WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Технології соціальної діагностики в процесі соціально-педагогічної діяльності. Технології управління в соціально-педагогічній діяльності - Реферат

Технології соціальної діагностики в процесі соціально-педагогічної діяльності. Технології управління в соціально-педагогічній діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Технології соціальної діагностики в процесі соціально-педагогічної діяльності. Технології управління в соціально-педагогічній діяльності
План
1. Зміст і характеристика соціально-педагогічної діагностики.
2. Загальні принципи діагностики в соціально-педагогічній практиці.
3. Рівні соціальної діагностики.
4. Методи соціально-педагогічної діагностики.
5. Сутність управління в соціально-педагогічній роботі.
6. Характеристика основних методів управління.
7. Методика колективного вирішення проблем в соціально-педагогічному управлінні: основні етапи і їх характеристика.
Соціальна діагностика - один з найважливіших компонентів технології соціально-педагогічної діяльності. Термін "соціальна діагностика" набув широкого застосування починаючи з 20-30-х років ХХ століття. Під соціальною діагностикою розуміють точне з'ясування причинно-наслідкових зв'язків, які виникли під впливом певних умов та в процесі існування клієнтів соціального обслуговування. Соціальна діагностика передбачає збір інформації про клієнтів і умови їх життєдіяльності, а також аналіз цієї інформації з метою розробки програми соціальної допомоги. Реальна оцінка та діагноз є основою для прийняття конкретних рішень. Практична соціальна діагностика використовується в найрізноманітніших сферах життя людини. Якщо соціальний педагог хоче зрозуміти вчинки клієнта, він почне із з'ясування причин відповідної поведінки, тобто мотивів, в основі яких найчастіше лежать потреби. Серед основних потреб людини можна виділити:
- біологічні (фізіологічні, статеві, орієнтувальні і т.д.);
- матеріальні (одяг, їжа, житло і т.д.);
- соціальні (трудові, пізнавальні, комунікативні і т.д.);
- духовні (моральні, естетичні, релігійні).
Незадоволені потреби породжують в подальшому соціальні проблеми.
Основні правила діагностування соціальних проблем сформулював видатний російський учений В.І.Вернадський:
- аналіз проблеми повинен бути детальним;
- в процесі діагностування необхідно виділяти із часткового загальне;
- будь-яке явище повинне досліджуватися історично та комплексно, у взаємозв'язку з іншими явищами;
- під час дослідження потрібно завжди давати відповідь на запитання "чому"?
- уся зібрана інформація повинна бути науково обґрунтованою;
- під час роботи слід вивчати загальні закономірності наукового пізнання;
- усі дослідження повинні бути пов'язані із реаліями життя;
- в процесі дослідження слід вирішувати не лише назрілі проблеми, але і ті, що можуть виникнути у клієнта в майбутньому.
Виходячи із вищезазначеного, типовими завданнями соціальної діагностики є:
1) виявлення специфічних суспільно значимих якостей, особливостей розвитку і поведінки клієнта;
2) визначення ступеня розвитку різноманітних властивостей, їх кількісний і якісний показник;
3) проведення детального описування особливостей клієнта (у разі необхідності);
4) рангування специфічних властивостей клієнта.
Для уможливлення виконання даних завдань, тобто для того, щоб бути дійсно кваліфікованим спеціалістом в галузі соціальної діагностики, соціальний педагог повинен володіти науковими і практичними її основами.
Як відомо, людина являє собою єдність біологічного, духовного і соціального в межах єдиного цілого. Тому, в процесі соціальної діагностики враховуються дві основні групи факторів:
1) соціальні (зовнішні);
2) біологічні (внутрішні).
Соціальний діагноз може здійснюватись на рівні:
- суспільства в цілому (з метою з'ясування загальних тенденцій у розвитку того чи іншого явища);
- соціальної групи (класу, народності, колективу) чи територіальної спільноти;
- особистісному.
У ході встановлення соціального діагнозу соціальний педагог повинен керуватися наступними принципами:
1) конфіденційності;
2) наукової обґрунтованості;
3) об'єктивності;
4) ефективності;
5) корисності (відомий під назвою "Не нашкодь!").
Технологія соціальної діагностики складається з наступних етапів:
- знайомство з клієнтом, визначення мети, виділення складу ситуацій, що підлягають діагностиці, параметрів ситуації, підбір основних показників чи критеріїв;
- вимірювання та аналіз показників;
- формулювання і оформлення висновків, заключень згідно діагнозу.
Для здійснення соціальної діагностики використовується величезна група методів. Усі вони повинні відповідати наступним вимогам:
1) валідність;
2) надійність;
3) однозначність;
4) точність;
5) простота у використанні;
6) доступність.
Серед основних груп методів соціальної діагностики виділимо наступні:
1) суспільні: інформаційне обстеження; соціально-історичне обстеження; інформативно-цільовий аналіз; соціальна картографія;
2) індивідуальні: спостереження; бесіда; соціометрія; експертна оцінка; моніторинг; тестування; анкетування; вивчення біографій та ін.
Важливим видом соціально-педагогічної діяльності є менеджмент соціальної сфери. Управління в соціально-педагогічній діяльності являє собою систематичний і цілеспрямований вплив на соціальну систему з метою вдосконалення і підвищення ефективності її функціонування.
Система соціального управління включає наступні складові:
А) механізм управління - цілі, засоби, методи, функції, принципи;
Б) структуру управління - кадри, техніку управління, організацію;
В) процес управління - органи управління, технологію, матеріальне забезпечення органів управління;
Г) раціоналізацію системи управління - впровадження досягнень науки в управління, оновлення кадрів, вдосконалення господарської системи управління.
Функції соціального управління:
1) загальні, властиві будь-якому суб'єкту управління (планування, організація, координація, контроль, регулювання, облік, аналіз);
2) спеціальні, властиві відповідній посадовій особі (керівнику установи, керівнику відділу, спеціалісту).
Технологія управління включає сукупність процесів (етапів):
- формулювання соціальної політики і рангування її у вигляді оперативних цілей;
- розробка програми (процес прийняття рішення) і керівництво її реалізацією;
- організація фінансування і забезпечення матеріальними і кадровими ресурсами;
- керівництво діями з налагодження взаємодії між різними спеціалістами чи організаціями;
- організація і контроль за роботою кадрів;
- виконання представницьких функцій і зв'язок з громадськістю;
- освіта, навчання і виховання;
- оцінка і впровадження інновацій з метою підвищення ефективності
Loading...

 
 

Цікаве