаток і хлопців.
Осмислення суперечливих змін у суспільстві і потреба в коригуванні позицій у питаннях ґендерної та сексуальної соціалізації вихованців вимагають перегляду і модифікації цілей, принципів і змісту підготовки вчителів, практичних психологів та соціальних педагогів. Саме тому в системі вітчизняної вищої (і особливо педагогічної) освіти необхідне викладання ґендерних курсів і особливо курсу ґендерної педагогіки, предметом дослідження якої поряд з іншими є проблема корекції процесу соціалізації молоді залежно від статі в епоху глобальних соціально-економічних трансформацій.
Ґендерна педагогіка - це сукупність підходів, спрямованих на те, щоб допомогти дітям різної статі відчути себе в школі комфортно, успішно підготуватись до статеворолевої поведінки в сім'ї. Мета ґендерної педагогіки - корекція впливу ґендерних і сексуальних стереотипів на користь прояву і розвитку особистих нахилів індивіда. Основна ідея статевогопідходу в освіті - в урахуванні специфіки впливу на розвиток хлопчиків і дівчаток усіх факторів навчально-виховного процесу (зміст, методи навчання, організація шкільного життя, педагогічне спілкування, набір предметів тощо). Ґендерна педагогіка своєю сутністю приречена до постійного пошуку свого місця в трикутнику "культура - психологія - фізіологія".
Методологічні основи ґендерної педагогіки включають в себе:
- аксіологію, як філософське вчення про матеріальні, культурні, духовні, моральні й психологічні цінності особистості, систему педагогічних поглядів, засновану на розумінні й утвердженні цінності особистості незалежно від статі;
- культурно-історичну теорію розвитку особистості, що визнає примат соціального над натурально-біологічним у психічному розвитку людини (Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, А.Р. Лурія та ін.);
- постмодерністські ідеї про конструктивістську природу культури, про статеву належність і сексуальність людини;
- ідеї соціологів і психологів про ґендерну ідентичність як базову структуру особистості на всіх етапах її розвитку, про неперервність процесу конструювання й реконструкції ґендера кожним індивідом протягом усього його життя, про природу стосунків дитини і суспільства в процесі ґендерної соціалізації, про школу як одну з важливих ґендерних технологій;
- учення про андрогінію як умову ефективного розвитку й самореалізації особистості;
- педагогічну антропологію як філософську базу статевої соціалізації;
- положення про вплив статевого диморфізму на розвиток особистості в різні вікові періоди;
- положення про ґендер як форму прояву
Loading...

 
 

Цікаве