WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

слугувати ранній вік, страх ускладнень, відсутність статевого досвіду, побоювання осуду близьких людей, соромливість, стриманість.
Іншими словами, якщо середовище не еротизує дівчину передчасно, то її сексуальний розвиток паралельний розвиткові потягу, і в міру дорослішання шлях до статевого зближення йде через кохання. Зовнішній стимул при цьому діє як проявник, тому він може бути слабеньким за силою, хоча й може збудити готовий до збудження настрій. Іноді невеликий епізод у фільмі, де показано поцілунок, або сцена, прочитана в романі, збуджує сильну любовну емоцію дівчини-підлітка.
У хлопчиків процес статевого розвитку затягується порівняно з дівчатками на 2-3 роки, кількість закоханостей у них значно менша. Проте пізніше вони стають активнішими у своїх сексуальних устремліннях. Необхідно відзначити, що хлопчики більш піддані сексуальному насильству, позаяк у суспільстві вони менше оберігаються. У них зустрічаються такі прояви, як дослідження один одного, а також дівчаток під час купання тощо. Стаючи жертвами сексуальних домагань, вони починають займатися мастурбацією, ведуть сексуальні розмови, розглядають еротичні картини, підглядають за сексуальними стосунками дорослих тощо. Однак еротична свідомістьвимагає збільшеного підкріплення в міру дорослішання, і якщо підліток чи юнак не мають його, то приховане від усіх сексуальне життя одинака може завершитися психічними розладами.
Перше кохання підлітків, за визначенням Блонського, це дійсно рання стадія людського кохання. Воно має затяжний характер і не доходить до завершення. Він виділив цілий комплекс проявів закоханості в даному віці: 1) прагнення до якомога інтенсивнішого спілкування; 2) збудження під час зустрічі; 3) підвищена чуйність і пильність; 4) мрійливість; 5) емоційне ставлення до всього, що пов'язане з предметом кохання; 6) слухняність і запобігливість; 7) ідеалізація; 8) співчуття. Підліток, що переживає любовний потяг, виглядає не тільки старшим своїх товаришів, але й сам ще більше прагне до дорослішання.
Основними засобами статевого виховання П. П. Блонський називав: усунення всього, що подразнює нервові центри (тертя, зуд, теплові подразники, сексуально збуджуючі картини, порнографія); розвиток моторного контролю (спорт, фізична праця); розвиток соціального контролю (громадська думка, розвиток співчуття і поваги до іншої статі); розвиток розсудливого контролю (ідеологія статевої стриманості, статева гігієна); сублімація, концентрація уваги на інтелектуальній, суспільній чи технічній праці; боротьба зі шкідливими звичками [18].
Проблемі статевої соціалізації значну увагу приділяв А. С. Макаренко. Він вважав, що правильне статеве виховання дитини - це, передусім, формування культури особистості, виховання її як майбутнього сім'янина, виховання глибокої поваги до жінки. Мета статевого виховання, на думку А. С. Макаренка, - виховати дітей так, аби вони ставились до кохання як до серйозного і глибокого почуття, щоб свою насолоду, своє кохання і щастя вони реалізували в сім'ї. Культура любовного переживання неможлива без гальмування, організованого в дитинстві. Статеве виховання має полягати у вихованні тієї інтимної пошани до питань статі, яка називається цнотливістю.
А. С. Макаренко звертав увагу на виховання глибокої поваги до жінки: "...той, хто здатний ставитись до жінки спрощено і з безсоромним цинізмом, не заслуговує довір'я як громадянин: його ставлення до загальної справи буде теж цинічним, йому не можна довіряти до кінця" [19, т. 4, с. 247]. Але й дівчат слід вчити великій повазі до себе, до своєї жіночої гідності, щоб вона навіть приємних їй молодих людей зустрічала "з деяким перцем". А. С. Макаренко відзначав, що для формування дружби юнаків і дівчат важливо виховати звичку поступатись один одному, йти назустріч. Така звичка буде особливо необхідна в сімейному житті. В цьому ж зв'язку А. С. Макаренко розглядав виховання здатності до орієнтування, що ґрунтується на вмінні спостерігати найтонші нюанси в поведінці оточуючих і вносити відповідні корективи в свою поведінку.
Макаренко справедливо стверджував, що "питання про статеве виховання стає важким лише тоді, коли його розглядають окремо і коли йому надають надто велике значення..." [19, т. 4, с. 406]. Правильне статеве виховання дітей, на думку Макаренка, досягається на кожному кроці, якщо в сім'ї добре організоване життя, якщо склались правильні стосунки між юнаками і дівчатами. Макаренко вважав, що проблеми "полюбив - розлюбив", "обманув - покинув", "полюбив і буду любити все життя" не можуть бути розв'язані без застосування ретельної орієнтації, розрахунку, перевірки і уміння планувати своєї майбутнє.
Сили "любовної" любові можуть бути знайдені, вважав А. С. Макаренко, тільки в досвіді нестатевої людської симпатії. Досвід цієї любові - дружби, пережитий у дитинстві, досвід тривалої симпатії до окремих людей, любов до Батьківщини, вихована з дитинства - все це найкращий шлях виховання майбутнього високогромадянського ставлення до жінки-друга. "Юнак ніколи не любитиме своєї нареченої і дружини, якщо він не любив своїх батьків, товаришів, друзів. І чим ширша сфера цієї нестатевої любові, тим благородніша буде і любов статева" [19, т. 5, с. 172].
А. С. Макаренко вважав доцільним проведення в школі серйозних бесід (з хлопцями і дівчатами окремо) з питань статевої гігієни, а в старшому віці - з проблем небезпеки венеричних захворювань. Але такі бесіди повинні торкатися "статевої моралі". Приводом для таких бесід мають бути: цинічні розмови, підвищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не зовсім пристойне ставлення до любовних пар, легковажна дружба з дівчатами, неповага до жінки, надмірне захоплення нарядами, раннє кокетство, інтерес до книг, які надто відкрито зображають статеві стосунки.
Аналізуючи досягнення керованих ним закладів у питаннях статевого виховання, А. С. Макаренко писав:
"1. Ми утримуємося на лінії морального впливу, не перейшовши на лінію зовнішнього придушення.
2. Ми не допустили в комуні скільки-небудь помітної розпусти і безладних статевих контактів, локалізувавши статевий потяг у межах окремої пари і поєднавши його з началами дружби.
3. Ми сильно скоротили кількість пар і майже призупинили утворення нових.
4. Ми зробили обов'язковим положення, що кохання завершується шлюбом. Це надавало питанням кохання засади відповідальності і значно збільшило число гальмуючих стимулів" [19, т. 1, с. 202].
Важливою умовою статевого виховання А. С. Макаренко вважав правильно встановлений режим у сім'ї і школі, а також нормальну завантаженість дитини турботами і працею, спортом і продуманим дозвіллям. Він схвалював дії тих батьків, які залучають синів до домашніх справ, щоб полегшити становище жінки в сім'ї.
Loading...

 
 

Цікаве