WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Предмет і завдання ґендерної педагогіки - Реферат

Предмет і завдання ґендерної педагогіки - Реферат


Реферат на тему:
Предмет і завдання ґендерної педагогіки
Кінець ХХ - початок ХХI століття відзначаються в Україні особливо швидкими і глибокими суспільними змінами, які викликали необхідність майже перманентної перебудови системи освіти та її адаптації до нових реалій й вимог.
Жіночий рух за емансипацію в запалі радикалізму призвів до псевдоемансипації: жінки стали активно освоювати традиційно чоловічі професії, захоплюватися силовими видами спорту. На Заході багато жінок вважають особистою образою будь-який прояв чоловічої запобігливості, поступки жінці як істоті слабшій. Жінки все ширше залучаються до військової служби. В шлюбно-сімейних стосунках помітне прагнення жінок до диктату, самоствердження через амбіційне підкреслювання рівності з чоловіком. Сьогодні все частіше жінки займають вище службове і соціальне становище, ніж їхні чоловіки. В цих випадках чоловіки почувають себе матеріально й психологічно залежними і це відчуття неповноцінності переживається дуже хворобливо. В результаті і в сексуальному відношенні чоловіки менш упевнені. Все помітніше жінки починають відігравати домінуючу роль у виборі сексуального партнера і навіть у сексуальній техніці - факт, що не сприяє гармонійному коханню. Зміна ролей у статевих стосунках, за даними сексопатологів, призвела до статистично достовірного зниження сексуального лібідо у чоловіків, у той час як у жінок воно зростає. Особливо суттєвий вплив на соціалізацію молоді, її підготовку до суспільної взаємодії чинять статеворолеві зміни, які відображають об'єктивні процеси, що відмічаються в усіх індустріальних і постіндустріальних культур освіту. Найпомітнішими з них є:
1. Злам традиційної системи ґендерної стратифікації, різке ослаблення поляризації жіночої і чоловічої соціальних ролей. Традиційний ґендерний розподіл праці втратив жорсткість і нормативність, більшість соціальних ролей взагалі не диференціюються за статевою ознакою. Спільна трудова діяльність і спільне навчання значною мірою нівелюють відмінності в нормах поведінки і психології жінок і чоловіків. Звісно, все ще існують переважно чоловічі і жіночі професії, зберігаються відмінності чоловічих і жіночих ролей у сім'ї і т. п. Але вони все частіше сприймаються не як прояв природного порядку речей, а як простий емпіричний факт чи наслідок індивідуальних відмінностей, не обов'язково пов'язаних зі статтю.
2. У політичній сфері змінюються ґендерні відносини влади. Чоловіки поступово втрачають монополію на публічну владу. Загальне виборче право, принцип громадянського рівноправ'я статей, збільшення номінального й реального представництва жінок у владних структурах - такі тенденції сучасності. Це не може не змінити соціальних уявлень чоловіків і жінок один про одного і про себе.
3. Змінюються самі культурні стереотипи маскулінності й фемінінності. Вони стають менш жорсткими і полярними, внутрішньо суперечливішими, що свідчить про їх конструктивістське походження. Традиційні риси в них переплітаються з новими, значно повніше враховується різноманітність індивідуальних ситуацій. І, що особливо важливо, вони значно частіше, ніж раніше, віддзеркалюють жіночу точку зору. Зміни в структурі ґендерних ролей позначаються в соціокультурних ґендерних стереотипах. Хоч у масовій свідомості нормативні чоловічі і жіночі властивості як і раніше є альтернативними, принцип "або/або" не є однозначно панівним. Багато соціально значущих рис особистості вважаються ґендерно-нейтральними. Ідеальний тип "справжнього чоловіка", який завжди був умовним і часто проектувався в минуле, тепер остаточно втратив свою монолітність, а окремі його компоненти, наприклад, агресивність, що раніше вважались позитивними, стали проблематичними і дисфункційними, доцільними лише в певних, суворо обмежених умовах (війна, спортивні змагання тощо). Це сприяє утвердженню погляду на маскулінність як маскарад, виступ тощо.
4. Серйозні трансформації відбуваються в шлюбно-сімейних стосунках. У міру того як старі економічні й соціальні функції сім'ї (виробничий осередок, осередок споживання, основне середовище соціалізації дітей тощо) слабшають, збільшується цінність духовної і психологічної близькості між членами сім'ї. Шлюб усе більше стає індивідуально-вибірковим, укладається за вільним вибором. У сучасному шлюбі значно більше рівності, поняття батьківської влади все частіше замінюється поняттям батьківського авторитету, більш справедливим стає розподіл домашніх обов'язків, психологізуються подружні і батьківські стосунки. Але і стійкість шлюбів на основі психологічної сумісності менша. Зростає варіативність шлюбних стосунків, що відповідає зростанню цінності індивідуальності.
5. Докорінна зміна у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями: крах традиційних сексистських установок стосовно жінок; інтелігенція, а вслід за нею й інші прошарки населення перестають бачити у сексуальності щось ганебне. Сексуальність визнається такою ж невід'ємною рисою особистості, як і всі інші; слабшають культурні заборони стосовно голизни, увійшли в обіг деякі слова, які раніше вважались непристойними; зміна ставлення до тіла пов'язана із загальною зміною ставлення до емоцій. "Виховання почуттів" у сучасному розумінні означає не лише здатність контролювати і стримувати, але й виражати свої почуття, слухати "веління серця". Змінюється характер чоловічої та жіночої сексуальності. Важливий аспект цього процесу - ріст терпимості до гомосексуальності, причому найбільше це проявляється серед молодих і освічених людей.
6. Суттєво змінюється характер соціалізації дітей. Зростає роль товариства однолітків порівняно з впливом батьків. А оскільки шкільне навчання переважно є спільним, це зменшує статеву сегрегацію і полегшує взаєморозуміння хлопчиків і дівчаток, створюючи психологічні передумови для більш рівних стосунків між дорослими чоловіками і жінками в різних сферах суспільного та особистого життя.
7. Зберігається довічна чоловіча потреба відрізнятися від жінок. Дистинкція, відокремлення, відмежування від первісно жіночого, материнського начала - необхідний аспект чоловічої самоідентифікації. Бути чоловіком - значить передовсім не бути жіночним. Маскулінність - це реактивне утворення, протест проти материнської опіки, що розповсюджується пізніше на всіх жінок. Цей розрив необхідний. Надто ніжна і одночасно владна материнська любов робить хлопчика пасивним, непристосованим до життєвих труднощів. Однак це відокремлення хворобливе і травматичне. Один із засобів його психологічного виправдання і легітимізації - чоловіча ненависть до жіночності.
Важливим соціальним інститутом, що сприяє формуванню і підтриманню специфічних маскулінних цінностей, самосвідомості і стилю життя залишається ієрархічне чоловіче співтовариство. Хлопчика роблять чоловіком не жінки, а інші чоловіки, чи то власний батько, з яким він ідентифікується, чи дорослі чоловіки, що здійснюють над ним обряд ініціації, або співтовариство одностатевих підлітків, які кращі вихователі, ніж батьки, бо вонибезжалісні. Групи хлопців відрізняються високою внутрішньогруповою і міжгруповою змагальністю, мають виражену ієрархічну структуру і дисципліну.
Усі вищевикладені процеси дали підстави прихильникам фемінізму 80-90-х років наполягати на повному перегляді всієї системи традиційної освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої ґендерної стереотипізації на основі сексистських установок, широко легалізованих у науковій літературі. На патріархатну школу покладалась відповідальність за проведення ідей про творчу обмеженість жінок, формування комплексів "професійної неспроможності", соціальної депривованості у дівчат. Саме в школі відбувається інституалізація "відтворюючого інстинкту" жінки через експлуатацію політично заангажованих міфів про "материнство" як основу суспільного статусу жінки.
Традиційна
Loading...

 
 

Цікаве