WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Конкретні технології соціально-педагогічної діяльності - Реферат

Конкретні технології соціально-педагогічної діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Конкретні технології соціально-педагогічної діяльності
План
1. Соціальна адаптація.
2. Соціальна профілактика.
3. Соціальна терапія.
4. Соціальне консультування.
5. Соціальне обслуговування.
6. Соціальна реабілітація.
Не менш важливого значення в процесі діяльності соціального педагога набуває володіння технологіями соціальної адаптації особистості. Соціальна адаптація являє собою процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов життєдіяльності, протягом якого вона набуває рівноваги і стійкості до впливу змінних умов соціального середовища. Повна соціальна адаптація людини передбачає сукупність наступних адаптацій:
- організаційна адаптація (сприяння створенню для людини сприятливих умов для життя і діяльності). Передбачає використання методів організації практичної діяльності і поведінки індивіда;
- економічна адаптація (процес засвоєння нових соціально-економічних норм і принципів економічних відносин між індивідами, групами). Найефективнішими є методи організації пізнавальної діяльності та формування свідомості особистості, а також формування перспективи;
- педагогічна адаптація (пристосування до системи освіти, навчання і виховання, які формують систему ціннісних орієнтирів індивіда). Найефективніші методи здійснення даного виду адаптації - переконання та прикладу;
- психологічна адаптація (процес пристосування органів чуття до особливостей діючих на них стимулів з метою покращення сприйняття і запобігання пошкодження рецепторів від надмірного навантаження). Основні методи роботи соціального педагога - стимулювання діяльності і поведінки індивіда;
- професійна адаптація ( пристосування індівіда до нового виду професійної діяльності, нового соціального оточення, умов праці і особливостей конкретної спеціальності). Найпоширенішими методами професійної адаптації є методи формування свідомості, перспективи, організації практичної діяльності і поведінки особистості.
Соціальна адаптація здійснюється за такими стадіями (етапами):
1) стадія початкова (етап формування адаптаційних навиків і розвитку здібностей, які покликані в подальшому полегшити соціальну адаптацію);
2) стадія терпіння (пристосувальницький етап, у ході якого і соціальне середовище, і індивід визнають рівноцінність еталонів поведінки);
3) стадія пристосування (етап засвоєння соціально корисних ролей);
4) етап правової адаптації;
5) стадія повної адаптації (етап "асиміляції", коли індивід відмовляється від попередніх зразків і цінностей і повністю визнає нові).
Соціальна терапія - форма втручання (інтервенції) в світ клієнта чи його оточення, орієнтована на допомогу клієнту через вплив на психічні і соматичні функції його організму. Основною метою соціальної терапії є оптимізація відносин у системах "людина - людина", "людина - група", "людина - світ".
Технології соціальної терапії ґрунтуються на досягненнях психології, психіатрії, психотерапії та соціальної педагогіки. Кожен із методів, що використовуються в соціальній терапії включає два елементи:
- інтелектуальний, пов'язаний із інформаційним впливом слова;
- емоційний, який зумовлюється використанням міміки, жестів та особливостей характеру соціального педагога.
Усі методи соціальної терапії використовуються у двох формах:
1) індивідуальній - використовується стосовно клієнтів, вирішення проблем яких вимагає жорсткої конфіденційності, або які не бажають приймати участь у груповій соціальній терапії;
2) груповій, яка дозволяє клієнту глянути на себе очима групи і, відповідно, відкорегувати поведінку, а також, у разі необхідності, розробити ефективну програму індивідуальної терапії. З метою ефективного вирішення соціальних проблем можна запропонувати групі наступні вправи: релаксація, пантомімічні сцени, рольові ігри, гештальттерапія і т.д.). Групи при цьому можна умовно поділити на:
- навчальні;
- спільної діяльності;
- групи для батьків;
- чоловічі та жіночі групи.
Склад групи може змінюватись в залежності від поставленої мети та визначених завдань.
Технологія роботи в групі покликана розв'язувати такі завдання:
1) забезпечення нормального розвитку членів групи;
2) самоствердження особистості;
3) виховання почуття громадянськості;
4) попередження дисфункцій у групі;
5) корекція мети, коли це необхідно задля одного чи кількох членів групи.
Найпоширенішими методами соціальної терапії є:
- трудова терапія, яка ґрунтується на тонізуючій і активізуючій дії праці на психофізичну сферу людини. Особливого значення набуває при психічних розладах. Трудова терапія дозволяє організувати спільну діяльність, сприяючи налагодженню хороших стосунків між людьми, знімаючи стан напруження і переживання. Трудова терапія є універсальним видом соціального розвитку, підтримки, і допомоги різним категоріям населення;
- терапія самовиховання (найбільший ефект дає при використанні аутогенного тренування). Метод включає наступні прийоми: а) самовивчення; б) переоцінювання своєї особистості; в) самоаналіз; г) створення бажаного образу "я"; д) формування індивідуальних прагнень; е) використання прийомів самопереконання, самозаохочення і самонавіювання; є) сенсорна репродукція поведінки "я-образу" в найрізноманітніших ситуаціях діяльності і спілкування; ж) накладання стереотипів "я-образу" на реальну поведінку в житті і діяльності;
- методи поведінкової терапії, які стосуються тренінгу соціальних навиків. Формування навиків соціального функціонування здійснюється за допомогою таких методів: а) організація вільного часу; б) терапія зайнятістю, в) бесіди про професію; г) виконання клієнтом функцій підкорення та управління;
- дискусійна терапія, що відбувається за такою схемою:
1) знайомство членів групи;
2) обговорення сподівань клієнтів, їх переживань;
3) переживання і обговорення групового напруження;
4) наростання протистояння і агресії у відношенні до керівництва групою;
5) виявлення істинного ставлення до керівника, вироблення групових норм поведінки стосовно керівника;
6) виявлення проблем, пов'язаних із самостійністю, відповідальністю і активністю;
7) формування адекватного ставлення до проблеми, яку необхідно розв'язати, активної мотивації до участі у роботі групи, норм і традицій групи;
8) аналіз групової динаміки з виходом на проблематику окремої людини;
9) обговорення результатів терапії, підведення підсумків.
- соціотерапія - вплив на соціальне оточення клієнта за допомогою державних і громадських організацій;
- музикотерапія - ґрунтується на формуванні у слухачів переживань, пов"язаних з минулим, сучасним та майбутнім;
- ритмотерапія, яка пов'язується з, ритмами природи, біоритмами життя і т.д.;
-
Loading...

 
 

Цікаве