WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціальна допомога в Україні в кінці. XVIII- на поч. XX ст. - Реферат

Соціальна допомога в Україні в кінці. XVIII- на поч. XX ст. - Реферат

навчання на спеціальних курсах виховання сиріт. Тут вони мали змогу ознайомитися з найновішими здобутками педагогіки, зокрема в напрямку реалізації індивідуального підходу до виховання особистості в колективі (10, 15).
Благодійницькою діяльністю в Галичині займались також молодіжні організації. Зокрема, серед завдань "Пласту" була поряд із вихованням духу й характеру самарянська милосердна служба.
Найрізноманітніші просвітницькі товариства сприяли розвиткумережі фахових шкіл та допомагали здібній молоді, яка не мала власних коштів для здобуття освіти. "Просвіта" заохочувала і спонукала молодь до навчання у фахових школах стипендіями. Вперше було оголошено конкурс на шість стипендій у 1907 р. Від того часу до 1914 року "Просвіта" вислала 40 стипендіатів на студії хліборобства, молочарства і жіночого господарства - переважно - в західні краї австрійської монархії та до Західної Європи. Були це люди переважно з середньою освітою, .між ними четверо богословів, що їздили за границю студіювати кооперацію, всього "Просвіта" станом на 1928 рік мала 62 стипендіальні фонди (13, 98).
Підшукавши кваліфікованих спеціалістів та підготувивши нових на закордонних студіях, "Просвіта" приступила до заснування своїх власних фахових шкіл, перших українських фахових шкіл взагалі. Першою серед них була садівничо-господарська школа в с. Милування теперішнього Тисменицького району, яка 20 листопада 1909 року на базі закуплених в 1908 р. у митрополита Шептицького ділянок доброго ґрунту, лісу і двоповерхового будинку, що був реконструйований, почала свою роботу. Такої школи на час її створення не було на території Галичина ні польської, ні єврейської (13, 98-99).
Серед товариств, що надавали допомогу дітям з бідних сімей, - "Руська Бурса реміснича і промислова" (Львів), "Шкільна поміч" (Станіслав) та ін.
Ремісничі об'єднання, які діяли в Галичині, не тільки відкривали фахові школи, але організовували у Львові Промисловий музей, жертвували кошти на навчання молоді (13, 77).
Розглядаючи питання соціальної допомоги в Галичині, необхідно охарактеризувати з цієї проблеми творчу спадщину Івана Яковича Франка. Він цікавився історичним розвитком суспільства, здійснював історико-педагогічні дослідження. Будучи добре обізнаним із сучасною йому соціологічною думкою Заходу, І.Франко розвивав своє бачення актуальних на той час в Україні соціальних проблем, давав застереження щодо можливостей і доцільності всеохоплюючої державної влади, в тому числі у справах соціальної допомоги. Відзначивши привабливість таких ідей, як можливість отримання роботи, заробітної плати, "забезпечення старості" та ін., Іван Якович не схвалював державну опіку "від колиски до гробової дошки", відкидав віру в необмежену силу держави (праця "Що таке поступ").
Використовуючи принцип історизму, він досліджував соціальну структуру Австро-Угорської імперії ("Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині" (1898). І.Франко простежив важке життя населення від безправ'я "смерда" у XI-XIII ст. до становища селянина-кріпака у кінці XIX ст. У праці "Еміграція галицьких селян" (1892 ) відобразив долю землероба після відміни кріпацтва. Причину еміграції галицьких селян до Америки, Бразилії, Румунії, Угорщини він вбачав у відсутності у них засобів для виживання та прав, у поглинанні дрібних землеволодінь великими. Учений звертав увагу на крайнє зубожіння населення, вказуючи, що в Галичині щороку вмирає 50 000 чол., а пануюча верхівка намагається зупинити еміграцію забороною на виїзд та виставленням жандармських постів.
У статті "Потреби аграрної статистики" І.Франко обґрунтував необхідність проведення глибоких статистичних досліджень народного життя. До кола проблем, які необхідно знати, він включив вивчення "життєвого бюджету" населення, роду занять, способів "заробкування", стану здоров'я, освіти, злочинності, смертності.
Таким чином, проаналізувавши стан благодійності Галичини та дослідження видатних вчених з цієї проблеми , слід відзначити, що в справі соціальної допомоги проводилась певна робота, хоч далеко не в тих масштабах, яких потребувала дійсність. Чільне місце в процесах підтримки вразливих категорій населення займали міські та сільські органи місцевого самоврядування. Важливу роль у здійсненні опіки над нужденними відігравала церква, монастирі та чернечі ордени. Створювались товариства, організації, які крім своїх основних цілей, виконували функції підтримки вразливих категорій населення. Розвивалася приватна благодійність.
3. Приватна благодійність в Україні. Філантропічна діяльність Андрея Шептицького.
Меценатами українського народу у ХІХ - поч. ХХ ст. виступили великі підприємці та землевласники, інтелігенція та духовні особи. Особливо було розвинуте благодійництво серед греко-католицького священства, яке стало захисником національної ідеї та плекателем кращих українських традицій.
Здавалось би, витоки філантропічної діяльності слід шукати в ментальності древніх слов'ян, для яких характерні милосердя та доброчесність, зумовлені розкішною природою, помірним кліматом, мирним родом занять. Розвитку благодійницьких тенденцій сприяла також християнська релігія з її вченням про людинолюбство та спасіння душі завдяки милостині. Молода держава Київська Русь сприйняла християнство, як спрагла земля краплини дощу. Проте витоки меценатства знаходяться окрім того в самій природі людини, природній схильності до добра, прагненні до підтримки нужденного та обездоленого.
Отже, в ХІХ - поч. ХХ ст. в Україні знайшла своє продовження приватна благодійність, що мала місце в усі часи і в усіх народів, а в українців знаходить своє особливе вираження.
Багатьма добродійними справами уславилася родина Терещенків - українських промисловців та землевласників. На благодійність вони витратили майже 5 млн. крб., підтверджуючи тим самим девіз їхнього дворянського герба - "прагнути до громадських справ". Художнє зібрання Терещенків лягло в основу Київського музею російського мистецтва та інших музеїв столиці.
Особливу вагу у сфері соціальної допомоги вразливим категоріям населення з боку приватних осіб мала діяльність сімейства Т. Ханенка, М. Дегтярьова, С. Могилевцева, Т. Гладинюка, Л. Бродського та ін. Завдяки зусиллям Г.М. Гелеловича, промисловців і фінансистів Ізраїля Бродського та його синів Лазаря та Лева Бродських, Ф.Д. Василевського та багатьох інших, виникали великі дитячі санаторії в Євпаторії, лікувальні установи на Одеських лиманах, протитуберкульозні санаторії в Криму та під Києвом. На кошти Лазаря Бродського був створений Бактеріологічний інститут Товариства боротьби з інфекційними хворобами, який відіграв велику роль у захисті населення від епідемій. В основному на гроші Лева Бродського у Києві побудовані лікарня Товариства надання допомоги хворим дітям та лікарня для хронічно хворих дітей.
Щоб запобігти хворобам, підтримати беззахисних і найбільш вразливих,
Loading...

 
 

Цікаве