WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендер як соціальна конструкція системи соціостатевих стосунків - Реферат

Ґендер як соціальна конструкція системи соціостатевих стосунків - Реферат

стереотипів. М. Джекмен і М. Сентер (1981) виявили, що лише 22 % чоловіків вважають, що обидві статі однаково емоційні. Решта віддає перевагу жінкам (15 : 1). Відповіді жінок виявилися ідентичними;
- жінка повинна бути молодою і не обтяжена дітьми, щоб успішно просуватися в кар'єрі.
Ґендерні стереотипи виступають генеральними угодами про взаємодію "чоловічого" і "жіночого". Позитивним у дії ґендерних стереотипів Дж. Мані і П. Такер вважають підтримку міжособистісного і міжгрупового взаєморозуміння і співпраці. Культурні стереотипи, на їх думку, повинні бути одночасно ригідні й гнучкі, щоб, з одного боку, забезпечувати стійкість уявлень, з другого - не зупиняти розвиток суспільства. Негативним у дії ґендерних стереотипів є те, що вони можуть негативно впливати на самореалізацію чоловіків і жінок, виступати бар'єром у розвитку індивідуальності, особливо тих якостей, які не відповідають певному статево-ролевому стереотипу.
Для особи чоловічої статі просльозитися - значить порушити норму мужності. В результаті у хлопчиків може розвинутися фемінофобія, тобто страх перед проявом у себе жіночності. В дорослих чоловіків поява цього страху може бути зумовлена уявленнями про те, що гомосексуалізм властивий чоловікам з рисами жіночності (О'Ніл, 1990). Тому чоловіки з вираженим традиційним підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що якщо чоловік не повинен бути емоційним, то немає чого вдосконалювати експресивні здібності і здатність розуміти емоції інших. У результаті відмінності між статями ще більше збільшуються.
Інший негативний ефект статевих стереотипів - це різна інтерпретація та оцінка однієї й тієї ж події, залежно від того, до якої статі належить учасник цієї події. Це наочно проявляється у сприйнятті дорослими дітей різної статі. Цей ефект ґендерних стереотипів проявляється і в тому, що з одиничного випадку робляться великі узагальнення. Варто, наприклад, жінці-водію порушити правила дорожнього руху, як чоловіки відразу узагальнюють: "Я ж казав, що жінки не вміють керувати авто".
Ґендерний стереотип закріплення соціальних ролей за певною статтю впливає на виникнення ґендерних конфліктів і на інтраіндивідуальному рівні. Ці ролеві конфлікти називаються внутрішньоособистісними і викликаються суперечливими уявленнями, мотивами моделями поведінки.
На макрорівні ґендерний конфлікт - це конфлікт інтересів, тобто боротьба жінок як соціальної групи за вищий статус у суспільстві. Немає сьогодні балансу між "публічними" сферами життя, де домінують чоловіки, і "приватними" сферами, де "панують" жінки. Материнство, як і раніше, використовується в якості основного аргументу для закріплення за жінками основної відповідальності за дім, сім'ю та їх усунення від прийняття важливих рішень в економіці і політиці. В результаті основні чоловічі цитаделі - міжнародна дипломатія, питання озброєння, ринок цінних паперів, розподіл державного бюджету - залишаються неприступними для жінок. В ситуації ґендерного соціального конфлікту усвідомлення жінками їх нижчого порівняно з чоловіками статусу в суспільстві і незгода з таким порядком речей може проявитися в активізації жіночих рухів за свої права (перша і друга хвиля фемінізму).
На рівні міжособистісних відносин ґендерні конфлікти найрозповсюдженіші в сімейній і професійній сферах, при цьому вони викликаються потребою перерозподілу традиційних жіночих і чоловічих ролей. Зазвичай, чоловіки мають установки на традиційний тип сімейних відносин у побуті (дружина виконує більший обсяг домашніх робіт, а якщо чоловік їй і допомагає, то лише виконанням традиційних видів "чоловічої роботи"). Жінки найчастіше схиляються до егалітарного типу розподілу ролей у сім'ї, за якого сімейні обов'язки поділяються порівну між чоловіком і дружиною, або розподіляються залежно від ситуації: основну частину домашніх справ бере на себе той член сім'ї, в якого більше вільного часу.
Ґендерні конфлікти викликані суперечностями між нормативними уявленнями про риси особистості та особливості поведінки жінок і чоловіків і неможливістю чи небажанням особистості і групи людей відповідати цим уявленням - вимогам. Найяскравішим проявом зіткнення традиційних нормативних вимог до ролевої поведінки жінок і реальної ситуації їх життєдіяльності служить феномен, який в соціально-психологічній літературі описаний як "ролевий конфлікт працюючої жінки". Цей особистісний конфлікт між ролями частіше виникає у жінок, орієнтованих на свою сім'ю, але вимушених працювати поза домом, тобто статевотипізованих жінок. Ролевий конфлікт працюючої жінки розглядається як комплекс суб'єктивних негативних переживань, що виникають у жінки, при оцінці нею того, як вона справляється з суміщенням ролей у професійній і сімейній сферах. Деструктивним показником ролевого конфлікту є почуття провини, яке народжується з моделі сприйняття жінкою своїх ролей.
Другим типом ґендерного внутрішньоособистісного конфлікту є конфлікт страху успіху. Успіх викликає в жінки тривогу, позаяк асоціюється з небажаними наслідками - втратою жіночності, втратою значущих відносин і соціальним відторгненням. Дослідження Мірри Комаровскі виявили, що розумні дівчата воліють здаватися дурнішими та інфантильнішими від хлопців, щоб не бути "нежіночими". Вона назвала це "правилом бути на два кроки позаду чоловіка".
Вираженим деструктивним показником ролевого конфлікту є почуття вини, яке народжується з моделі сприйняття жінкою своїх ролей. Часто це пов'язано з синдромом супержінки: мати в житті все (одруження, діти, кар'єра) і чудово виконувати свої обов'язки. Почуття вини характеризується високою стійкістю і численними проявами. Поведінка, викликана почуттям провини, є компенсаційною, вона стимулюється глибокою потребою виправдання, що зроблено щось недобре, і це необхідно виправити.
Ймовірність внутрішньоособистісних ґендерних конфліктів зростає, якщо людина, всупереч своїм бажанням і потребам, дотримується соціокультурних приписів ("Чоловіки так не поводяться", "Не жіноча це справа") і підпорядковує свої індивідуальні прояви поведінки традиційним нормативним моделям жіночої і чоловічої ролі.
М. Франк і Б. Кармен (1980) встановили, що діти, які поводяться строго відповідно до вимог їх статевої ролі, часто відрізняються нижчим інтелектом і меншими творчими здібностями. Тому Дж. Плек (1981) вважає, що виконання ролі мужності має не лише позитивні сторони, але й негативні. Більше того, коли ситуація вимагає прояву "жіночих" якостей і дій, у чоловіка, що строго дотримується чоловічої ролі, може виникнути чоловічий ґендерно-ролевий стрес чи за О'Нілом - ґендерно-ролевий конфлікт, характерними ознаками якого є:
1.Обмеження емоційності - труднощі у виразі своїх емоцій чи заперечення права інших на їх вираження.
2. Гомофобія - побоювання гомосексуалів.
3. Потреба контролювати людей і ситуації, проявляти владу.
4. Обмеження сексуальної поведінки і демонстрації прив'язаності.
5. Нав'язливе прагнення до змагальності й успіху.
6. Проблеми з фізичним здоров'ям, що виникають через неправильний спосіб життя.
Але очевидно те, що у чоловіків і жінок за наявності такої сукупності домінують лише якісь певні ознаки. Звідси

 
 

Цікаве

Загрузка...