WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

Прагнення допомогти матері в домашньому господарстві розвивають у хлопчика благородство, повагу до жінки. Батьки мають стимулювати сина за "чоловічий" вчинок, коли він захистить дівчинку від розхлябаних однолітків, поступиться місцем у транспорті тощо.
У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. С. Макаренка, особливо необхідний душевний контакт з батьками. Недопустиме "шпигування" за своїми дітьми, підозріле ставлення до різностатевої дружби. Це робить дітей скритними, замкнутими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на психіку і поведінку підлітків.
Після розгрому педології (1936 р.) та у повоєнні роки школа ігнорувала проблему статевого виховання та підготовки учнів до сімейного життя. Якщо окремі вчителі і ставили її перед собою, то вирішували головним чином у процесі викладання загальноосвітніх дисциплін або проведення епізодичних позаурочних заходів - бесід, обговорення книг і кінофільмів, присвячених здебільшого моральним аспектам міжстатевих стосунків, кохання, шлюбу та сім'ї. Більшість учителів бачили своє завдання в тому, щоб "заборонити", "викорінити" кохання в школі чи просто не помічати його. Навіть можливості базових навчальних предметів використовувались недостатньо.
У 1943 р. в школах держави була відновлена практика роздільного навчання. Постанова РНК узаконила роздільне навчання для дівчаток і хлопчиків і впровадила різні моделі соціалізації, залежно від статі. Організація роздільного навчанняхлопчиків і дівчаток була викликана передовсім державними інтересами. Образ матері як панівної фігури в сім'ї - був основою в жіночій освіті. В чоловічій освіті домінував образ чоловіка як захисника Вітчизни. Дівчаток виховували як майбутніх матерів, а хлопчиків - як воїнів, але разом з тим передбачалось, що і ті, і другі будуть однаково добросовісно трудитися на виробництві, на благо Вітчизни. Офіційна ідеологія формувала світлий образ "матері-трудівниці", який задовольняв одразу дві суспільні потреби: демографічну і виробничу.
Моральний клімат шкіл з роздільним навчанням різко змінювався. Стосунки хлопців і дівчат, які тепер могли зустрічатися на нечастих спільних вечорах під пильним наглядом учителів, втратили товариський характер, еротизувались і сексуалізувались. Згадуючи той час, І. Кон писав: "Я мав можливість спостерігати, як у чоловічих школах розквітав мат-перемат, а жіночі школи деякі директриси намагались перетворити у щось на зразок дореволюційних інститутів шляхетних дівчат, не допускаючи туди " цих гидких хлопців". На шкільних вечорах юнаки соромливо, хоч і з незалежним виглядом, підпирали стіни, даючи дівчатам танцювати одна з одною, і активізовувались тільки тоді, коли вечір вже підходив до кінця чи комусь вдавалося на кілька хвилин виключити світло" [20; 241]. В умовах роздільного навчання хлопці і дівчата виховувались як дві абсолютно різні групи людей, які мали протилежні сутності й призначення. Тим самим стверджувалося у свідомості людей уявлення про принципові відмінності чоловічої і жіночої психології, поведінки, життєвого шляху чоловіків і жінок. У 1954 р. роздільне навчання було відмінено і школа знову стала спільною.
У післявоєнне двадцятиріччя питання статевого виховання і підготовки учнів до сімейного життя не знаходять належного відображення в науковій літературі, дисертаційних дослідженнях. Як справедливо відмічав відомий психолог і педагог В. М. Колбановський, "разом з мильною водою фрейдизму вихлюпнули і дитя". На проблему було накладено педагогічне табу. Інтерес до неї почав зростати в 1963-1964 роки. Це проявилось у тому, що в педагогічних газетах і журналах з'явилися численні публікації, які ставили окремі аспекти даної проблеми. Проводили експериментальні дослідження, захищали перші дисертації з проблем дошлюбного і статевого виховання, серед яких виділяються роботи: В. І. Бар-ського, Ю. В. Флоровського, О. Р. Кунца.
У період хрущовської відлиги прогресивні радянські педагоги, лікарі і психологи заговорили про необхідність хоча б якогось статевого виховання підлітків. У 1962 р. з'явилась стаття А. В. Пет-ровського "Педагогічне табу", у 1964 р. - стаття В. М. Колбановського у головному радянському теоретичному журналі "Сонет-ская педагогика" "О половом воспитании подрастающего поколения", ряд публікацій В. О. Сухомлинського тощо. Треба зазначити, що виступи ці були зовсім не радикальними, швидше навіть охоронними. Статеве виховання мислилось передовсім як виховання моральне, власно ж сексуальна просвіта викликала у педагогів панічний страх і часто проголошувалась непотрібною. Про те, щоб знайомити підлітків з основами контрацепції, ніхто навіть і не думав.
У шкільних підручниках з анатомії і фізіології людини описання статевої системи було відсутнім, про розмноження говорили на прикладі амеб і кроликів. Будь-яке зображення чоловічих і жіночих статевих органів вважалось порнографічним. У 1960-х роках у СРСР вийшли переклади східнонімецького лікаря-гігієніста Рудольфа Нойберта "Вопросы пола" (1960, 1962) і "Новая книга о су-пружестве" (1969), достатньо "м'які", примітивно-моралістські книги, які відразу ж стали бестселерами. Але навіть така інформація здавалась небезпечною. У передмові до останньої книги згадуваний вище психолог В. Колбановський чітко сформулював основне завдання радянського статевого виховання - вберегти молодь від сексуальності: "Щоб ослабити напруження центральної нервової системи від імпульсів, що йдуть із статевої сфери, необхідно відвернути увагу підростаючої молоді в бік пізнання різних явищ дійсності. Робота в наукових гуртках, на станціях юних натуралістів і техніків, заняття спортом, туризмом, проба своїх творчих сил в поезії, літературі, різних видах мистецтва, в громадській діяльності настільки захоплює і відвертає увагу від статевих переживань, що підлітки, юнаки і дівчата легко вправляються з ними" [21].
Велика заслуга в актуалізації проблеми підготовки молоді до подружнього життя та в практичному вирішенні цього питання належить видатному українському педагогу В. О. Сухомлинському. Виходячи з мети формування якостей сім'янина, він визначив конкретні завдання її досягнення: а) формування моральних уявлень про шлюб і сім'ю (дружба, кохання, відданість, вірність, обов'язок, честь, гідність, відповідальність тощо); б) формування морального ідеалу сімейного життя; в) розвиток моральних почуттів, що визначають поведінку людини в сімейному житті (особиста симпатія, повага, прив'язаність тощо); г) формування моральних переконань, на яких ґрунтується кохання, шлюб, сім'я; д) оволодіння позитивним досвідом моральних відносин між статями.
У вирішенні складних завдань формування взаємин дітей різної статі В. О. Сухомлинський надавав великого значення збагаченню духовного світу хлопчиків і
Loading...

 
 

Цікаве