WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічна діагностика як один із найважливіших етапів виховних технологій - Реферат

Педагогічна діагностика як один із найважливіших етапів виховних технологій - Реферат

ініціативу, винахідливість дитини, тобто створює базу для розвитку її творчих здібностей;
в) цілеспрямований вияв і розвиток творчої індивідуальності кожної дитини.
Таким чином, діагностичний підхід у діяльності сучасного вчителя-вихователя, будується на певних принципах і дотриманні відповідних організаційно-педагогічних умов і передбачає три типи діагностики (за вченим А.І. Кочетовим): початкову, коректуючу, узагальнюючу.
Початкова діагностика пов'язана з плануванням і управлінням виховною роботою.
На даному етапі вчитель-вихователь вивчає рівеньвихованості учнів, рівень розвитку учнівського колективу.
Коректуюча діагностика проводиться під час самого процесу організації діяльності учнівських колективів, орієнтує педагога-вихователя на зміни, що відбуваються в розвитку учнів і учнівських колективів.
Коректуюча діагностика дозволяє педагогу швидко, точно і з мінімумом помилок коректувати свою роботу і вдосконалювати стиль взаємин з дітьми, результативність виховної роботи.
Узагальнююча діагностика дає головні дані для корекції педагогічного впливу протягом наступного навчального року.
Вона проводиться в кінці кожного навчального року.
Діагностика необхідна для підвищення ефективності виховної роботи вчителя і передбачає наступну структуру її об'єктів.
2. Структура об'єктів педагогічної діагностики.
2.1. Діагностика особистості школяра Діагностика особистості школяра - це виявлення індивідуальних особливостей рівнів вихованості кожної дитини та загального її розвитку.
При цьому вивчається:
а) спрямованість особистості (потреби, інтереси, переконання, ціннісні орієнтації, мотиви, установки, система ставлення);
б) пізнавальна і навчальна культура, навички НОП;
в) здоров'я і фізична культура;
г) культура поведінки і спілкування;
д) умови сімейного виховання;
е) характерологічні особливості (характер, темперамент, воля, пам'ять, звички).
Головним в роботі вихователя А.С.Макаренко вважав систематичне вивчення дітей, спостереження за їх поведінкою, врахування елементарних дрібниць.
Вивчення особистості учня, знання відхилень в його розвитку дозволяють виробити обґрунтований і конкретизований план педагогічної діяльності.
Процедура діагностування полягає в тому, щоб виявити зміни ознак об'єктів, які вивчаються і причини, які викликають ці зміни, проаналізувати спостережувані явища, встановити закономірні зв'язки, розкрити їх прояви в конкретних умовах педагогічної діяльності.
Таким чином, педагогічна діагностика пов'язана зі збиранням, збереженням, опрацюванням інформації і використанням її для управління навчально-виховним процесом.
Результати вивчення можуть обговорюватись на педагогічній раді, батьківських зборах, в індивідуальній бесіді з учнями, колективно з класом, з групою активістів, тобто в різній формі і різними методиками. Все залежить від індивідуальних особливостей учнів, рівня сформованості громадської думки і захищеності особистості в колективі, авторитету активу і самого вчителя-вихователя, взаємостосунків педагога з батьками і т. д.
Вивчення вихованості школярів складається з наступних етапів.
Перший етап - осмислення мети і завдань виховання, конкретизація їх, аналіз запропонованої програми і процедури вивчення.
Другий етап - складання попередньої характеристики вихованості школярів вихователем.
Третій етап - залучення до аналізу вихованості самих учнів, активу класу, батьків і педагогів.
Найважливіше на даному етапі - спонукати учнів до самоаналізу, самооцінки і самоконтролю.
Головне, що повинні усвідомити діти, - це те, що вихованість - уміння поводитись у товаристві, чемність, ввічливість.("Азбука моралі").Виходячи з аналізу сформованості якостей особистості кожного школяра, рівня його вихованості, вчитель-вихователь намічає цілі у своїй виховній роботі і коротко формулює їх. Головне, безпомилково побачити кращі якості, опертись на них і вже на цій основі нейтралізувати негативні прояви.
2.2. Діагностика дитячого колективу Діагностика дитячого колективу - це виявлення виховних можливостей колективу та умов для індивідуального розвитку особистості.
Вивчаються: структура, особливості міжособистісних стосунків, основні цінності, ставлення до навчання, виховання в школі, характер громадської думки, згуртованість колективу, основні види ініціативної діяльності, форми дозвілля, переважаючий емоційний фон.
Сформованість учнівського колективу доцільно оцінювати у двох напрямках - у класному колективі і шляхом підключення учнів до аналізу навчально-виховного процесу в загальношкільному колективі.
Але перш ніж залучати учнів до аналізу різних ситуацій, потрібно сформувати в них відповідні вміння: співвідносити явища, які аналізуються, з нормами і правилами поведінки: визначати моральну значимість аналізованого; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; передбачати можливі результати; мотивувати свою оцінку; самостійно приймати рішення.
Оціночні судження щодо розвитку колективу є проміжним етапом на шляху до самостійних дій і вчинків.
Якщо колектив знаходиться на низькому рівні розвитку, то вчитель-вихователь виступає організатором його діяльності. Його завдання полягає в тому, щоб зруйнувати негативні установки, перебудувати стосунки, які склалися.
А для цього потрібно виділити ядро колективу і опертися на нього. Вченими встановлено, що класний керівник може управляти розвитком колективу:
o якщо добре знає вихованість, індивідуальні особливості і можливості кожного школяра і окремих груп учнів;
o володіє конкретними знаннями стану його розвитку в цілому і за окремими ознаками;
o зміцнює і розширює актив, розвиває організаторські навики і вміння всіх учнів. озброїть їх знанням виховних функцій колективу;
o розвиває ініціативу і саморегуляцію на основі самоаналізу, самоконтролю засвоєних критеріїв моральної вихованості особистості і колективу школярів;
o змінює співвідношення сил у колективі за рахунок збільшення кількості учнів з позитивним досвідом моральної поведінки, переведення учнів з нестійкою саморегуляцією і моральною поведінкою в активну позицію;
o зміцнює відповідно до рівня розвитку колективу власну педагогічну позицію.
При цілеспрямованому аналізі рівнів розвитку колективу і моральної вихованості кожного його члена в учнів з'являється ціннісне відношення до
Loading...

 
 

Цікаве