WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Філантропічний період в історії соціальної роботи. Виникнення елементів соціальної педагогіки - Реферат

Філантропічний період в історії соціальної роботи. Виникнення елементів соціальної педагогіки - Реферат

особлива увага до особистості людини, її душі, пріоритет віри над знаннями, наукою; нерозривний зв'язок освіти з моральним вихованням; усвідомлення виховної ролі праці і важливості здійснення з ранніх років трудового виховання.
Важливо відзначити вироблене християнством нове ставлення до праці, тісно пов'язане з ученням про моральність. Добре відомі слова апостола Павла: "Хто не хоче працювати, той не їсть". Дітям слід прививати повагу до праці, почуття радості від неї Така оцінка ролі праці в житті людини була цілком новою для початку першого тисячоліття н.е.
Сильний вплив на культурний і духовний розвиток усіх християнських народів виявив Новий заповіт, в основі якого лежить Євангеліє. В перекладі з грецької - "блага вість". Четверте Євангеліє є зібранням повістей про життя і вчення Ісуса Христа. У ньому не тільки викладена нова мета виховання, але і шляхи її досягнення. Новий заповіт включає 27 книг, написаних різними авторами (найбільш відомі Матвій, Марк, Лука, Іоан, Петро і Павло). В основі їх педагогічних ідей лежить вчення про любов до всіх людей як шлях до порятунку: щоб досягти спасіння і йти по шляху самовдосконалення в напрямку християнського ідеалу.
У перші століття нашої ери зберігалася практика виховання і книжного навчання мандрівними учителями, тепер уже християнами. Сам Ісус Христос також бувмандрівним учителем, чиє завдання полягало в проповіді нового вчення про людину та Бога.
4. Зародження елементів соціальної педагогіки у творчості давньогрецьких та давньоримських мислителів. Висвітлення проблем соціальної допомоги
Ускладнення суспільного життя в Давній Греції та Давньому Римі, накопичення знань і предметного досвіду викликали потребу раціонального підходу до пояснення питань виховання. У творах стародавніх мислителів визначалися шляхи громадянського виховання (формування необхідних державі громадян), висвітлювались проблеми самовдосконалення людини протягом всього життя, ролі сім'ї в соціалізації особистості, що дозволяє зробити висновок про існування вже у V-IV ст. до н.е. елементів соціальної педагогіки. Важливі явища соціального життя осмислювалися в межах філософії. Серед творців соціально-педагогічних ідей слід відзначити Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля, Сенеку, Квінтіліана.
Демокрит (460-370 рр. до н. е.) у своєму вченні обґрунтовував тезу про відповідність природи дитини вихованню. Таким чином, він один з перших сформулював ідею природовідповідності. Окрім того, на думку Демокрита, починати виховання слід із раннього дитинства, враховуючи оточуюче середовище, спираючись на приклад старших, авторитет батьків, привчаючи дитину до праці.
Сократ (469-399 рр. до н.е.) висунув знамениту тезу "Пізнай самого себе", стверджуючи при цьому, що пізнання може знищити в людині все погане і повернути людську природу в початковий стан добра.
Вважав себе спеціалістом передусім у питаннях етики. З етичних міркувань виводив мету виховання, яка полягала в особистому моральному самовдосконаленні, звільненні інтелекту від усіх негативних зовнішніх впливів. Сократ користувався виключно усним методом викладу свого вчення. Він збирав велику аудиторію на афінських вулицях чи площах і проводив бесіди з тими, хто бажав його послухати.
Платон (427-347 рр. до н .е.) - учень Сократа. Займався педагогічною діяльністю в Афінах, де при гімнасії Академії заснував філософську школу. Для упорядкування організації шкільного життя використовував водяний годинник-будильник, що дзвінком закликав учнів у певний час до занять. Висунув і обґрунтував вчення про світ ідей. Свої філософські і соціально-педагогічні погляди виклав у творах "Держава" і "Закони".
У зазначених працях змалював проект ідеальної держави. Всі вільні громадяни у його державі поділені на три групи: філософи - правителі; воїни -захисники держави; група ремісників і землеробів, працею яких утримувалися дві попередні групи. Для представників двох вищих каст Платон заперечував сім'ю, оскільки вона відволікає їх від державних справ.
Платон висунув ідею створення системи державних шкіл. На думку філософа, в ідеальній державі виховання дітей і шкільне навчання повинні здійснюватись під контролем держави і в її інтересах. Полісна влада повинна регулювати навіть шлюби, щоб забезпечити народження здорового потомства. Новонароджених повинні годувати суспільні годувальниці в державних виховних будинках.
На думку Платона, виховання - це те, що приводить із дитинства до доброчесності, спонукаючи людину пристрасно бажати і прагнути стати досконалим громадянином, що вміє і підкорятися, і керувати ( "Закони") (5, З).
На жаль, у "Законах" не розв'язана проблема подолання бідності, яка веде до злочинів, класової боротьби. Російський дослідник історії соціальної роботи Фірсов М.В. відзначає, що Платон закликав не турбуватися про бідних, що потрапили у скрутну ситуацію. Давньогрецький філософ підкреслював , що "бідність полягає не у зменшенні майна, а у збільшенні ненаситності". Ситуація ускладнюється, якщо її супроводжують хвороби і злидарство. У цьому випадку, наприклад, для ремісників, смерть була єдиним виходом за обставин, що склались, оскільки життя, на думку Платона, втрачало цінність через неможливість відтворювати своє ремесло. Однак у "Визначеннях" Платон не заперечував, що у суспільстві повинна бути "добровільна благодійність" (11, 29) (7, 60). У творі "Держава" він зазначав, що багаті та бідні складають два міста у одному. Якщо грошові засоби і влада одних громадян будуть передані іншим, або якщо їх перевести з однієї групи в іншу, то завжди можна розраховувати завдяки таким діям набути собі союзників. Противників буде небагато.
Аристотель (384-322 рр. до н.е.). Філософ-діалектик, учений-енциклопедист, учень Платона. Багато років займався педагогічною діяльністю у заснованій ним філософській школі "Лікей" при однойменному гімнасії. Вихователь О.Македонського. Соціально-педагогічні ідеї мислителя викладені у його філософських творах "Політика", "Про душу" та ін.
На відміну від Платона заперечував можливість окремого існування ідей від речей.
Аристотель створив найбільш повну теорію виховання в античному світі. У творі "Політика" він обґрунтував необхідність державного виховання: "Оскільки вся держава ставить перед собою одну мету для всіх, то зрозуміло й те, що виховання - загальнодержавна справа, і воно повинне мати загальний характер. І не бути справою якоїсь окремо взятої особи...Не думаймо, ніби кожен громадянин - сам по собі; навпаки, всі громадяни належать державі, бо
Loading...

 
 

Цікаве