WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Підготовка до подружнього життя – важливий напрям ґендерної соціалізації - Реферат

Підготовка до подружнього життя – важливий напрям ґендерної соціалізації - Реферат

а тому його слід включити у змістову частину підготовки до сімейного життя.
Виходячи з такого стану речей, законом сімейної педагогіки має стати привчання дітей до домашньої праці. Можливо, правильніше проблему формулювати так: виховувати в дітях не любов до повсякденної домашньої праці, а усвідомлення її необхідності, почуття відповідальності за свою частку в загальній домашній праці, вміння раціонально працювати. Але це на початках. Пізніше треба навчити вихованців отримувати задоволення від домашньої праці, що є значно складнішим, особливо для хлопчиків.
Не заперечуючи важливості формування економічних і господарських умінь і навичок, акцентуємо на психологічній підготовці школярів до успішної реалізації господарсько-економічної функції сім'ї. Вона передбачає: формування психологічної установки на необхідність ведення домашнього господарства, не дивлячись на його трудомісткість і економічну неефективність, нескінченність і непомітність результатів; усвідомлення значущості розумно організованих домашньо-побутових справ для гармонізації подружніх стосунків; формування загальної готовності до домашньої праці;
орієнтацію на рівномірний розподіл обов'язків з ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї з урахуванням психологічних особливостей і реальних можливостей кожного, подолання хибних патріархальних установок щодо розподілу домашньої праці на чоловічу і жіночу, а в сутності лише на жіночу; формування установки на домашню механізацію, яка сприяє розвантаженню домашньої праці і залученню чоловіків до участі в домашніх справах, суттєво впливає на перерозподіл обов'язків між членами сім'ї; орієнтація на опанування правилами раціональної організації домашньої праці: точний перелік справ, визначення послідовності і тривалості виконання кожної справи, одночасне виконання кількох справ, розподіл особливо складних справ по днях тижня рівномірно; формування економності, бережливості; орієнтація юнаків і дівчат на фіксування, запис розумних господарських порад, кулінарних рецептів.
Ще одне питання, важливе для даного змістового елементу - взнати, якою є установка школярів щодо поділу домашніх справ між подружжям. З цією метою ми провели опитування школярів на тему: "Хто в сім'ї має виконувати даний вид домашньої роботи?". Результати опитування наводяться в таблиці 8.
Законом сімейного життя повинен бути рівномірний розподіл обов'язків по веденню домашнього господарства між усіма членами сім'ї з врахуванням реальних можливостей кожного. І до цього всі виховні інститути мають готувати кожну дитину змалку, оскільки в середовищі підлітків і навіть випускників шкіл побутують невірні установки щодо розподілу домашньої праці на чоловічу і жіночу, орієнтації на ієрархічну модель розподілу праці в сім'ї, котра випливає з принципу чоловічого главенства, що справа чоловіка - заробляти гроші тощо.
Молодь, котра вступає в самостійне життя, має дивитись на категорії "чоловіча" і "жіноча" робота як на застарілі. Якщо природною стала для жінки робота з комп'ютером, лазером, якщо жінка керує найскладнішими виробничими процесами, тобто якщо жінка чесно по-братському розділила з чоловіком його професійні обов'язки, то чому ж чоловік так само чесно не розділить з жінкою її домашні обов'язки.
Сьогодні часто можна почути, що хороший той чоловік, який допомагає дружині по господарству. Тобто, господарство - справа жінки і вона повинна бути вдячною чоловікові, що бере на себе частину її обов'язків. Так ось, щоб уникнути непорозумінь і конфліктів добре було б з самого початку засвоїти, що дім - спільний і домашні справи - спільні. Ніхто нікому не допомагає. Мова може йти лише про розподіл обов'язків. За даними соціологів, серед сімей, де чоловік не просто так чи інакше допомагає жінці в домашній роботі, а бере активну участь в організації сімейного життя, тобто, коли двоє допомагають один одному в спільній сімейній справі, щасливими в шлюбі вважають себе 60 % подружніх пар, а нещасливими лише 5,6 %. Там же, де існує патріархальний розподіл обов'язків, нещасливих набагато більше - 40 %.
Традиційний розподіл домашніх обов'язків приводить до того, що в дітей з'являються ґендерні стереотипи і вони оволодівають різними навичками, заснованими на їх ґендерній належності. Коли діти бачать жінок і чоловіків, котрі виконують різні ролі, вони починають думати, що чоловіки й жінки наділені різними якостями, які дають їм можливість пристосовуватись до цих різних ролей. Пізніше це ґендерні стереотипи діють в якості соціальних норм, чи вказівок і приписів поведінки. Іншими словами, діти починають вважати, що чоловіки й жінки мають виконувати різні ролі і мати різні психологічні якості. В результаті вони прагнуть оволодіти різними навичками, що залежать від ґендеру, я, як наслідок, можуть виявитися погано підготовленими до різноманітних ролей, які їм, мабуть, доведеться виконувати в подальшому.
Ще одна причина необхідності зміни традиційного розподілу домашньої праці полягає в тому, що конфлікти з приводу виконання домашніх обов'язків і догляду за дітьми є основним джерелом напруження в стосунках між подружжям. Д. Стейл і П. Турецькі (1987) довели, що чим більше відповідальності бере на себе чоловік у домогосподарстві й догляді за дітьми, тим більшою мірою дружина буває задоволена шлюбом. Партнери-чоловіки, котрі беруть участь на рівних засадах у виконанні домашніх обов'язків, можуть отримувати певну психологічну користь, відчуваючи менше відчуття провини.
Однією з причин невідповідності між установками і поведінкою є те, що людина може не знати як виконувати відповідну дію. Дехто твердить, що справа не стільки в тому, що чоловіки намагаються уникнути домашніх справ, скільки в тому, що через особливості соціалізації вони просто не знають, як треба робити прибирання, готувати їжу чи поводитися з дітьми. Відповідно зміни в поведінці можуть відставати від змін установок.
В. Етоу і М. Лісс (1992) встановили, що дівчаток просять робити більше робіт вдома, ніж хлопчиків, і вони значно частіше займаються приготуванням їжі, пранням і прибиранням. Крім того, оскільки діти звертають більше уваги на моделі поведінки, що мають відношення до їх статі, хлопчики не надають великого значення тому, що робить їх матір, і не моделюють її поведінку. В результаті вони не засвоюють більш детальні схеми домашніх робіт, якими оволодівають представниці жіночої статі.
Друга причина, що пояснює невідповідність між установками і поведінкою, полягає в тому, що інші установки можуть формувати конкуруючі моделі поведінки. Наприклад, у сім'ях, де працюють в домогосподарстві обидва партнери, часто буває необхідно, щоб чоловіки відмовлялись в якійсь мірі від свого дозвілля з тим, щоб зробити більше справ у домогосподарстві. Установки чоловіків на користь дозвілля і відповідні моделі поведінки можуть вступати у суперечність з їх моделями поведінки, що узгоджуються зустановкою на справедливість. Несприйняття чоловіками нудних домашніх робіт може брати верх над їх
Loading...

 
 

Цікаве