WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерна освіта та ґендерне виховання школярів - Реферат

Ґендерна освіта та ґендерне виховання школярів - Реферат

результаті цього багато юнаків і дівчат виходять в доросле життя з достатньо туманними уявленнями про роль Чоловіка і Жінки в суспільстві.
У шкільному житті ми часто зустрічаємось ще з одним протиріччям: коли сам педагог забуває про свою ґендерну роль, але, разом з тим, вимагає від учня виконання ролі представника своєї статі. Наприклад, часто можна спостерігати таку картину: вчителька разом з дітьми їде в тролейбусі. Розсадивши дітей на вільні місця, сама стоїть. Коли один хлопчик наважується запропонувати їй місце, то у відповідь чує "Ні, ні, дякую, я постою". Педагог, забуваючи про свою статеву належність, не дає можливості проявити себе хлопчику як чоловікові. Для того, щоб розв'язати суперечності, які трапляються у шкільному житті, педагог не має забувати про те, що, насамперед, він сам є яскравим прикладом у виконанні тих ролей, які він виконує на даний момент. Тому вчителеві необхідно пам'ятати самому і допомогти дитині в оволодінні змістом соціально-статевої ролі людини.
З точки зору сучасної культури для ґендерних ролей чоловіка і жінки властиві наступні характеристики. Чоловікові відводиться роль "сильного", жінці - "слабкого". Чоловік через свої психологічні особливості - завжди "лідер", а протилежна роль - "веденого" - належить жінці. Нарешті, сучасний чоловік, що розуміє високе призначення жінки бути прародичкою людського роду - "прихильник", його роль можлива, колижінка виконує роль тієї, що приймає пошану - роль кумира. Три істотні характеристики визначають риси поведінки чоловіка і жінки в різних сферах життя. Ці риси стають показниками "сучасного чоловіка", "сучасної жінки".
Якщо в роботі з дітьми педагогу вдасться звернути увагу на ці статеві відмінності і особливості, то йому буде легше впливати на формування особистості чоловіка і особистості жінки.
З психологічної точки зору, як відзначено, чоловік - перш за все "лідер". Він визначає позиції, приймає відповідальні рішення, проявляє ініціативу, розв'язує стратегічні задачі, висуває нові цілі і завдання. У зв'язку з цим дуже важливо постійно і послідовно вчити хлопчика, юнака самостійно приймати рішення. Йому необхідно вміти і бути лідером і, коли необхідно, строго коритися дисципліні, втіленій у вимогах старшого, ведучого, організатора, керівника. Він повинен здійснювати вчинки, що дають йому змогу перевірити свої сили і мужність. Будучи вільним від зверхопіки, хлопчик, врешті-решт, сам прийде до усвідомлення відповідальності. Відповідальність слід виховувати в усьому. Тут немає винятків, немає половинчастості: людина або в усьому відповідальна або в усьому безвідповідальна. Дівчині особливо необхідні стійкість до буденних навантажень і турбот, терпіння, оптимізм, уміння йти на компроміси, вміння приймати знаки уваги з боку юнаків, доброта і уважність.
Диференційований педагогічний вплив на формування ґендерної поведінки школярів можливий, якщо педагог оволодів трьома уміннями: номінацією, ініціюванням відповідної поведінки, організацією поведінки дитини відповідно до її статі. Номінація служить для того, щоб педагог впливав на усвідомлення дитиною своєї статевої належності. Вона здійснюється через операції: звернення, позначення, вказівку: звернення - слово чи група слів, що називає особу певної статі, до якої звертаються: Дівчата! Хлопці! Позначення - наголос на присутності осіб тієї чи іншої статі: "Тут є чоловіки?". Вказівка служить для виділення характерних особливостей чоловіка чи жінки. Коли педагог використовує одну з даних операцій для реалізації номінації, він впливає на усвідомлення дитиною своєї статевої належності; учень починає усвідомлювати, що саме зараз і саме він є чоловіком чи жінкою, тобто виконує свою соціально-статеву роль людини.
Крім того, щоб дитина усвідомлювала свою статеву належність, вона має уявити образ статеворолевої поведінки. В цьому педагогу допомагає вміння ініціювати поведінку школяра. Воно реалізується через наступні операції: приклад, авансування, художній образ.
Поряд з номінацією й ініціюванням, важливим є професійне вміння організації поведінки, відповідної статі учня. Організація поведінки сприяє набуттю досвіду. Здійснюється шляхом прохання, ділового розпорядження, покладання повноважень, коригування дій. Прохання - звернення до суб'єкта певної статі з метою задоволення якоїсь потреби, бажання: "Дівчата! Я гадаю, що це у вас вийде краще, допоможіть мені". Покладання повноважень - операція, за допомогою якої учитель обговорює права і обов'язки учнів як представників певної статі. Корекція - внесення поправок у поведінку дитини залежно від її статевої належності.
Однак вирішення проблем ґендерного виховання, як ми показали в попередніх розділах, ускладнюється тим, що практично всі, з ким близько контактує дитина (вихователі дошкільного закладу, лікарі, вчителі), - жінки. Разом з тим поширення традиційних уявлень про ґендерні ролі приводить до того, що в порівнянні з дівчатами хлопчики відчувають сильніший тиск з боку соціуму в напрямку формування статевоспецифічної поведінки. У поєднанні з браком ролевих моделей такий тиск веде до того, що хлопчик вимушений будувати свою ґендерну ідентичність переважно на негативі: не бути подібним на дівчат, не брати участі в жіночих видах діяльності тощо. При цьому в нашій країні дитина має відносно мало можливостей для власне маскулінних проявів (наприклад, агресивності, самостійності, рухливості тощо), оскільки дорослі ставляться до них, як до джерела неспокою. Тому стимулювання з боку дорослих теж є переважно негативним: не заохочення "чоловічих" проявів, а несхвалення "нечоловічих" ("Не плач, ти ж хлопчик"). А це приводить до наростання у хлопців тривожності, яка часто проявляється в надмірних зусиллях бути маскулінним і в панічному страху робити щось жіноче.
Особливу увагу необхідно звернути на організацію широкого досвіду нестатевої любові. З почуттям любові дитина знайома з перших днів свого життя. Вона любить маму, тата, бабусю, рідних. Дуже важливо зберегти в дитині це чисте, щире почуття, навчити її проявляти увагу, турботу, ніжність до близьких людей. Саме тому треба, щоб дитина росла в сім'ї, де панує дух любові, поваги, обопільної допомоги й розуміння: "Якщо, виростаючи, дитина не навчилась любити батька, братів, сестер..., якщо в її характері виховані
Loading...

 
 

Цікаве