WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

дівчат, гармонії в них духовного і фізичного, їх взаємоповазі. У Павлиській школі поряд з культом Книги, Праці, Краси панував Культ Матері, Жінки. Цінними є ідеї В. О. Сухомлинського про необхідність готувати юнаків і дівчат в системі стосунків "чоловік - жінка": "благородство у взаєминах між хлопцем і дівчиною, чоловіком і жінкою - це дерево, яке зеленіє тоді, коли його краса живиться глибоким корінням людської гідності, честі, поваги до людей і до самого себе, непримиренності до зла, бруду, приниження людської гідності" [22, т. 3, с. 313].
Виходячи з необхідності врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. О. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримувати "чоловіче виховання" (загартування, важчі роботи, допомога старшим і дівчаткам тощо). Нагадування: "Ти чоловік" сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. Дівчата в свою чергу повинні отримувати "жіноче виховання". При цьому строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскраво вираженою, незалежною особистістю виступає свого роду засобом виховання у юнаків якостей чоловіка. "Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок - це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань формування людини", - говорить В. О. Сухомлинський [22, т. 1, с. 190].
Говорячи про методику підготовки молоді до сімейного життя, В. О. Сухомлинський однією з умов успіху в цій справі вважав чуйність і глибоку повагу вчителя до її інтимного світу. "Вивертання" серця підлітка, юнака, надмірний інтерес до сокровенного, прагнення взнати те, в чому він сам собі соромиться зізнатися - це, на його думку, ознака педагогічного безкультур'я.
В. О. Сухомлинський закликав так організувати діяльність учнівського колективу, щоб не було "спеціально чоловічих і спеціально жіночих видів діяльності". "Не повинно бути таких трудових взаємовідносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і звикали таким чином до ролі домогосподарки. Те, що треба робити в домашньому господарстві, однаково вміло й старанно повинні робити чоловіки і жінки. Коли і є якийсь розподіл в самообслуговуванні, то він має бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра - іншу" [22, т. 1, с. 574]. Неодноразово він повторював, що не можна допустити того, щоб "жінки наші ставали освіченими, інтелектуально багатими рабинями - одне з дуже важливих завдань школи". І далі: "Як вогню бійтеся, щоб дівчатка відчули: ми - слабші, наша доля - підкорятися" [22, т. 1, с. 574].
Закликаючи до чуйності і тактовності, В. О. Сухомлинський вважав неприпустимим для вихователя пояснювати ті чи інші позитивні чи негативні риси дитини приналежністю до тієї чи іншої. Статі, тим більше протиставляти дівчат хлопцям або навпаки.
Практична діяльність В. О. Сухомлинського у Павлиській школи була орієнтована на формування благородства відносин між вихованцями різної статі. "Місія вихователя - допомогти кожній дівчинці знайти поле виявлення її індивідуальних здібностей у багатогранній діяльності, пов'язаній з навчанням... Чим багатше інтелектуальне життя колективу, тим яскравіше розкривається чоловік перед жінкою і жінка перед чоловіком передусім як людина з усім її багатством, а не як істота протилежної статі. Це дуже важливо для виховання справжніх жінок і справжніх чоловіків. Щоб полюбити дівчину як жінку, хлопець повинен здобути моральний досвід поваги її як обдарованої, самобутньої, мудрої, незалежної особистості" [22, т. 1, с. 574].
Говорячи про любовні стосунки між жінками і чоловіками, В. Сухомлинський акцентував увагу практиків на ґендерній відмінності в проявах почуття кохання: "Щоб уміти по-справжньому, по-чоловічому любити, треба бути людиною сильної волі. Це, звичайно, потрібно однаковою мірою і дівчинці й хлопчикові, але чоловіча вірність і чоловіча любов - це далеко не одне й те ж, що вірність і любов жінки" [22, т. 1, с. 563].
Через 13 років після смерті В. О. Сухомлинського, у 1983 р. вийшла його "Книга про кохання", в якій зроблено спробу комплексно розглянути проблему кохання. "Кохання і моральний прогрес людини", "Єдність духовно-психологічних і морально-естетичних стосунків чоловіка і жінки", "Жіночність і кохання", "Моральна гідність жінки" - ці та інші розділи книги дають можливість усвідомити шляхи підготовки молодої людини до кохання, до боротьби за особисте щастя.
Наприкінці 60-х років намітився певний спад інтересу до дошлюбної підготовки молоді. Але вже на початку 70-х років ця проблема зазвучала по-новому: на сторінках наукових видань, психолого-педагогічних журналів і центральних газет публікуються статті на морально-етичні теми, що тісно пов'язуються з проблемою підготовки майбутнього сім'янина. В цей період ведуться дисертаційні дослідження, публікуються монографії, що розкривають різноманітні аспекти статевої соціалізації молоді. Однак більшість дисертантів у дусі кращих радянських традицій обрали своїм предметом саме її моральну сторону. Але навіть ці рекомендації не знайшли достатнього застосування в шкільній практиці. Лише у 1981/82 навчальному році у відповідності з рішенням Міністерства освіти СРСР про експериментальне впровадження в школах країни факультативу "Етика і психологія сімейного життя" проблема статевої соціалізації стає предметом дослідження багатьох наукових лабораторій і центрів. У цих дослідженнях розробляються питання морально-статевого виховання, диференційованого підходу до виховання хлопців і дівчат, дружби в учнівському колективі, перевиховання соціально занедбаних дітей. Значно менше уваги приділялось психологічним аспектам підготовки молоді до сімейного життя, формуванню сексуальної культури майбутнього сім'янина. Не досліджувалась роль психологічної служби в дошлюбній підготовці молоді, а значить і питання підготовки психолога у вищій школі тощо.
У 80-ті роки число дисертаційних робіт з даної проблеми різко падає, а після відміни в 90-х роках курсу "Етика і психологія сімейного життя" слабшає інтерес педагогів, науковців до даної проблематики. Серед основних причин вилучення курсу "Етика і психологія сімейного життя" варто назвати:
1. За своїм змістом шкільний курс "Етика і психологія сімейного життя" був повністю десексуалізований. Сімейне життя в ньому вийшло безстатевим, далеким від реальності. Такі питання як секс, інтимні стосунки, злягання, планування сім'ї та засоби запобігання вагітності по суті залишились поза навчальною програмою. Серед тем уроків з ЕПСЖ рекомендувались у програмі наступні:
- Докорінна відмінність шлюбу в соціалістичному суспільстві від шлюбу в експлуататорському суспільстві.
- Революційні, бойові і трудові традиції сім'ї, радянський патріотизм і соціалістичний інтернаціоналізм - основні
Loading...

 
 

Цікаве