WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Ґендерні аспекти формування усвідомленого батьківства - Реферат

Ґендерні аспекти формування усвідомленого батьківства - Реферат

вродженими рисами, як підвищена емоційна чутливість, схильність швидше реагувати на звуки й обличчя в жінок; краще просторове сприйняття, хороший рухливий контроль, гострота зору і строгіший розподіл емоційної й когнітивної реактивності в чоловіків. З погляду Т. Шведчикової (2003), громадська думка по-різному ставиться до проявів емоцій чоловіка-батька й жінки-матері. Вважається, що чоловікові незручно впадати в істерику через дитячий плач чи переляк, тоді як для жінки подібні переживання є ознакою хорошого розвитку природних материнських почуттів.
На тлі відносної вивченості материнства, батьківство залишається "білою плямою". Часто в літературі батькові відводиться другорядна роль. Зокрема, А. С. Співаковська (2000) говорить про те, що формування виховної позиції батька дещо відстає від материнської позиції, позаяк найбільшу прив'язаність до дитини батьки починають відчувати, коли діти вже підросли. К. Вітакер (1998) відводить батькові роль стороннього спостерігача під час вагітності дружини і догляду за малюком. Ця "невключеність", на його думку, провокує відчуття самотності в чоловіка. Разом з тим, К. Флейк-Хобсон (1992) вважає, що участь чоловіка в процесах народження і виховання дитини чинить суттєвий вплив і на подружжя, і на малюка.
Для виховання дитини необхідна наявність дорослих обох статей. Адже таким чином дитина отримує навички статеворолевої поведінки. На жаль, наше виховання має перекос у "жіночу" сторону. Тобто дівчатка не знають, як спілкуватися з хлопчиками, а хлопчики виростають жіночними і важко адаптуються в середовищі однолітків. Це є результатом не лише зростання розлучень, але й впливу застарілих традицій щодо розподілу сімейних обов'язків: чоловік матеріально забезпечує сім'ю, жінка забезпечує побут і виховує дітей. Серед чоловіків популярним є придуманий ними ж міф - чоловікам непристойно поратися з дітьми, не чоловіча це справа. На жаль, багато хто переконаний, що основне призначення чоловіка - забезпечити матеріальне благополуччя сім'ї.
Роль батька в житті і розвитку дитини не менш виняткова й унікальна, ніж роль матері, хоча й на свій лад. Правда, матір входить першою в почуття й свідомість дитини, а батько - дещо пізніше, але він також покликаний здійснити чудо: разом з матір'ю створити особистість. У батькові дитина відчуває потребу. Справжній батько вкрай потрібний як хлопчикам, так і дівчаткам.
У суспільстві давно побутує думка, що дитина не може рости без матері. До безбатченківщини звикли, хоч це явище, як і раніше, не схвалюється психологами і педагогами. Проте роль батька у вихованні дітей неабияка. При цьому стать дитини не є визначальною, бо дехто з педагогів надає значення чоловічому впливу лише на формування сина, ігноруючи чи недооцінюючи його у вихованні доньки. Для дівчини батько - перший чоловік в житті, який її любить просто за факт існування. Він стає ідеалом чоловіка, якого дівчина буде шукати в майбутньому, людина, яка для неї тривалий час уособлює чоловіків як вид. Доньку легко любити, вона не вимагає нічого, окрім любові і невеликої уваги і турботи. Дівчатам часто не потрібна строгість, вони не сприймають батька як приклад для наслідування. Його увага їм потрібна радше для самоствердження й усвідомлення своєї цінності в очах чоловічої половини населення. Стосунки батька й дочки є практично ідеальною моделлю взаємин чоловіка і жінки.
Соціальна роль батька важка тим, що, на перший погляд, видається очевидною. Саме ця очевидність створює чимало психологічних пасток під час їх засвоєння. Ось деякі з них:
1) "пастка простої мети" - відмова від наявності екзистенціальної мети в ролі батька ("Годую, одягаю, що ще потрібно?");
2) "пастка нормальності", або "все, як у людей" - потенційна відмова від розуміння і прийняття унікальності свого життя і життя членів своєї сім'ї;
3) "пастка правоти сили" - відмова від усіх можливих способів вирішення конфліктів, крім силових чи пов'язаних з демонстрацією сили;
4) "пастка віку" ("Я ще молодий", "Вона - ще нічого не розуміє, хай матір з нею вовтузиться"), орієнтація на вік як критерій розвинутості людини;
5) "пастка подарунка" ("Я йому все купую, що захоче...") - підміна екзистенціальності в стосунках речами, ігнорування цінності людського спілкування;
6) "пастка споживацтва", або "в сім'ї можна розслабитися". Почуття інших членів сім'ї не враховуються;
7) "пастка переваги статі" - відмова від вирішення життєвих завдань невідомим чином (жіночим);
8) "пастка соціальної цінності статі" ("Хлопчик собі завжди дорогу проб'є", "Чоловіка скрізь на роботу візьмуть"). Відмова від екзистенціальних переживань як непотрібних;
9) "пастка ревнощів до дітей", необхідність рахуватися з тим, що увага дружини належить маленьким дітям;
10) "пастка очікуваної обов'язкової любові", наприклад, "Я тобі батько, тому ти повинен мене любити і поважати".
Якщо для жінки материнство - це швидше біологічне, ніж соціальне начало, то для чоловіка батьківство - в основному соціального походження. Традиційно батьківство не передбачало щоденного догляду за дитиною. Сьогодні, у зв'язку зі зміною становища жінки в суспільстві, намітився поворот до "нового батьківства", усвідомлення чоловіками відповідальності за сім'ю і дітей. Американський соціолог Дж. Левін писав, що у новому понятті батьківства поступово зникає лінія, яка розділяє сферу материнства від сфери батьківства, та демаркаційна лінія, яку провело суспільство і глибоко засвоїли індивіди. При новому батьківстві чоловіки почали усвідомлювати, що означає бути батьком, і робити для своїх дітей те, що завжди робили жінки.
Проте "стати батьком" і "бути батьком" не одне і те ж, позаяк перехід до активноївиховної діяльності у чоловіків не пов'язаний автоматично з народженням дитини, тим більше, що вони не знаходять моделей своєї поведінки в тому середовищі, в якому виросли. Якщо традиційна роль батька була пов'язана з інститутом успадкування, то "нові батьки" усвідомили свою відповідальність за емоційний стан своїх дітей, усвідомили, що батьківська поведінка відбивається на поведінці дітей, на їх особистісному розвитку. Батьки все частіше беруть на себе відповідальність за виховання дітей. Проблема підвищення авторитету батька у суспільстві пов'язана з тим, що в сучасній сім'ї втратив значення авторитет, заснований на справі власності, а моральний авторитет, заснований на емоційному, духовному ґрунті, ще не став надбанням чоловіків. Разом з тим авторитет батька має стати тим стрижнем, на якому формується сімейна злагода.
Сьогодні з'явилось покоління, яке не знало батьківського виховання, не має взірця для наслідування. Тому часто батьки "відкупляються" подарунками чи грошовими ін'єкціями. Щоб без проблем включитися в процес виховання, чоловікам варто пам'ятати тільки одне: виховання дітей - це не тільки забезпечення їм їжі, сну і сухих штанців. Це ще й створення нової особистості, і наука спілкування, і відповіді на численні запитання.
І неправильно діють ті жінки, які допускають чоловіка до дитини лише тоді, коли він має виступити в ролі караючої десниці. Не можна зводити роль батька в сім'ї до ролі пугала, міліціонера тощо. Батько є першим зовнішнім об'єктом для дитини і відіграє роль моделі при ранній
Loading...

 
 

Цікаве