WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Філантропічний період в історії соціальної роботи. Виникнення елементів соціальної педагогіки - Реферат

Філантропічний період в історії соціальної роботи. Виникнення елементів соціальної педагогіки - Реферат

досягнення соціального примирення.
Зрештою, у тому, що одні і ті ж засоби використовуються для усунення соціальних протиріч та соціалізації особистості, проявляється конвергенція соціальної педагогіки і соціальної роботи та доводиться обґрунтованість єдності названих галузей знань.
Одним із найбільш дієвих засобів соціального виховання став театр. Для відповідної оцінки ролі грецького театру як важливого фактору позашкільної освітинеобхідно враховувати передусім те, що у ньому існувала велетенська кількість місць для глядачів. У найбільшому в Елладі Мегалопольському театрі могло знаходитися 44 тис. глядачів, а в Афінському - до 30 тис. (2, 106). Наявність величезної кількості місць пояснюється декількома причинами. Перш за все, драматичні дії розгорталися під відкритим небом, у місцях, особливо для того пристосованих. Окрім того, афінське казначейство відпускало широким масам вільних громадян спеціальні засоби на відвідування театру. Слід відзначити, що в Афінах протягом дуже довгого часу не існувало акторів-професіоналів (усі ролі, в тому числі і жіночі, виконувалися любителями-чоловіками). Нерідко театральні видовища тягнулися з ранку до вечора; серед публіки були і діти (хлопчики), і жінки. Вплив театру у великому грецькому місті був дуже значним, а кожна нова театральна постановка ставала подією, що викликала хвилювання.
Поряд із театрами у підкоренні широких народних мас ідеологічним установкам провідну роль мали так звані всенародні ігри.
Найдавніші і найвідоміші з них виникли в Олімпії, отримавши цілком стійкі форми і зміст уже у VШ ст. до н. е.
Значення Олімпійських святкувань стане зрозумілішим, якщо пригадати лише один факт з їх історії. Саме в Елладі відлік часу нерідко вівся за Олімпіадами, тобто за чотирьохріччями, що відповідають періодам, коли відбувалися Олімпійські ігри. Вони продовжувались 5 днів, і у цей час, згідно з договорами, що існували між грецькими державами, заборонялося вести війни. Програма ігор була надзвичайно багатогранна. На першому плані стояли різноманітні фізичні вправи: біг, боротьба, кулачний бій, біг на колісницях тощо. Цим вправам передувало тривале тренування. Від усіх учасників вимагали присяги, в якій стверджувалося що кожен із них протягом 10 місяців готувався до ігор. Поряд із змаганнями такого роду на Олімпійських іграх проводились й інші - виступали громадські діячі, історики, поети, співаки, музиканти, танцюристи.
Крім Олімпійських ігор, великою славою користувались Істмійські, Піфійські ігри та ін., але особливо - Афінські Панафінеї - свято на честь богині Афіни, що була покровителькою міста. Воно справлялось щорічно, але з особливою помпезністю раз у чотири роки (Великі Пінафінеї). Свято тривало 9 днів. Перші дні святкувань присвячувалися різним змаганням: гімнастичним, музичним, літературним, а також кінним. У змаганнях брали участь лише повноправні громадяни. Найбільш знатні віддавали перевагу бігові на колісницях. Перші приклади перетворення самих змагань і підготовки до них у професію атлета відносяться до часів Платона.
35 років вважалися тим віком життя, коли фізичні сили людини досягали свого найвищого розквіту. Ті, що перейшли межу цього віку і не добилися яких-небудь нагород на змаганнях, як правило, відмовлялися від подальших спроб.
Великі Панафінеї завершувалися святковою процесією.
Дана епоха характерна створенням тих пам'яток грецького мистецтва, які ще й досі приносять художню насолоду. Ні один народ не цінував так високо красу, як греки. В одній із давніх пісень говориться, що перше побажання - це здоров'я, друге - краса, яка доводиться змаганнями на приз краси, конкурсами на найпристрасніший поцілунок і т.д.
Саме в державах Стародавньої Греції і перш за все в Аттиці (Афіни) були закладені основи державного регулювання благодійності й опіки. У перекладі з грецької філантропія означає любов до людей; у ІV ст. до н.е. з цим поняттям пов'язане будь-яке доброзичливе ставлення одного індивіда до іншого. У гомерівському епосі philоs зв'язаний з інститутом сім'ї і гостинності (11, 30).
У Греції до злидарів проявляли співчуття, давали милостиню, іноді одежу та взуття, запрошували до участі в бенкетах. Виразом гостинності було створення готелів для приїжджих, розміщення в яких здійснювалося безкоштовно, але про харчування треба було дбати самому.
Для фінансування всенародних свят та видовищ багаті люди відправляли літургії - своєрідні повинності, які полягали в покритті витрат. Розмір літургій наперед не визначався і залежав від того, наскільки багаті люди намагалися здобути прихильність і симпатію в народу чи перевершити один одного в багатствах і розкошах.
У давніх Афінах склалася своєрідна система соціальної допомоги, коли частину благочинних функцій брала на себе держава:
1.Покривання витрат на організацію всенародних свят: видача народу грошей на їх відвідування та пригощання.
2.Надання соціальних допомог. Сини воїнів, що загинули на війні, виховувались за державний рахунок. Іноді в неврожайні роки голодуючим надавалась допомога у вигляді роздач або дешевого продажу хліба.
3. Відрядження громадян у подорожі (з метою навчитись корисного у заморських країнах).
Інший приклад показувала Спарта, де в руках держави зосереджувалася вся справа виховання дітей. Мета виховання полягала у повному підкоренні індивіда державі; головне завдання - у підготовці мужнього, витривалого, фізично розвинутого, здорового і загартованого воїна - захисника земельної аристократії.
Контроль держави за вихованням починався з перших днів життя дитини: новонароджених старійшини общини оглядали в спеціальному місці - лесха. Тільки здорові діти поверталися батькам, які їх виховували до семирічного віку, після чого здійснювалоcя суспільне виховання. Хворобливих, тих, що мали вади, виродків знищували: найочевидніше, викидали в Тайгетську ущелину. Із семи до вісімнадцяти років хлопчики перебували у спеціальних закладах інтернатного типу - агелах. Спартанців виховували в жорстоких умовах, прагнучи виростити суворих, безжалісних воїнів. Займалися гімнастикою і дівчата, але окремо від хлопчиків. Підлітки брали участь у щорічних публічних випробуваннях: їх сікли перед вівтарем, щоб пересвідчитись у терплячості та витривалості. Юнаки 18-20 років об'єднувались у групу ефебів. Громадянське повноліття наступало у 30 років.
Спартанське виховання виявило суттєвий вплив на долю самої держави. Зворотною його стороною став поступовий занепад інтелектуального життя Спарти (відомо, що з ослаблених дітей часто
Loading...

 
 

Цікаве