WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендер як соціальна конструкція системи соціостатевих стосунків - Реферат

Ґендер як соціальна конструкція системи соціостатевих стосунків - Реферат

випливає завдання педагогів розвивати передовсім у дівчат фемінінні, а у хлопців - маскулінні ознаки, не цураючись і андрогінного принципу.
Аналіз сучасної, переважно зарубіжної, психолого-педагогічної літератури дає змогу виділити ряд вікових періодів і ситуацій, коли в процесі взаємодії ґендерних та індивідуально-психологічних характеристик особистості відзначаються напруження і неузгодженості. Розуміючи джерела і психологічний зміст цих невідповідностей, можна надавати своєчасну та адекватну психологічну та педагогічну допомогу всім, хто в ній відчуває потребу.
1. Період раннього дитинства - перший ґендерно-тривожний період. Первинне уявлення про власну статеву належність формується у дитини вже у півтора року, причому саме це уявлення займає місце базового, стрижневого компонента самосвідомості. З віком ґендерна ідентичність розвивається, проходить розширення її обсягу та ускладнення структури. Дворічна дитина знає свою стать, але ще не може визначити причини свого вибору. Порівнюючи себе з іншими людьми (хлопчиками і дівчатками, чоловіками і жінками, батьком і матір'ю), вона взнає, що хлопчики носять штанята, а дівчатка - плаття, що хлопчики грають в машинки, а дівчатка - у ляльки. Коли в мові дитини з'являється слово "я", вона вже знає про існування відмінностей у вимогах до поведінки хлопчиків і дівчаток. Разом з тим у 3 роки стать - характеристика непостійна; дитина думає, що вона може змінитися. Дуже характерний вислів з цього приводу наводить Ангеліна Чекальна у статті "Яка стать у моєї дитини?": "Зрозумів, що коли я виросту, то буду татом. А коли я буду мамою?".
До 5-6 років це проходить: якщо трирічний хлопчик лякається обіцянки перетворити його в дівчинку, то п'ятирічного ця перспектива не зачіпає, він не вірить у ці байки. Ґендерна константність - розуміння, що ґендер постійний і змінити його неможливо.
У більшості культур діти починають демонструвати відповідну для їх статі поведінку десь до 5-річного віку, хоч деякі специфічні для своєї статі моделі поведінки багато дітей засвоюють вже до трьох років. У дошкільних закладах, наприклад, дівчаток частіше за все можна бачити за іграми з ляльками, посудом і т. п.; вони проявляють більший інтерес до малювання і музики. Хлопчики цього ж віку грають машинками, будують щось з конструктора, пустують. Коли ця, типова для статі, поведінка надмірно підкреслюється, нав'язується і перетворюється на обов'язкову, у дитини придушується розвиток якостей особистості, властивих її індивідуальності, але таких, що суперечать еталонам маскулінності-фемінінності, наприклад, ніжність, делікатність, емоційність у хлопчиків та активність, сила, спритність, прагнення до успіху в дівчат. У цій ситуації закладаються основи суперечностей між ґендерною складовою соціальної ідентичності та її/його особистісною ідентичністю.
2. Підлітковий вік - другий віковий період, коли актуалізуються ґендерні проблеми. Зміна тіла підлітка, поява в нього вторинних статевих ознак та еротичних переживань сприяють формуванню статевої ідентичності дорослої людини, в якій відповідність загальноприйнятим взірцям маскулінності-фемінінності відіграє провідну роль. Первинний елемент "Я-концепції" - образ власного тіла, який підкреслює суто чоловічі чи жіночі його риси. Трансформація образу тіла у хлопчиків носить більш проблематичний характер, мабуть тому, що в їх ґендерній соціалізації більше значення має хлопчаче середовище з його жорсткими вимогами однозначної відповідності чоловічим рисам. Реорганізація тілесного образу у дівчат пов'язана в основному з психічними змінами, викликаними глибинними фізіологічними змінами - початком менструацій.
Головна умова формування адекватної "Я-концепції" - усвідомити, що тіло є частиною особистості, "візитною карткою", яка дає первинну інформацію про людину. Як тільки ця думка засвоєна, представники різної статі починають вдосконалювати своє тіло, щоб змінити його образ в очах оточуючих, підвищити одночасно й оцінку, й самооцінку. Статевотипізовані підлітки більшою мірою прагнуть наслідувати стереотипні взірці маскулінності-фемінінності, вибираючи моделі частіше серед героїв засобів масової інформації. У дівчат пристрасне бажання відповідати сучасному взірцю фемінінності - "90 х 60 х 90" може набути гіпертрофованих форм і вилитися в таке захворювання, як нервова анорексія.
3. Старший юнацький вік робить ґендерні проблеми особливо актуальними, бо старшокласники стоять перед вибором свого подальшого життєвого шляху і сфери професійної діяльності. Прагнення відповідати соціальним очікуванням, пов'язаним з різного ступеня значущості професійної діяльності і кар'єри для чоловіків і жінок, спонукає статевотипізованих дівчат у професійному виборі нехтувати своїми нахилами, здібностями, інтересами, і вибирати типово жіночі професії, пов'язані з виконанням обслуговуючих функцій. Як відомо, навіть здібні до точних наук дівчата досить рідко вступають до технічних вузів. Статевотипізовані юнаки, не враховуючи, зазвичай, свої нахили рідше обирають для себе професії гуманітарного профілю, виходячи із стереотипного уявлення, що ця діяльність не для "справжнього" чоловіка. На цьому етапі особливо значущою і необхідною має стати кваліфікована допомога старшокласникам з боку компетентних у ґендерних питаннях учителів, шкільних психологів чи соціальних педагогів.
Бути в суспільстві чоловіком чи жінкою означає не просто мати ті чи інші анатомічні особливості - це означає виконувати ті чи інші ґендерні ролі. Поняття ролі як соціальної функції особистості ввів Дж. Мід, позначивши ним спосіб поведінки людей в системі міжособистісних стосунків, що відповідає прийнятим нормам, що залежить від їх позиції чи статусу в суспільстві. Під ґендерною роллю розуміють систему соціальних стандартів, вказівок, нормативів, очікувань, яким людина повинна відповідати, щоб її визнали як хлопчика (чоловіка) чи дівчинку (жінку). В ґендерну роль входять всі думки, почуття, слова і вчинки, які вказують на те, якої статі індивід. Ґендерна роль виражає ґендерну ідентичність, ґендерна ідентичність є внутрішнім переживанням ґендерної ролі.
Ш. Берн описує чотири стадії становлення ґендерної ідентичності: ґендерну ідентифікацію (віднесення дитиною себе до тієї чи іншої статі); ґендерну константність (розуміння, що ґендер постійний і змінити його не можна); диференційне наслідування (бажання бути найкращим хлопчиком чи найкращою дівчинкою); ґендерну саморегуляцію (дитина сама починаєконтролювати свою поведінку, використовуючи санкції, які вона вживає до самої себе). С. Томпсон виділяє у ранньому розвитку статевої ролі три етапи: дитина вважає, що існує дві статі; вона включає себе в одну з цих категорій; на основі самовизначення вона керує своєю поведінкою, вибираючи нові форми поведінки.
Сьогодні не існує єдиної теорії ґендерних ролей. Ґендерні ролі, їх характеристики, походження і розвиток розглядаються у рамках різних соціологічних, психологічних і біосоціальних теорій. У соціальній психології роль визначається як набір очікуваних взірців поведінки (чи норм) для чоловіків і жінок. Найрозповсюдженішими сьогодні є такі основні теорії формування ґендерної ролі:
1.
Loading...

 
 

Цікаве