WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культурне середовище як агент статевої диференціації - Реферат

Культурне середовище як агент статевої диференціації - Реферат


Реферат на тему:
Культурне середовище як агент статевої диференціації
До агентів (інститутів) соціалізації молоді відносять, окрім сім'ї і школи, товариство однолітків, "значущих інших" сусідів, друзів, учителів, засоби масової інформації, книги тощо.
Значущість агентів соціалізації на різних етапах життєвого шляху різна. В період дитинства (первинної соціалізації) головну роль відіграють сім'я, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації, школа, "значущі інші". Надалі, в період вторинної соціалізації, коли вже соціалізований індивід входить в нові сфери об'єктивного світу, особливо значущі освітні інститути (освітні заклади), товариства однолітків, засоби масової інформації. Саме тут формується середовище, яке сприйме індивід, з яким він себе ідентифікує, і існування якого він підтримує.
Універсальним агентом ґендерної соціалізації є товариство однолітків як своєї, так і протилежної статі. Оцінюючи будову тіла і поведінку дитини у світлі своїх, значно жорсткіших, ніж у дорослих, критеріїв маскулінності/фемінінності, однолітки тим самим підтверджують чи ставлять під питання її статеву ідентичність і статеворолеві орієнтації. Особливо велика роль однолітків для хлопчиків, у яких статеворолеві нормативи та уявлення (яким повинен бути справжній чоловік) зазвичай жорсткіші і завищеніші, ніж у дівчаток.
Невідповідна ґендерній ролі поведінка особливо сильно шкодить популярності серед хлопчиків. У ряді досліджень було показано, що хлопчики, які грають і з дівчатками, більше піддаються насмішкам з боку однолітків і менш популярні в їх середовищі, ніж ті, хто підпорядковується статеворолевим стереотипам. Хлопчачі товариства виступають як джерело чоловічих моделей і сфера реалізації маскулінних якостей. У препубертатний період починається "чоловічий протест", який характеризується негативізмом стосовно дівчат і формуванням особливого "чоловічого", підкреслено грубого й різкого стилю спілкування. Однолітки нав'язують свої цінності, постачають "відповідну" інформацію. А батьки не мають що протиставити підліткам у впливі на їх дитину.
Велику роль у статевій ідентифікації хлопчиків-підлітків відіграють дівчатка-підлітки. Статева ідентифікація хлопчиків залежить від співставлення себе з жіночими образами: хлопчик починає усвідомлювати свою мужність тоді, коли він усвідомлює в оточуючих його дівчатках майбутніх жінок. У той же час у дівчаток переживання жіночності прямо не пов'язано з інтеграцією чоловічих образів.
Однолітки також є головним посередником у залученні дитини до усталеної в суспільстві системи сексуального символізму. Порушення статеворолевої поведінки дитини сильно відбивається на ставленні до нього однолітків: фемінінні хлопчики відкидаються хлопцями, проте їх охоче приймають дівчата, а маскулінних дівчат легше приймають хлопчики, ніж дівчата.
Однак інформація, що надходить цим каналом, багато в чому недостовірна і вкрай однобічна. Саме цим шляхом з покоління в покоління передаються хибні стереотипи і міфи про чоловічу і жіночу сексуальність, і від яких потім дуже важко позбавитися. Між тим, як вважає І. С. Кон, однолітки, вплив яких так жахає учителів і батьків, якщо їх попередньо навчити, можуть надати дорослим неоціненну допомогу, передаючи інформацію іншим. На Заході давно вже відмінно зарекомендував себе інститут так званих "однолітків-консультантів". Він існує і в школах, і в університетах і є дуже ефективним як у профілактиці наркоманії та психічних розладів, так і в сексуальній просвіті.
Однією з детермінант ґендерної соціалізації учнів є погляди вчителів на проблему статевої диференціації в процесі навчання. Дотримуючись традиційних стереотипів про жіночі й чоловічі ролі, вчителі, які самі дуже сильно страждають від ґендерної нерівності, свідомо чи неусвідомлено передають ці погляди дітям, посилюючи дію інших агентів ґендерної соціалізації. В учительському середовищі, так само як і в усьому українському суспільстві, упереджене ставлення до здатності жінок успішно конкурувати з чоловіками в найпрестижніших сферах діяльності, до яких належить бізнес і політика. Хоча 62,4 % жінок-учителів і 53,1 % чоловіків допускають, що жінка здатна стати хорошим підприємцем, близько 33,4 % респондентів висловлюють сумніви з приводу цього. Причому серед чоловіків їх частка сягає 39,7 %. А приблизно кожний десятий як серед чоловіків, так і серед жінок, переконаний у нездатності жінки стати хорошим бізнесменом. Їх ставлення до жінок-підприємців є негативно-насторожене. Активне включення жінок у бізнес підтримують незалежно від статі лише 21,9 % опитаних учителів загальноосвітніх закладів.
Щодо ставлення учителів до політичної участі жінок, то тут видно вплив традиційної дихотомії приватної і суспільної сфер, коли жінка уособлюється з приватним життям, а чоловік - з суспільним. Передовсім це характерно для чоловічої частини педагогічних працівників. Активну участь жінок у політичному житті заохочують 43,9 % опитаних учителів-чоловіків і 68,3 % жінок. Однак активна участь не тотожна рівноправній участі. Усунення жінок від "великої політики", від процесу прийняття важливих політичних рішень сприймається в учительському середовищі без особливого неспокою. Лише 45,9 % опитаних жінок і 36,2 % чоловіків вважають, що жінки повинні бути представлені на всіх рівнях і в усіх політичних структурах нарівні з чоловіками. І ще 42,3 % жінок і 39,6 % чоловіків хоч і визнають принципову важливість жіночого представництва в аполітичних структурах, але не розглядають його як безумовно необхідне та обов'язкове. Активність жінок у боротьбі за свої права підтримують 44,5 % опитаних жінок і 35,8 % чоловіків. Загалом відмінності статей у володінні владою і престижем більшою частиною учителів сприймаються як належне, що підтверджує стійкість у педагогічному середовищі ґендерних стереотипів стосовно статусу жінки в суспільстві.
32,1 % опитаних педагогів-чоловіків і 17,2 % учительок повністю згідні, що основними сферами діяльності жінок мають бути сфери обслуговування, освіти, охорони здоров'я й деякі інші, які в суспільній свідомості вже давно сприймаються як "жіночі". Питома вага вчительства, що розділяє таку точку зору, досить велика (відповідно, 35,7 % і 40,9 %). Відносно невеликою є частка вчителів, які вважають, що жінки можуть нарівні з чоловіками служити в армії і міліції (17,8 %). При цьому, ця думка не залежить від статі респондентів.
44,5 % опитаних педагогів (45 % жінок і 42,6 % чоловіків) вважають, що чоловіки, так само як і жінки, повинні виконувати всю домашню роботу. Приблизно стільки ж респондентів (43,7 %), незалежно від статі, приймають цю точку зору частково. Для цієї частини опитаних характерний розподіл домашньої роботи на "чоловічу" і "жіночу".
Вплив ґендерних стереотипів відбивається на формуванні уявлень учителів про успішність життєвого шляху і кар'єри випускниць шкіл. Більшість учителів-жінок так чи інакше пов'язують благополуччя своїх випускниць з материнством, подружнімжиттям.
На відміну від учительок, учителям-чоловікам приватна сфера уявляється важливішою для досягнення випускницями шкіл життєвого успіху. Багато з них соціальне благополуччя дівчат пов'язують передовсім з вдалим одруженням.
Дискримінація за статевою ознакою не завершується в школі, а відчувається під час вступу до вузів. Принаймні, 19,2 % опитаних учителів вважають, що легше вступати у вузи хлопцям, а 5,1 % - дівчатам.
Фемінізоване вчительське середовище сприйнятливе до проблем
Loading...

 
 

Цікаве