WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

розвиткові самостійного буття жінки як суб'єкта.
На думку Руссо, чоловік і жінка мають різне призначення в суспільстві і тому повинні одержувати різне виховання. Призначення жінки - народжувати дітей, займатись господарством, створювати сімейнийзатишок, творити щастя для чоловіка. Виховуючи жінок, вважав Руссо, треба мати на увазі їх взаємини з чоловіками. Подобатись чоловікам, бути їм корисною, заслужити їх любов і повагу, доглядати їх у старості, надавати їм поради втішати, робити їм життя легким і відрадним - такі жіночі обов'язки в усі часи і всього цього необхідно навчати жінок з самого дитинства.
Подруга Еміля Софія отримала природне виховання, яке, однак, відрізняється від виховання Еміля. Еміль виховувався для життя, для громадської діяльності, а Софія - для того, щоб стати порядною, ідеальною жінкою, доброю вихователькою власних дітей, хорошою помічницею Еміля. Зрозуміло, що їй не потрібні знання, необхідні Емілю.За глибоко неправильною думкою Руссо, серйозні розумові заняття жінці непотрібні, бо нібито одні науки чужі жінці своєю природою, інші - не відповідають її призначенню. Освічена жінка - мука для чоловіка, дітей, сім'ї, слуг, словом - для всіх. Характеризуючи рівень розумового розвитку Софії (іде­альної дружини і жінки), Руссо говорить, що розум Софії приємний, але без блиску, ґрунтовний, але без глибини; про подібний розум нічого не кажуть, так як кожний знаходить, що вона не розумніша і не дурніша від нього самого. Її розум завжди подобається людям, котрі говорять з нею, хоч вона не відрізняється осві­ченістю й не відповідає ідеалові освіченої жінки; адже вона здобула певний розвиток не шляхом читання (вона нічого не читала, крім двох книжок, що випадково трапилися їй), а шляхом бесід з батьком і матір'ю, шляхом міркувань і спостережень, які їй вдалося зробити в своєму тісному світі. Відзначаючи, що дівчата від природи не дуже хочуть вчитися читання і письма, Руссо писав: "Якщо я вважаю, що не варто занадто рано навчати хлопчика читання, то тим більше непотрібно примушувати до цього дівчат... і яка необхідність дівчині в ранньому віці читати і писати?... Більшості дівчат це знання виявляється скоріше на шкоду, ніж на користь, а всі вони настільки допитливі, що при нагоді, на дозвіллі, без примусу оволодіють грамотою (коли дівчина не хотіла писати, то перестали робити мітки на її білизні і вона, гидлива, вимушена була вчитись писати і сама ставити мітки)" [8].
Важливим завданням виховання дівчат було привчання їх коритися волі чоловіків, формування вміння приборкувати свої примхи. З цією метою час від часу доцільно переривати їх ігри, примушуючи переходити до серйозних занять, не допускаючи найменшого опору. Виховуючи дівчат, не можна ні на хвилину випускати кермо влади, не надавати їм надмір свободи, тому що дівчата зловживають нею.
Жінку треба виховувати лагідною, поміркованою, слухняною, охайною, ввічливою. Створена для того, щоб коритися такій недосконалій істоті, як чоловік, що нерідко сповнений вадами і недоліками, вона повинна ще в юності навчитися переносити несправедливості й покірно терпіти нанесені чоловіком образи (бо сварливість тільки робить чоловіка жорстоким).
Ще одна риса, яку варто формувати, - розумова спритність, яка є справедливим відшкодуванням сили. Завдяки хитрості жінка тримає себе з чоловіком як рівна і, підкоряючись, насправді керує. Наступна риса - добрий смак. Софія не красуня, але біля неї чоловіки забувають красивих жінок, і красуні невдоволені собою... Вона не осліплює, але збуджує інтерес; вона чарує, а чим саме, важко сказати.
Для того, щоб жінка могла народжувати здорових дітей, легко переносити пологи, щоб вона була вродлива й граціозна, їй потрібне фізичне виховання. Велику увагу у вихованні дівчат, майбутніх жінок і матерів, Руссо приділяв гімнастичним вправам, які мали би забезпечити їм прекрасну будову тіла, розвиток грації і сили, підготувати до легких пологів і відтворення здорового потомства.
Коло предметів навчання дівчини Руссо накреслив таке: шиття, вишивання, плетіння мережива, причому навчання будується на добровільних засадах. Розширюючи це коло, Руссо відзначає, що доцільно навчити дівчину і малювання, позаяк це мистецтво має пряме відношення до мистецтва одягатися (малювання листків, фруктів, квітів, але не ландшафтів), співів, танців.
Софія вивчила також всі тонкощі господарства. Вона добре знайома з кухнею і кладовою; знає ціни їстівних запасів; розуміється на них, вміє вести рахунки. Створена для того, щоб з часом стати матір'ю сімейства, Софія, керуючи батьківським господарством, вчиться керувати своїм власним. Дати розумне розпорядження може лише той, хто сам уміє його виконати, - ось чому мати змушує її займатися всіма домашніми справами.
Хоч, за Руссо, жінка й отримує більш обмежене виховання, ніж чоловік, але вряд чи є право твердити, щоб він дотримувався відсталих поглядів на виховання жінки. Вона, на його думку, вільна у виборі чоловіка, заслуговує на повагу в суспільстві. Це було значним прогресом для свого часу. Досить прочитати твір Руссо "Нова Елоїза", щоб побачити, як Юлія бореться з батьками, з громадською думкою за своє право кохати бідного вчителя, різко протиставляє себе суспільству, батькам-аристократам. Вона незалежна у своїх поглядах і переконаннях. Вона по-новому виховує своїх дітей - дає їм природне виховання.
Ідеологи і вожді Французької революції Ж. А. Кондорсе, Л. М. Лепелетьє та інші, проголосивши жінку рівною з чоловіком у всіх сферах суспільного життя, добивались і рівної освіти для молоді обох статей. У "Плані національного виховання" Лепелетьє вперше передбачено різний період початкового виховання і навчання: відповідно від 5 до 12 років - для хлопців, від 5 до 11 років - для дівчат, причому причиною такого розмежування є різні темпи дозрівання дітей різної статі.
Ідеї Французької революції чинили позитивний вплив на соціалістів-утопістів XIX ст. Ш. Фур'є (1772-1837) та Р. Оуена (1771-1858). Однією з мерзотних рис сучасного йому суспільства Фур'є вважав поневолення жінки. Лише ставши вільною і рівноправною з чоловіком, жінка включиться в трудове життя суспільства, перестане торгувати собою. Як член асоціації, вона буде забезпечена прожитковим мінімумом. Прийде кінець неробству, яке часом штовхає багатих жінок на шлях розпусти. Любовні правила корпорації допоможуть суспільству регулювати любовні стосунки.
У вихованні всебічно розвиненої особистості Фур'є немало місця відводить статевому вихованню, мета якого підготувати молодих людей до "кохання без соромливості і перешкод", до "шлюбу без меркантильних розрахунків". Говорячи про шлюб і кохання в суспільстві Гармонії, він зробив окремі зауваження, що стосуються підготовки юнаків і дівчат до статевого життя,
Loading...

 
 

Цікаве