WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-педагогічні дослідження в Україні в кінці ХVIII- поч. XX ст. - Реферат

Соціально-педагогічні дослідження в Україні в кінці ХVIII- поч. XX ст. - Реферат

писала вірші. Закликала жіноцтво прокинутись і розбудити країну для нового життя.
Недільна школа, відкрита Х. Алчевською у 1862 р. протягом восьми років діяла нелегально у зв'язку із забороною урядом подібних шкіл. Тільки після зняття заборони у 1870 р. була відкрита офіційно.
Недільна школа Х. Алчевської являла собою унікальне, гідне наслідування явище в історії вітчизняної педагогіки. Вона проіснувала півстоліття і стала організаційно-методичним центром створення недільних шкіл для навчання дорослих і підлітків на Україні.. У ній щороку навчались сотні учениць. Робота школи експонувалась на всесвітніх виставках. Серед тих, кому випало щастя вчитися у ній, були малі дівчатка й зовсім дорослі жінки, жительки міста і селянки з харківських околиць. Поділ на класи здійснювався одночасно за віком і рівнем підготовки. Учні мали можливість отримати початкову освіту безкоштовно. Навчання з усіх предметів велося за спеціальними програмами, що передбачали посилену роботу в класі; на домашнє завдання необхідно було читати художні твори.
На свої кошти Алчевська відкрила школу для сільських дітей у с. Олександрівка на Луганщині. Для дорослого сільського населення вона проводила недільні читання, розробила методико-бібліографічний порадник "Що читати народові?". Цей порадник одержав багато схвальних відгуків з боку прогресивної громадськості.
Алчевська відстоювала ідею всезагального народного навчання рідною мовою. Вона є основоположником методики навчання дорослих грамоти, розробила цінні зразки уроків письма, читання, бесід про прочитане. З цією метою разом з групою вчительок створила трьохтомний навчальний посібник "Книга дорослих".
Певний внесок у розвиток недільних та земських шкіл зробив М.Корф.
Микола Олександрович Корф (1834-1883) видатний педагог і методист, основоположник земських шкіл на Україні, послідовник К.Д.Ушинського.
Народився у Харкові. Закінчив Петербурзький пансіон А.Філіппова, Навчався у Олександрійському ліцеї в Петербурзі.
Микола Олександрович Корф, виконуючи обов'язки голови повітової училищної ради у м. Олександрійську (нині м. Запоріжжя) багато зробив для створення в повіті нових навчальних земських шкіл, пропагував організацію недільних повторювальних шкіл.
У створених М.Корфом початкових земських школа (з трирічним курсом навчання) заняття проводив один вчитель одночасно у трьох класах. Підготовці вчителів для цих шкіл він віддавав багато сил, розроблюючи плани занять і методики проведення уроків, а також сам проводив уроки. Пропагуючи ідею загальної обов'язкової початкової освіти, він відкрив понад 100 таких земських шкіл в Олександрійському і Бердянському повітах. Земська школа стала найкращим типом початкових навчальних закладів. У ній вчителі використовували більш прогресивні методи навчання, зміст передбачав ознайомлення дітей з відомостями з географії, історії, природознавства. Для діячів земських шил Корф написав першу в Росії книгу з школознавства. Вона являла собою педагогічну енциклопедію початкової освіти.
М.Корф є організатором учительських з'їздів.
Послідовник К.Д.Ушинського. У створених школах запровадив навчання за підручниками Ушинського. Сам створив підручник-читанку "Наш друг", яка доповнювала "Рідне слово" Ушинського.
7. Соціально-педагогічні погляди С. Русової.
Софія Федорівна Русова (Лідфорс) (1856-1940) активний громадський діяч періоду української революції, перша жінка педагог-теоретик в Україні, соціальний педагог, письменниця. Дослідники вважають, що за обсягом і рівнем просвітянської роботи Русова стоїть на одному щаблі з Оленою Пчілкою і Христиною Алчевською, а за силою і пристрасністю, з якими звучало її слово на захист української культури, духовності, рідної мови Русову можна зрівняти з Лесею Українкою.
Епіграфом для викладу соціально-педагогічних ідей Софії Федорівни можуть стати віршовані рядки Т.Шевченка:
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині - Однаковісінько мені. Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую збудять... Ох, не однаково мені.
Народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня на Чернігівщині. Батько Федір Ліндфорс був шведського походження, а мати Анна Жерве французького. Мати померла, коли Софії було 4 роки, ще трохи пізніше померли брат і сестра. До 10 років жила в Олешні з батьком і старшою сестрою. У 1866 р. вони переїхали в Київ, де Софія навчалась у Фундукліївській гімназії, яку закінчила з золотою медаллю у 1870 р. Через рік помер батько.
Софія вирішила зайнятись педагогікою. Разом з сестрою Марією у 1871 р. відкрили у Києві перший Фребелівський дитячий садок. Він став осередком української національної культури, де вечорами збиралась українська інтелігенція М.Старицький, М.Лисенко, М.Драгоманов, О.Русов та ін.
Після одруження Софія і Олександр Русови здійснили у Празі безцензурне повне видання "Кобзаря" Т. Шевченка.
У творчій діяльності Русової з кінця ХІХ ст. можна умовно виділити чотири періоди: 1 період - кін. XIX ст. до 1905 р., ІІ період 1906-1916 рр., Ш період - 1917-1921 рр., ІV період 1921-1940 рр. (еміграція у Чехію).
У теоретичній спадщині С.Русової є велика кількість книг та журнальних статей з педагогіки, історії освіти, порівняльної та соціальної педагогіки. У них систематизовано найкращі перлини світової педагогіки та знайшли місце глибокі роздуми і висновки видатної просвітительки про майбутню українську школу.
Основна ідея і тема, що об'єднує більшу частину досліджень Русовоїконцепція національного виховання. Може саме тому, що вона була дочкою двох народів і виросла серед третього, українського, що споконвіків вирізнявся етнічного терпимістю і національним братолюбством, Русовій, як жодному педагогові світу, було притаманне гостре зацікавлення справами розбудови національного шкільництва. Вслід за К.Д. Ушинським, педагогічна система якого теж сформувалася під благотворним впливом української народної ідеології та етнічної педагогіки, Русова твердо стояла на тому, що школа і виховання в ній можуть успішно здійснюватися за умови, коли ця школа, це виховання, будуть національними, народними.
Для реформування школи, на думку Софії Федорівни, мало її націоналізувати, ввести рідну мову, необхідно змінити весь її устрій, запровадити принципово інші цілі і принципи виховання, наповнити роботу новим змістом. Школа повинна бути активною, будуватися на принципі самодіяльності дітей. Вона має стати школою соціального виховання.
У своїх працях С.Русова детально проаналізувала принципи як індивідуалізації, так і соціалізації виховання. Індивідуалізацію називала першою вимогою справедливого виховання, яке повинно формувати індивідуальну моральну свідомість кожної дитини. Мета індивідуального виховання дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам дитини та її здібностям. "Але людина стає людиною, стверджує С.Русова слідом за П.Наторпом, - лише в громаді" (8, 17).
Соціальне виховання розвиває в дитині ті особистісні риси дитини, які дадуть їй змогу стати найкращим громадянином. Стара школа цілком ігнорувала об'єднання, учні виховувались як окремі суб'єкти, підготовлені для якоїсь кар'єри або спеціальності. Лише поступова демократизація життя поставила
Loading...

 
 

Цікаве