WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культурне середовище як агент статевої диференціації - Реферат

Культурне середовище як агент статевої диференціації - Реферат

соціального становища і прав жінок. Але реагує на нерівність між чоловіками і жінками досить помірковано. Не сумніваючись, визнають відсутність соціальної рівності між чоловіками і жінками 38,3 % опитаних учителів шкіл Тернопільщини. А для найбільшої частини (45,3 %) характерна гнучкіша позиція, заснована на визнанні часткової нерівності, тобто "не завжди", "не у всьому", "в окремих сферах", "стосовно деякої частини чи окремих жінок" тощо.
Учителі-чоловіки стосовно визнання жіночої нерівноправності мало чим відрізняються від інших чоловіків. Вони майже вдвічі рідше, ніж жінки, відмічають наявність нерівноправності між чоловіками і жінками (відповідно 27,2 і 40,8 %), а переважна частина помічає тільки окремі факти нерівноправності, не усвідомлюючи всієї глибини і серйозності відмінностей (56,8 %). Результати опитування свідчать, що чимало вчителів загальноосвітніх шкіл залишаються невпевненими щодо власних ґендерних позицій, не переконаними в необхідності розвитку андрогінних властивостей, сповідують ідеологію компліментарності чоловічих та жіночих ролей.
Узагальнені результати роботи груп учителів з ґендерного виховання учнів засвідчують, що вони "часто" або "іноді":
- неоднаково залучають хлопчиків і дівчаток до навчальної, спортивної та громадської роботи в статево-змішаних групах; не звертають увагу на статевий сепаратизм дітей в іграх, заняттях, спілкуванні;
- диференціюють вимоги до поведінки, тон та характер звертання до учнів залежно від статі вихованців;
- неоднаковою мірою заохочують хлопців і дівчат до користування навчальним і спортивним інвентарем, до різних видів змагань, спортивних ігор, позакласної та позашкільної роботи;
- нав'язують статеві стереотипи на зразок "дівчатка цього не роблять", "цього не годиться робити хлопчикові", "ти ж не дівчинка (хлопчик), щоб..." тощо;
- не звертають увагу дітей на рекламу, газетні й журнальні ілюстровані матеріали, які нав'язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків і жінок;
- не обговорюють з хлопчиками й дівчатками проблеми поведінки статей (етичні, психологічні, соціальні), що стосуються рівності та взаємозамінності їхніх ролей у сім'ї та суспільстві;
- не привертають увагу дітей до експлуатації жіночого тіла в торгівельній рекламі, брутальних висловів у популярних радіо- і телепрограмах, які принижують гідність чоловіка і жінки;
- і, нарешті, сам учитель не завжди є живим прикладом андрогінної ґендерної поведінки.
Статеві стереотипи залишаються досить поширеними серед педагогічних колективів, переважно жіночих за складом, і поглиблюють диференціацію соціально-психологічних вимог та очікувань стосовно статей.
Поряд зі школою, сім'єю, товариством однолітків суттєву роль у статевій соціалізації школярів відіграють засоби масової інформації - преса, телебачення, радіо, Інтернет тощо. Саме вони задають ті "ідеальні" взірці й норми статеворолевої поведінки, впливають на підліткову і молодіжну субкультуру. Ґендерні моделі поведінки, взірці "чоловічого" і "жіночого", що транслюються засобами масової інформації, на основі ідентифікаційних механізмів, засвоюються підлітковою свідомістю, визначаючи ґендерні орієнтації особистості та її реальну поведінку.
Чоловіки, зазвичай, показуються честолюбними, авантюрними, сильними, владними, в той час як залежність, підпорядкованість і слабкість залишаються за жінками. Чоловіки займаються захоплюючими справами, за які вони отримують нагороди, в той час як жінки виступають або в ролі помічників, або зайняті менш важливими, порівняно з чоловічими, справами, за які можуть мати незначні винагороди. Це так звана неусвідомлена ідеологія, що впливає на психологію чоловіків і жінок. Неусвідомлена тому, що ми перебуваємо під її впливом, часто не усвідомлюючи цього. Це відбувається тому, що:
- ми так часто зустрічаємо ці широко розповсюджені ідеї, що не звертаємо на них уваги;
- ці ідеї подаються нам у прихованій формі і передаються таким чином, що їх просто не помічають і не обговорюють.
Вивчаючи особливості жіночого образу в засобах масової інформації, ми використовували контент-аналіз, який застосовувався як до словесних, так і до образотворчих (малюнкових) текстів. Проводився підрахунок авторів з врахуванням їх статі, персонажів текстів і зображень; тем, пов'язаних з чоловіками і жінками, їх ролями і життєвими позиціями. Матеріалом для аналізу були такі масові видання, як: "Голос України", "Молодь України", "Факты", "Комсомольская правда в Украине", а також тернопільські обласні часописи "Вільне життя", "Свобода", "Тернопіль вечірній".
Аналізуючи ґендерні стереотипи, ми виділили наступні структурні компоненти, описання яких шукали в текстах:
- фізичні, психологічні та особистісні риси, приписані чоловікам і жінкам;
- ролі, характерні чоловікам і жінкам як у суспільній, так і приватній сферах;
- особливості виховання хлопчиків і дівчаток;
- соціальна позиція чоловічих і жіночих персонажів у відносинах влади й управління.
У 80-95 % випадків чоловічі ролі - це лідер, керівник, спеціаліст, герой, творча людина, злочинець, рятівник, переможець; 10-15 % - жертва, прохач, організатор з низьким статусом тощо. У 80-90% випадків жіночі ролі - це дружина, матір, організатор обслуговування чоловічих заходів, жертва, діяльна в побуті; 5-10 % - соціально активна з високим соціальним статусом, лідер, творча особистість.
Фотографії в пресі теж по-різному відображають чоловіків і жінок: у перших підкреслюється обличчя, а в других - тіло. Відомо, що голова і обличчя є "центром духовного життя", в них локалізуються інтелект, особистість, ідентичність і характер, які засоби масової інформації швидше асоціюють з чоловіками, ніж з жінками.
Таким чином засоби масової інформації тиражують ідеали й ґендерні стереотипи патріархального суспільства і закріпляють їх у повсякденних уявленнях. Такий спосіб формування уявлень про жінку є дискримінацією прав людини - жінки, тобто формою соціального насилля.
Робить свій внесок у ґендерну стереотипізацію й телебачення. Більшість фігурантів телепередач - чоловіки (близько 70 %). Жінки зазвичай були молодші чоловіків, наділені привабливою зовнішністю і м'яким характером, їх частіше показували вдома, в колі сім'ї чи в любовних сценах. Вони ж частіше виявлялись у ролі жертви. Чоловіки - герої телепередач і телефільмів, мали, зазвичай, шановану професію або виконували специфічно чоловічу роботу. Рекламні ролики на телебаченні за участю жінокрекламують товари для дому чи гігієнічні засоби.
На жаль, сучасна ситуація в Україні характеризується відсутністю діючої цензури на розповсюдження еротичної та порнопродукції в засобах масової інформації. На всіх каналах українського телебачення систематично транслюються сцени насилля та еротики, еротичних і сексуальних дій, побиття чоловіками жінок, гомосексуалізму і подружніх зрад, словесні образи з вживанням деліквентної лексики тощо. Ще більше різноманітного "бруду" можна зустріти на сайтах Інтернету, куди школярів просто тягне. Ознайомлення з Інтернет-конференціями, безпосередньо пов'язаними з сексуальною проблематикою, дає можливість доторкнутись до величезної колекції порнографічної продукції: рекламні пропозиції інтимних послуг, обговорення досвіду інтимних стосунків, скабрезні малюнки і мультфільми, "масні" анекдоти і т.п., що негативно позначається на статевій соціалізації школярів.
Свій вклад у статеву соціалізацію учнівської молоді вносить реклама на телебаченні.
Loading...

 
 

Цікаве