WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерні дослідження в сучасній педагогіці - Реферат

Ґендерні дослідження в сучасній педагогіці - Реферат


Реферат на тему:
Ґендерні дослідження в сучасній педагогіці
Ґендерні дослідження - це дослідження способів відображення соціального розуміння статевих відмінностей, дослідження існування людського роду у вигляді значень і сенсу: залежно від розподілу за ознакою статі в соціальних організаціях та інституціях (ринок праці, сім'я, освіта) нормативних значень, які виражаються в політичних і релігійних доктринах; символів; значень особистісного сприйняття.
Поняття "ґендерні дослідження" часто ототожнюються в науковій практиці з "феміністськими" чи "жіночими" дослідженнями. Нерідко використовують і поняття "дослідження жіночих проблем". Насправді ж об'єкт ґендерних досліджень - не жінка, а весь спектр соціальних взаємодій між статями, заснованих на міжстатевій стратифікації соціуму. Центральне місце в сфері ґендерних досліджень займає вивчення відмінностей і подібності в соціальній поведінці статей. Предметом ґендерного аналізу є обидві статі, їх стосунки між собою, їх взаємозв'язки і взаємодетермінації з соціальними системами різних рівнів. Виходячи з цього, ґендерний підхід можна використовувати у вивченні як жіночих, так і чоловічих моделей статевої ідентифікації та самореалізації.
В історії розвитку проблематики статевих психологічних відмінностей виділяється ряд етапів. Наприклад, І. Кон, посилаючись на періодизацію Керол Джеклін, виділяє чотири етапи:
1. Перша чверть ХХ ст. - нечисленні дослідження психологічних особливостей чоловіків і жінок підводяться під рубрику "психологія статі", причому стать часто ототожнюється зі сексуальністю.
2. Друга чверть ХХ ст. - "психологію статі" змінила "психологія статевих відмінностей", які вже не зводились до сексуальності, але здебільшого вважались заданими природою.
3. Третя чверть ХХ ст. - цей термін змінюється на м'якший - "відмінності, пов'язані із статтю". Коло досліджуваних психічних явищ розширилося, а вплив біологічного детермінізму слабшав.
4. Кінець ХХ - початок XXI ст. їх стали називати "ґендерними відмінностями", які можуть взагалі не мати біологічної основи.
Ґендерні дослідження зародилися під впливом феміністського руху другої хвилі (60-ті роки ХХ ст.), який виявив проблему нерівності можливостей за ознакою статі при формальній юридичній рівності статей. Боротьба за соціальну рівність на початку ХХI ст. полягає, окрім іншого, в тому, щоб можливості людини якомога менше визначалися фактором статі. Коли на законодавчому рівні ця проблема була вирішена, виявилось, що фактична нерівність за ознакою статі, проте, збереглась у всіх сферах життя. Саме це й стало причиною появи другої хвилі феміністського руху.
Ґендерні дослідження привели до розуміння того, що проблема нерівності набагато глибша, ніж це уявлялось; що вона впирається у відтворення нерівності можливостей. Була переосмислена роль культури, популярних стереотипів, упередженості науки у формуванні уявлень про жіноче й чоловіче, про мужність і жіночність та їх роль у творенні бар'єрів перед жінками й чоловіками. Ґендерні дослідження вивчають динаміку змін чоловічих і жіночих ролей у суспільстві й культурі, розробляють перспективну стратегію досягнення фактичної рівності можливостей жінок і чоловіків.
Ґендерні дослідження вивчають суспільні інститути, які формують "традиційні" ролі і культурні норми: державу, сім'ю, систему освіти, церкву, мову, законодавство, механізм суспільного розподілу праці, засоби масової інформації. Вони дають змогу розкрити соціальні і культурні механізми, за допомогою яких у традиційному суспільстві формується нерівність людей на основі їх біологічної статі. Ґендерні дослідження, що становлять важливий розділ сучасного суспільствознавства, на відміну від біології статевого диформізму, вивчають соціальні і культурні відмінності в становищі і поведінці чоловіків і жінок у конкретному соціокультурному середовищі. Вони безпосередньо пов'язані з реалізацією прав людини. Тому проведення цих досліджень і розвиток ґендерної освіти сьогодні вкрай необхідні для України як передумова громадянського суспільства.
Сам ґендерний підхід за наявності смислової варіативності поняття "ґендер" може також включати в себе певні специфічні особливості теоретичного ракурсу, що свідчить про дискусійність і багатоплановість ґендерних досліджень, що приводять до неоднозначності рішень. Так, ґендерно-чутливий підхід (Гірдман, 1991) концентрує увагу на індивідуальних відмінностях і на відмінності поглядів чоловіків і жінок, при визнанні статусної рівності між ними.
Ґендерно-нейтральний підхід наполягає на визнанні рівностей статей при тому, що ґендерні відмінності визнаються незначними й не допускають ціннісних визначень.
При ґендерно-стереотипізованому підході визнаються відмінності, але заперечується рівність між статями. Жінки і чоловіки повинні культивувати статеві відмінності, причому, в цій системі стосунків жінка завжди повинна потребувати захисту і підтримки з боку чоловіка.
Ґендерно-орієнтовані дослідження соціалізації дітей за статтю, не заперечуючи значення й впливу біологічної статі, віддають перевагу впливу соціуму на становлення й конструювання ґендерної ідентичності індивідів і ґендерних відносин. Ґендерна педагогіка бере за основу те, що ґендерна ідентичність не є одноманітною, жорсткою, однаковою для всіх чоловіків і для всіх жінок у рамках своєї статі. Через це, розробляючи структурно-функціональну модель соціалізації, ми виходили з визнання варіативності, індивідуальності, пластичності ґендерних відмінностей.
Коло питань, яке вимагає своєї розробки і досліджень у зв'язку з декларуванням нового педагогічного напрямку, визначається проблематикою соціалізації індивіда, а саме: "Суспільство, стать, ґендер" (біологічне і соціальне у ґендерній соціалізації, наслідки ґендерної асиметрії для розвитку особистості дитини, конструювання технологій впливу соціуму на індивіда з метою формування певної моделі ґендерної ідентичності, сутність соціальних трансформацій у стосунках статей тощо); "Ґендер і педагогіка" (ґендерні аспекти історії школи і педагогіки; ґендерний потенціал навчально-виховного процесу, вікові аспекти ґендерної соціалізації, критика ґендерної тенденційності традиційної школи тощо); "Проблеми впровадження ґендерного підходу в роботу школи і сім'ї" (методологія і методика ґендерної освіти і виховання, шляхи впроваджен-ня ґендерної інновації в навчально-вихований процес освітніх установ і сім'ї тощо); "Міжстатеві взаємини" (еволюція ґендерної взаємодії, міжстатева дружба, кохання, сексуальні стосунки); "Дошлюбна підготовка учнівської молоді" (ґендерні проблеми сучасної сім'ї; сексуальна культура в сім'ї; ґендерні особливості подружніх конфліктів, виконання батьківських ролей тощо); "Ґендерний підхід у підготовці вчителів" (виявлення і подолання ґендерних стереотипів учителів і студентів педвузів, методи і прийоми їх деконструкції і реконструкції).
Література:
1. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). - СПб:Союз, 2002. - 320 с.
2. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. - Минск: Пропилен, 2000.
3. Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.
4. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М., 1971. - 420 с.
5. Руссо Ж. Ж. Эмиль, или О воспитании // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1987. - 450 с.
6. Педагогические идеи Роберта Оуэна. - М., 1940. - 260 с.
7. Даденков М. Ф. Історія педагогіки. - К., 1947. - С. 129.
8. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. - Тернопіль: Тернопіль, 1994. - 358 с.
9. Филиппова Г. Г. Психология материнства. - М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. - 240 с.
10. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 43-103.
11. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. - Т. 1. - К.: Рад. Школа, 1983. - С. 31-55.
12. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С. 207-218.
13. Русова С. Ф. Націоналізація школи // Вибрані пед. твори. - К.: Освіта, 1996. - С.293-297.
14. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. - 191 с.
15. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Про-изведения. - Т. 1. - М.: Педагогіка, 1979. - С. 202-277.
16. Макаренко А. С. Педагогические сочинения в восьми томах. - М.: Педа-гогіка, 1985.
17. Кон И. С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. - М., 1997. - 300 с.
18. Колбановский В. Н. О половом воспитании подрастающего поколения // Советская педагогика. - 1964. - № 3. - С. 27-32.
19. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п'яти томах. - К.: Рад. Школа, 1976-1978.
20. Бовуар С. Второй пол. - СПб: Питер, 1997. - 218 с.
21. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. - К.: Ки-ївська правда, 2000. - 688 с.
22. Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). - СПб: Питер, 2001. - 512 с.
23. Вейнингер О. Пол и характер. - М.: Латард, 1997. - 358 с.
Loading...

 
 

Цікаве