WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Завдання і зміст технологій виховної роботи в школах різного типу - Реферат

Завдання і зміст технологій виховної роботи в школах різного типу - Реферат

соціальне явище і обґрунтування виховання як специфічної діяльності. "Педагогічна операція" у вихованні може бути представлена як провідний елемент послідовно розвиваючого у часі і просторі цілісного виховного процесу (на принципі "паралельної дії"), спрямованого на гарантоване досягнення цілей і результатів. "Педагогічна операція" включає в себе відповідну сукупність дій колективу виховної установи ( в єдності учнів і педагогів) і професійних умінь вихователя, спрямованих на розвиток особистості у відповідних умовах, реалізацію її потенціалів у сфері свідомості, життєдіяльності,стосунків.
Це дозволяє забезпечити єдність життєво практичного і педагогічного явищ, загальних і індивідуально-особистісних завдань виховання. Технологічність виховної роботи, на думку А.С.Макаренка, базується, перш за все, на колективній організації. "Хороша організація в тому і полягає, що вона не випускає з під уваги найдрібніших потреб і випадків".[14, т. 4, с. 65]. На основі наукових позицій А.С.Макаренка і виникла виховна технологія колективної творчої діяльності (Автор - російський вчений І.П.Іванов), яка існує вже більше 40 років. Досить детально вона описана у підручнику: С.Г.Карпенчука "Теорія і методика виховання". - К., 1997, розділ 3, а також у навчально-методичгному посібнику "Освітні технології"/ за ред. доктора пед. наук О.М.Пєхоти. - К., 2001, с. 181.Цікава технологія підготовки і проведення виховного заходу запропонована вченими В.М.Галузяком, М.І.Сметанським, В.І.Шаховим у навчальному посібнику "Педагогіка".- Вінниця 2001. - С. 159.
А.С.Макаренко робить важливий висновок, на який ми повинні опиратись у своїй майбутній педагогічній діяльності:" поки ми не виробимо відповідної поваги до технологічної науки, ми не зможемо виховувати дітей" [14, т.1, с. 488].
2.3. Особистісно зорієнтовані виховні технології як джерело самоповаги особистості.
Академік Бех І.Д. вважає, що саме особистісно зорієнтовані виховні технології започатковують і підтримують уявлення вихованця про себе як особистість, що перш за все проявляється в інших людях - і настільки, наскільки він змінює їх духовне життя. За такого підходу вихованець усвідомлює, що він може стати розвиненою особистістю лише через свої добродійні вчинки.
Вправляючись у них вихованець переконується, що ніякого власного особистісного розвитку без значущого іншого не може бути, так само як його не може бути поза значущістю себе для іншого. Тепер моральна поведінка дитини будується з неодмінним врахуванням можливих впливів її на інших людей. І що важливо - оцінка вихованцям себе як особистості відбувається не лише з огляду на те, що значить та чи інша якість для нього, а й що вона може значити для інших. Це означає, що дитина мусить навчитись почути людину. Така здібність може виникнути і розвинутись у дитини у міру того, як дорослі чують її саму, як живуть самі, постійно проявляючи співчуття, співпереживання, прагнення допомогти один одному.
Інтенсивність включення дитини в конкретну виховну ситуацію, яка створюється відповідною технологією, залежить від того, наскільки вона здатна скласти чітке уявлення про те, ким вона може і хоче стати. Йдеться про ідеальну модель, ідеальний образ себе. Це уявлення мусить бути реалістичним, тобто узгодженим з природним розвитком даного індивіда і тому досяжним. Отже, вихованець має ставити мету створення індивідуального фонду "можу" і "хочу". При цьому всі психологічні утворення мають виступити сумісно, підтримуючи одне одного і переходячи одне в одне. У практичному плані ця єдність проявляється в тому, що суб'єкт знає, чого він бажає, має в своєму розпорядженні відповідну схему дій, і, крім того, діє, а не просто мріє.
Формування ідеальної моделі, ідеального образу себе стає орієнтиром особистісного становлення, надає вихованцеві сил. Ідеальна модель не є моделлю граничної досконалості. Вона представляє собою модель наступного кроку вихованця по шляху його саморозвитку, наприклад, виховання якоїсь якості чи ряду якостей. Таким чином, це реалістична модель можливого внутрішнього і зовнішнього життя , модель, до здійснення якої можливо наближатися, і яку можливо в міру росту поступово змінювати і розширювати. Тут доцільними будуть спеціальні вправи з ідеальною моделлю.
Вихованець має уважно прочитати такі судження: 1. Усі ми себе так чи інакше недооцінюємо. У кожного з нас є образ себе гіршого, ніж ми є насправді.2. У чомусь я себе переоцінюю. У мене є внутрішній образ себе кращого, ніж я є насправді.3. Я потайки уявляю також пишний образ себе такого, яким би мені хотілося бути, - ідеалізовану модель своєї особистості, що практично недосяжна і тому безплідна.4. У мене є також образ того, яким мені хотілося б видаватись оточуючим, - протилежне тому, яким я є в дійсності.5. У мене присутні також образи того, яким мене бачать інші люди, яким вони мене вважають; деякі з цих образів мені подобаються, а деякі викликають у мене протест.6. Нарешті у мене є образ того, яким мене хотіли б бачити інші люди, - образ очікуваних ними змін моєї особистості.
Після кожного висловлювання вихованцеві слід закрити очі і певний час подумати про цей образ. Нехай він виникне перед його внутрішнім зором; нехай вихованець чітко побачить його, зверне увагу на пов'язані з ним почуття. Вихованець має відповісти самому собі, на основі яких мотивів, цінностей, цілей, переживань свій особистісний образ він вважає ідеальним.
Наведені вправи доцільно закінчити заявою вихованця про те, що він сповнений рішучості поводитись щодня у відповідності з ідеальною моделлю.
Можливості особистісного самовизначення вихованців у особистісно зорієнтованому вихованні розширюється саме за рахунок збільшення ступенів свободи їх дій і внутрішньої активності, лише за таких умов дитина в змозі відчути, що вона не просто перебуває, а повноцінно живе у атмосфері високої людяності, яка має наповнити її своїм гуманним змістом. Тут потреба і почуття "бути Людиною" реально пронизує кожну дію чи вчинок дитини. При цьому вона не повинна відчувати штучність ситуації, створеної педагогом для досягнення своїх цілей. За особистісно зорієнтованого виховання дитина перебуває у природних взаєминах з дорослим - доброю, чуйною людиною, яка своїм життям одухотворяє і її. Існуючи для дітей і заради дітей, вчитель тільки за такої позиції може успішно олюднити взаємини з ними.
У виховуючому середовищі, де відсутні грубий примус, дитина постійно відчуватиме "смак" вільного вибору - цього одного з найдійовіших психологічних механізмів особистісного розвитку людини. Адже між виконання вимог дорослого і їх вибором для вихованця відкриваються дві принципово відмінні стратегії особистого
Loading...

 
 

Цікаве