WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Філантропічний період в історії соціальної роботи. Виникнення елементів соціальної педагогіки - Реферат

Філантропічний період в історії соціальної роботи. Виникнення елементів соціальної педагогіки - Реферат

кожен із них - (невід'ємна) частинка держави. Турбота ж про кожну частинку, природно, передбачає піклування про ціле, разом узяте.
Отже, зрозуміло, що закон повинен визначати характер виховання юнацтва як суспільне явище" (1, 213).
Окрім того, Аристотель розглядав виховання як засіб зміцнення державного ладу.
У своїй творчості він зумів поєднати виховання державне із сімейним. Повагою до сімейних основ Аристотель визначив один із найважливіших напрямків у соціальній педагогіці. На його думку, діяльність сім'ї повинна контролюватися особливими державними чиновниками - педономами, які мають спостерігати за тим, як діти проводять вільний час; за підбором дитячих казок , оповідань і т.д.
Головне завдання держави - виховання в народі доброчесності. Моральна і наукова освіта, за Аристотелем, важливіша за будь-які війни і завоювання. Взагалі ж виховання повинно бути гармонійним, включати в себе розумову, моральну і фізичну сторони. За тривалістю воно поділяється на 2 періоди: від 7 років до 14 (статева зрілість або до "бороди") і "від бороди" (15 р.) до 21 р. (До 7 років - життя в сім'ї).
Аристотель обґрунтував велике значення діяльності у вихованні, вважаючи її необхідною умовою досконалого життя. Але він мав на увазі не фізичну працю, а діяльність розуму та душі.
Видатні давньогрецькі мислителі Платон та Аристотель творили в період занепаду і гострої кризи афінської держави. Усі суперечності характерні для рабовласницького суспільства, в Афінах проявилися вже в середині V ст. напередодні Пелопоннеської війни, яка завершилася поразкою. Виробництво і торгівля прийшли в занепад. З'явилася велика кількість убогих людей. Проте поряд із злидарством відбувалося накопичення багатства в руках невеликої групи людей.
І Платон, і Аристотель відзначали, що місторозділилося на два ворожих табори - багатих і бідних. Багатії охочіше б викинули своє багатство в море, ніж віддали бідним; бідні, навпаки, нічого б так не бажали, як пограбувати багатих.
Аристотель вважав, що необхідно уникати різкого розриву між заможними і злидарями. Проте благодійницьку діяльність держави він не сприймав як позитивну. Не заперечуючи проти проведення періодичних роздач на користь бідноти, радив організовувати допомогу таким чином, щоб кожен міг наскладати засоби, необхідні для придбання невеликої ділянки землі або хоч би для заняття торгівлею та землеробством. Якщо ж роздачі не ведуть до зміцнення майнового достатку бідноти і до пом'якшення соціальних протиріч, вони уподібнюються бочці з дірками, і Аристотель схильний заперечувати їх доцільність (6, 72-73).
Луцій Антей Сенека (біля ІV ст. до н. е.) - філософ і оратор епохи імператорського Риму. Вважав головним завданням виховання моральне самовдосконалення людини. Проблеми морального виховання висвітлені ним у творах "Листи на моральні теми", "Моральні листи до Луцилія", де розроблена програма морального самовиховання. У своєму вченні дещо випередив християнські погляди на виховання, вважаючи основним методом виховання спонукати людину наблизитися до божественного ідеалу. Основна мета виховання за Сенекою - підготовка юнацтва до життя у "співтоваристві богів і людей".
Квінтіліан Марк Фабій (42-118 рр.) - видатний римський педагог, теоретик ораторського мистецтва. Протягом 20 років утримував відкриту ним риторичну школу, яка стала першою державною риторичною школою у Римі.
Кінцеву мету виховання Квінтіліан вбачав у підготовці високоосвіченого оратора: кожна вільна людина повинна вести активне громадське життя, а це можливо тільки за умови оволодіння ораторським мистецтвом.
Вважав, що всі діти від природи мають певні здібності, і все ж у вихованні слід враховувати індивідуальні особливості. Починати виховання радив із 3-х років, вважаючи, що ранні дитячі враження найяскравіші. Із двох систем навчання - приватно-домашньої та суспільної - віддавав перевагу останній, оскільки при такій системі дитина виховується у взаємодії з товаришами, спирається на їх підтримку, усвідомлює свої можливості, сили і все більше наближається до мети - панування над самою собою.
Високо цінував справжню школу, яка повинна бути для учня життям у мініатюрі. Шкільні товариські зв'язки, на думку Квінтіліана, - найдорожчі і найтепліші, тому що на них не позначаються відбитки матеріальних інтересів.
У навчанні необхідно допомагати учневі зберегти своє "Я", стати особистістю. Навчання повинно бути радісним, необхідно до нього заохочувати. Гостро заперечував покарання для дітей, особливо тілесні. Квінтіліан радить учителям будувати стосунки на добрій основі, що повернеться користю для всіх.
Квінтіліан є автором першої відомої педагогічної праці "Про виховання оратора", у якій висвітлив соціально-педагогічні ідеї про дидактику і методику навчання, виховання дитини у дитячому колективі, зв'язки школи з життям, про професійні якості учителя і його взаємини з вихованцями.
Література:
1. Арістотель. Політика. - К.: Основи, 2000. - 239 с.
2. Жураковский Г.Е. Очерки по истории античной педагогики: - М.: Изд. акад. пед.наук, 1963. - 510 с.
3. История Древнего мира. Древний Восток. Египет, Шумер, Вавилон, Западная Азия /А.Н.Бадак, И.Е.Войнич, Н.М.Золчек и др./ - Мн.: Харвест, 1998. - 832 с.
4. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в.: Учебное пособие для педагогических учебных заведений /Под ред. академика РАО А.И. Пискунова. - 2-е изд., испр. и дополн. -М.: ТЦ "Сфера", 2001. - 512 с.
5. История социальной педагогики :Хрестоматия-учебн.:Учебное пособие /Под ред. и.А.Галагузовой. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 544 с.
6. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. -Тернопіль, 1996. - 436 с.
7. Кечекьян С.Ф. Учение Аристотеля о государстве и праве. - Москва-Ленинград: Изд. акад.наук СССР, 1947. - 222 с.
8. Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. История социальной работы за рубежом и в России /с древности до начала XX века/. -М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. - 480 с.
9. Мешко О.І., Янкович О.І., Мешко Г.М. Короткий виклад курсу "Історія зарубіжної школи і педагогіки": Навчально-методичний посібник.-Тернопіль: ТДПУ, 1998.- 82с.
10. Платон. Филеб, Государство, Тимей, Критий. -М.: Изд-во "Мысль", 1999. - 656 с.
11. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы /историко-понятийный аспект/. Москва-Воронеж: Изд. "Инст. практ. психологии". НПО "МОДЭК". 1997. - 192с.
Loading...

 
 

Цікаве