WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток соціальної педагогіки в період наукової революції XX ст. - Реферат

Розвиток соціальної педагогіки в період наукової революції XX ст. - Реферат

Кершенштайнера і Дьюї про трудову школу" ( 1, 91-92).
У прихильників теорії трудової школи не було єдиних підходів до трудового виховання, зокрема його мети.
У 1903 р. вийшла в світ робота В.А. Лая "Експериментальна дидактика", в якій він викладав свої вимоги до трудової школи. Праця розглядалась ним не як навчальний предмет, а як принцип викладання всіх навчальних предметів. Ручна праця, вважав Лай, повинна вводитись в народну школу перш за все як засіб розумового, фізичного і духовногорозвитку учнів.
Спираючись на результати різних пошуків щодо шляхів реформи школи, В.А.Лай намагався створити нову педагогіку - педагогіку дії, взявши за основу дані біології і експериментальної педагогіки.
Лай Вільгельм Август (1862 - 1926) - німецький педагог. У книзі "Школа дії. Реформа школи відповідно вимогам природи і культури" В.А. Лай писав про те, що його школа дії ставить своєю метою створити для дитини простір, де б вона жила і всебічно реагувала на світ, що її оточує; така школа повинна бути для дитини общиною, що моделює природне і соціальне середовище, спонукає учня узгоджувати свої дії із законами природи і волею співтовариства оточуючих його людей. З цієї роботи В.А.Лая чітко помітна його близькість до ідей соціальної педагогіки, які він поповнив власними поглядами для конкретної їх реалізації.
Вихідним пунктом і способом реалізації педагогіки дії виступали для Лая не книги і пояснення вчителя, не тільки інтерес, воля, праця або щось подібне, а як писав він сам, лише повне життя дитини з її гармонійною різноманітністю реакцій. В основі навчання повинна лежати послідовність таких дій як сприйняття, розумова переробка сприйнятого, зовнішнє вираження уявлень, що склались, при допомозі малюнка, опису, драматизації та інших засобів.
В.А. Лай запропонував розрізняти і розмежовувати поняття "школа праці" або "трудова школа" і "школа дії", показавши, що ці поняття хоч і мають спільні риси, але не співпадають. Під "трудовою школою" розуміли виробничу працю, а під "школою дії" - різнобічну діяльність, куди входить як складова частина і виробнича праця.
Соціально-педагогічні ідеї простежуються у творчості видатного італійського педагога-жінки, лікаря, філософа Марії Монтессорі (1870 - 1952).
В цілому її педагогіка виходить з принципу природовідповідності та ідеї вільного виховання.
Марія Монтессорі закінчила Римський університет і була першою в Італії жінкою, що отримала ступінь доктора медичних наук, звання професора антропології і гігієни. У 1898 - 1900 рр. працювала в дитячій психіатричній клініці для недорозвинених дітей і пізніше перенесла розроблені там методи в практику виховання нормальних дітей. У 1907 р. відродила в Римі "Будинок дитини". Брала участь у підготовці вчителів-фахівців для роботи з розумово відсталими дітьми, створювала школи за своєю системою.
У своїх творах "Метод наукової педагогіки, що застосовується до виховання у "будинках дітей", "Самовиховання і самонавчання в початковій школі", "Будинок дитини. Метод наукової педагогіки" та ін. Монтессорі пропагувала ідеї "вільного виховання". Виходячи з положення про те, що дитина, як активна істота, за своєю природою здатна до самостійного, спонтанного розвитку, М.Монтессорі головним завданням виховання дітей вважала створення такого оточення, яке б давало їм тільки поживу для самовиховання.
Основою педагогіки "вільного виховання" Монтессорі вважала свободу як засіб "самовиховання і самонавчання" дітей; спостереження за "чуттєвим" періодом раннього дитинства; педагогічний експеримент. Школа, на її думку, має бути лабораторією, де вивчається психічна діяльність дитини.
Справедливо критикуючи віджилі, схоластичні методи викладання в школі, Монтессорі підтримувала ідею про недопустимість насилля над дитиною, вимагала поваги до особистості вихованців і в результаті прийшла до заперечення активної виховуючої ролі педагога. Вихователь повинен тільки створювати для дітей таке оточення, з якого вони могли б якомога більше використовувати матеріалу для свого розвитку; він має приходити на допомогу дітям, розвиваючи і змінюючи їх різними вправами, даючи дітям нову мову.
В питаннях морального виховання Монтессорі дотримувалась принципу свободи. Кожна дитина може робити все, що захоче, щоб тільки не порушувати свободу і добробут товаришів. Вона соціалізує виховання, єднаючи дітей у невеличкі гуртки (10 - 12 дітей), викликає в них почуття взаємної симпатії, взаємодопомоги і особистої самостійності.
Заслугою Монтессорі стало те, що вона вперше запровадила в практику роботи дошкільних закладів і шкіл систематичні (щомісячні) антропологічні вимірювання.
Для різноманітних напрямів реформаторської педагогіки спільним було визнання того, що істинна школа повинна організовуватись таким чином, щоб дитина знаходилась в середовищі, спілкування з яким розвивало б її розумові і творчі здібності. Школа як органічна частина більш широкого соціального середовища повинна при цьому стати організованим середовищем, основу якого складає трудова діяльність, яка широко трактується. За визначенням Д.Дьюї, дитина не тільки живе у такій школі, але вчиться в самого життя.
2. Втілення Янушем Корчаком соціально-педагогічних ідей у "Будинку сиріт"
Януш Корчак (1878 - 1942), польський педагог, письменник, громадський діяч. Справжнє ім'я Я. Корчака - Генрік Гольдшміт. Народився в сім'ї варшавського адвоката. Його вважали дивною дитиною: до 14 років грався кубиками. У 15 ним оволоділа жадоба до читання. Януш любив спілкуватися з малечею, але також не цурався розмов з дорослими. Після смерті батька родина втратила матеріальний достаток, і він вимушений був підробляти. Даючи приватні уроки, багато часу приділяв самоосвіті. У 1903 р. закінчив медичний інститут у Варшаві, працював у дитячій лікарні, де і відбувся його перехід від медицини до педагогіки, хоч лікарем він залишався все життя. Свою педагогічну діяльність Корчак почав в дитячих літніх таборах, де пізнав, за його словами, "азбуку виховної роботи". У 1911 р. очолив створений для єврейських дітей "Будинок сиріт", який став його домівкою.
Педагогічні погляди Корчака формувалися під впливом багаторічних досліджень і досвіду спілкування з дітьми. Він застерігав від неправильного розуміння природи дитини. Дорослі часто неуважні до неї, вважаючи, що в дитини ще все попереду. Вони не вникають у багатогранність її життя і ті прості радощі, які легко їй можна дати. Януш Корчак осуджував лінію поведінки багатьох батьків і педагогів у ставленні до дітей: критикувати, не дозволяти, наглядати, "стояти на сторожі інтересів дитини", адже вона сама "не знає", скільки їй їсти, пити, спати, прогулюватись, грати. Він помічав, що дорослі дуже часто у взаєминах з дітьми бояться
Loading...

 
 

Цікаве