WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Завдання і зміст технологій виховної роботи в школах різного типу - Реферат

Завдання і зміст технологій виховної роботи в школах різного типу - Реферат

Л.І.Рувінський , М.А.Верб, В.Г.Куценко, Ю.І.Турчанінова.
Посилилась увага педагогів до проблеми педагогічного спілкування (А.Б.Домбрович, Є.М.Ільїн, О.В.Мудрик), а також психологів (А.А.Бодалєв, В.А.Кан-Калик). Стали розроблятися питання театральної педагогіки (В.А.Кан-Калик, Г.Крісті,В.І.Малінін).У 90-ті рр. ХХ ст. у вітчизняній педагогіці почав розвиватись самостійний напрямок - технологія виховання. Він базувався, перш за все, на досвіді вітчизняної педагогіки 20-30-х рр.
Узагальнюючи сучасні дослідження в галузі педагогічної технології, можна виділити характерні риси технології виховання: цілепокладання, процесуальність, поділ процесу, його послідовність, безперервність, раціональність і стабільність, гарантованість педагогічного результату на основі постійної корекції і зворотного зв'язку, індивідуальна майстерність педагога.
Науковий термін "технологія виховання" вперше ввів в педагогічну науку А. С. Макаренко, а. Я. А. Коменський бачив технології в ідеалі як досконалий метод виховання.
В педагогіці вдавались до багатьох спроб зробити виховання схожим до добре налагодженого механізму. Однак, зробити це дуже складно, бо єдиний механізм для реалізації різноманітних цілей виробити дуже важко.
Тому предмет технологій виховної роботи - це конструювання системи виховного процесу, виходячи із заданих виховних установок (виховні орієнтири, цілі і зміст виховання).
Таким чином, особливостями технології виховного процесу є корекція та зворотній оперативний зв'язок.
Основні ознаки розвитку виховної системи:
- концептуальне обґрунтування виховної системи;
- створення системи педагогічного моніторингу виховання;
- активна, чітко організована взаємодія різних суб'єктів виховного процесу;
- розвиток органів самоврядування;
- програмно-цільове управління виховною системою;
- єдність і різноманітність виховних заходів і подій.
(З моделями виховної системи в школах різного типу можна познайомитись у навчально-методичному посібнику "Мистецтво життєтворчості особистості" за ред. І. П. Соханя: У 2 ч., -К., 1997 р. Ч. 2, С.616,652.).
Результат виховної роботи - ідеал випускника: духовно-моральна, громадська, практично-орієнтована, фізично і психічно здорова особистість. Випускник сучасної школи, який буде жити і працювати в наступному тисячолітті, постіндустріальному суспільстві, повинен володіти певними якостями особистості, а саме:
o гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій, які постійно змінюються, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для вирішення різноманітних проблем, щоб протягом всього життя мати можливість знайти своє місце;
o самостійно, критично мислити, вміти бачити труднощі, які виникають в реальному світі, і шукати шляхи раціонального їх вирішення, використовувати сучасні технології; чітко усвідомлювати, де і яким чином отримані ними знання можуть бути використання в оточуючій дійсності; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
o грамотно працювати з інформацією (вміти збирати необхідні для дослідження певного завдання факти, аналізувати їх, висовувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, співставлення з аналогічними або альтернативними варіантами, які розглядаються, встановлювати статистичні закономірності, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти і вирішувати нові проблеми);
o бути комунікабельними, контактними в різноманітних соціальних групах, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити з них;
o займатись самовихованням, самовдосконаленням.
Як бачимо, система виховної роботи в школах різного типу повинна базуватись на ідеях гуманізму, демократичності і передбачає ряд основних аспектів:
- вплив на вихованців у трьох напрямках: на свідомість, на почуття, на поведінку;
- позитивний результат досягається при органічному з'єднанні виховання (зовнішнього педагогічного впливу) і самовиховання особистості;
- координація зусиль школи, сім'ї, соціального середовища;
- позитивні якості особистості формуються через систему конкретних виховних заходів, справ, ігор.
"Будь-яка діяльність, - підкреслює вчений В. Беспалько, - може бути або технологією або мистецтвом виховання. Мистецтво засноване на інтуїції, технологія - на науці. З мистецтва все починається, технологією завершується, щоб потім все почалося спочатку".
2.2. Технологічний підхід до виховання у спадщині А.С.Макаренка.
Технологічний підхід в галузі виховання був предметом гострих суперечок і дискусій протягом всього ХХ століття. А.С.Макаренко одним з перших в педагогічній історії послідовно і неухильно проводив в життя ідею виховання як технологічного процесу. Ще в 1925 році він писав: "Виховання повинно бути організоване як масове виробництво… Перш за все за теорією здорового глузду" [14, т.1, С. 226].
Одночасно він підкреслював, що людська особистість повинна "залишатися для нас людською особистістю зі всією її складністю, багатством і красою". Саме тому "до неї потрібно підходити з більш точними вимірами. З більшою відповідальністю, з більшою наукою". Більшість "деталей" в людській особистості і в людській поведінці можна "штампувати в стандартному порядку", але для цього потрібна "скрупульозна" обережність і точність. Інші деталі вимагають "індивідуальної обробки в руках висококваліфікованого майстра, людини із золотими руками і гострим оком."[14, т. 3, с. 391].
Першоосновою виховної технології А.С.Макаренка, його важливим педагогічним відкриттям можна вважати виділення в технології процесу виховання двох взаємодіючих рівнів: загального для всіх організаційних форм виховання і індивідуалізації цієї роботи. Індивідуалізацію виховання він вважав найголовнішим завданням вихователя, основною сферою його педагогічної майстерності. Забезпечення принципу індивідуалізації виховання в новій школі передбачає, по-перше, індивідуально зорієнтовану допомогу дітям у реалізації первісних базових потреб, без чого неможливе відчуття людської гідності; по-друге, створення умов для реалізації фізичних, інтелектуальних, емоційних здібностей і можливостей, характерних для даного індивіда. І, нарешті, третя, стержнева риса індивідуалізації, - допомога людині в духовному самоздійсненні, у творчому самовтіленні, у розвитку здатності до життєвого самовизначення (екзистенційний вибір).
Одним із потенційних напрямків в розвитку сучасної технології виховання може бути розробка "поопераційного підходу" в цій галузі.
А.С.Макаренко знайшов шлях органічного поєднання гуманістичної спрямованості виховання з його високою ефективністю, масовістю. Він поєднав в єдине ціле погляд на виховання як
Loading...

 
 

Цікаве