WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат

Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки - Реферат


Реферат на тему:
Ґендерний підхід в історії освіти та педагогічної думки
Аналізуючи історію розвитку школи і виховання в перших цивілізаціях, варто відзначити, що в переважній більшості країн Стародавнього Сходу та Стародавній Греції дівчата були позбавлені можливості здобувати освіту. Відповідно до становища жінки в Афінах дівчата здобували домашнє виховання під наглядом матерів або інших жінок на жіночій половині будинку-гінекеї. Тут вони здобували елементарні навички рукоділля, гри на музичному інструменті, часом і читання та письма.
Про освіту жінок в епоху середньовіччя говорити не доводиться. Увагою до жіночої освіти характеризується Епоха Відродження та період Реформації.
Гуманізм XVI ст. змінив середньовічне ставлення до жінки, принаймні до представниць з вищих соціальних прошарків. Уперше в історії чоловіки визнали необхідність жіночої освіти. Велику роль у розвитку теорій, що обґрунтовували необхідність освіти для жінок, внесли педагоги-гуманісти Луї Вівес. Мішель Монтень, Еразм Роттердамський, а також ранні соціалісти-утопісти Томас Мор і Томмазо Кампанелла. Е. Роттердамський написав трактат "Освічена юна леді", в якому стверджував, що освіта здатна зробити з дівчат доброчесних дружин і матерів. Л. Вівес написав ряд трактатів на захист жіночої освіти. Його "Порадник для християнки" витримав 40 видань і перекладів більшістю європейських мов. У ньому автор твердив, що головне призначення жінки бути хорошою дружиною і матір'ю і до цього її необхідно готувати завчасно. Дівчат треба вчити читанню книг, що містили "доброчесні настанови", творів Платона, Цицерона, Сенеки. Говорив Вівес і про моральне виховання дівчат. У праці "План навчання дівчат" іспанський гуманіст давав конкретні рекомендації відносно того, чому і як навчати аристократок.
Томас Мор (1478-1535), автор знаменитої "Утопії", дав класичну освіту не лише своєму синові, але й трьом дочкам. Кращі вчителі вчили їх латини, грецькій мові, філософії, астрономії, математиці. Інструктуючи вчителя своїх дочок, Мор говорив: "На першому місці має стояти доброчесність, знання - на другому, а потім необхідно прищепити повагу, богоповажання, милосердя до всіх і християнська покора". Т. Мор був упевнений в тому, що розумові здібності жінок ніскільки не поступаються чоловічим, а часто і перевершують їх. Він твердив: якщо жінка за своєю природою непокірна й обмежена, то саме через недостатню освіту. А тому треба старанніше й ретельніше займатись освітою й научіння жінок.
Ранні соціалісти-утопісти Т. Мор і Т. Кампанелла вимагали однакової освіти для чоловіків і жінок, а останній, крім того, проповідував ідею спільного навчання хлопців і дівчат у школі.
До питань освіти дівчат активно звертались педагоги і громадські діячі Англії XVII ст., передовсім Г. Галіфакс і Д. Локк. Вони вважали, що від освіченості матері залежить культурно-освітній рівень її дітей - майбутніх громадян нового суспільства. Саме в цей час в Англії до домашньої просвіти дівчат додалось навчання в приватних пансіонах, де їх учили не лише добрим манерам (танцям, грі на музичних інструментах, кулінарії і т. п.), але також латини, французькій, грецькій, італійській, іспанській мовам, а для дівчат, котрі хотіли продовжити освіту, викладали астрономію, географію, історію та арифметику.
Активним прихильником піднесення освітнього рівня аристократок був і відомий англійський письменник Джонатан Свіфт. У трактаті "Лист до юної леді з приводу її одруження" він писав: "Навряд чи віднайдеться одна з тисячі дочок джентльменів, здатна читати чи розуміти свою рідну мову... Не дивно, адже їх не вчили ні в дитинстві, ні у більш зрілому віці". Погане виховання й недостатня совіта жінок спонукали Свіфта констатувати: "Ваша стать використовує більше думок, пам'яті і зусиль, щоб залишатися неуками, ніж дозволити собі стати мудрими й корисними…".
Засуджуючи неувагу суспільства до жіночої освіти, яку Свіфт розцінював як "ганебний факт", закликав серйозно ставитись до цієї проблеми. Порівнюючи кількість освічених чоловіків і жінок, він приходив до невтішних висновків: половині аристократів і джентльменів судилося залишатись неодруженими або одружуватись на жінках, яких вони ніколи не зможуть поважати, оскільки ті будуть нерозумними, манірними, ледарками, інтриганками тощо. Аби уникнути можливих ускладнень у житті, Дж. Свіфт наполегливо рекомендував сильній статі зайнятись освітою жінок.
Великий реформатор школи і педагогіки Я. А. Коменський (1592-1670) у "Великій дидактиці" декларує ідею охоплення школою всієї молоді незалежно від статі. "Не можна уявити будь-яких підстав, щоб і слабку стать цілком усунути від наукових занять. Жінки теж образ божий, однаково вони обдаровані (часом більше нашої статі) швидким і сприйнятливим мудрість розумом" [6; 293]. Хоча при цьому варто відзначити, що, моделюючи свою систему шкільної совіти, Коменський не зумів витримати принцип рівних можливостей для отримання освіти юнаками і дівчатами, передбачивши навчання у латинській школі та академії лише для юнаків.
По-новому зазвучала ідея рівної освіти для обох статей в епоху Просвітництва та в період Великої французької революції (1789-1794). Причину відсталості жінок французький просвітитель К. А. Гельвецій (1715-1771) вбачав у тому суспільному становищі, яке вони займають. Жінки і чоловіки, на його думку, відрізняються один від одного своєю тілесною організацією, але це не означає, що ця відмінність є причиною більш низького розумового рівня жінок. "Якщо жінки взагалі розумово стоять нижче від чоловіків, то це тому, що вони отримують гірше виховання" [7]. Змінити становище жінки, на думку Гельвеція, може лише правильне й добре організоване виховання. Ідеї та радикальні прожекти Гельвеція щодо рівноправності жінок у суспільстві підтримував Дені Дідро (1713-1784), який у своїй статті "Про школу для молодих дівчат" постає прихильником широкого розповсюдження освіти серед дівчат.
Яскравим прикладом того, як функція ґендерної соціалізації проявляється в освіті, може бути система виховання, розроблена Ж. Ж. Руссо (1712-1778) в його творі "Еміль". Для чоловічої і жіночої статей пропонуються діаметрально протилежні виховні засоби і процеси, а практичні рекомендації з навчання і виховання жінок переконливо демонструють, як можна досягти тих якостей, які приписувалися жіночій "природі", як з потенційного дерева вирощується плющ. В образі Софії, майбутньої нареченої Еміля, Руссо закладає всі ті риси, які через 150 років З. Фрейд буде виявляти у психіці своїх пацієнток як специфічні особливості жіночого: пасивність, жіночий мазохізм, таємничість жіночої сексуальності і таке інше - тобто все те, що сьогодні сприймається швидше як ознаки фундаментального відхилення, яке перешкоджає
Loading...

 
 

Цікаве