WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні тенденції розвитку благодійності у західній Європі, Росії та США (з кінця ХVIII до поч. XX ст.) - Реферат

Основні тенденції розвитку благодійності у західній Європі, Росії та США (з кінця ХVIII до поч. XX ст.) - Реферат

галузі теоретичних досліджень. Описала суть методу індивідуальної роботи. Її підхід формувався на основі медичних методів, біхевіористичної школи психології, психоаналізу З. Фрейда.
Однією з перших книг М. Річмонд в галузі теорії соціальної роботи стала фундаментальна праця "Дружній візит до бідняків: посібник для працюючих в благодійницьких організаціях" (1899). Допомога і підтримка нужденних осмислюються нею як дружня акція одного суб'єкта по відношенню до другого. При цьому вплив спрямований не тільки на того, що потребує, але і на зміну ставлення з боку соціального оточення, як правило, негативного до людей, що терплять скруту.
У 1917 р. виходить наступна книга М. Річмонд "Соціальні діагнози", у якій вона описала теоретичні і методологічні основи індивідуальної соціальної роботи. У "Соціальних діагнозах" підсумовується попередній досвід і визначаються основи наукового підходу до індивідуальної роботи.
Убогість прирівнюється до хвороби, через що до практики індивідуальної роботи адаптуються підходи діагнозу та лікування. В теорію соціальної роботи вводиться термінологія з медичної практики, така як "діагноз", "лікування", "клієнт", але з новим семантичним значенням. Згодом дана модель соціальної роботи буде ідентифікуватись як "медична модель" індивідуальної роботи.
Процес допомоги складався з наступних основних етапів:
- отримання інформації;
- діагноз (дослідження стану соціального відхилення);
- прогноз;
- лікування (надання допомоги клієнту).
У 1920 р. пройшло реформування методу індивідуальної роботи, оскільки практика доповнилась елементами психоаналізу, який розширив уявлення про діагноз і давав можливість науковим методом вивчати не тільки особистість, але і соціальні відхилення, що особливо важливо для соціальних працівників. М.Річмонд на основі підходів психоаналізу визначила нові принципи роботи, якими стали методи опосередкованого і неопосередкованого лікування. Опосередкований метод лікування полягав у тому, що процес допомоги зосереджувався на оточенні клієнта, на зміні середовища його існування. При безпосередньому методі (неопосередкованому) робота з клієнтом проводилась один на один. Основні форми такої роботи: поради, вмовляння, раціональні дискусії.
З теоретичної діяльності М.Річмонд починає оформлятися певна школа соціальної роботи, що отримала назву діагностичної.
Джейн Адамс (1860-1935). Скептично ставилась до благодійності. Символізувала "нову сучасну жінку". Її робота в межах руху "сеттелменту" була високо оцінена, а в 1931 р. вона отримала Нобелівську премію.
Берта Рейнолдс (1883-1978). Свою соціальну роботу почала у дитячому притулку в Бостоні, де було багато кольорових дітей. Ця практика зміцнила її думку, що соціальний працівник - це свого роду інструмент для соціального контролю. Сама Рейнолдс отримала спеціальну соціальну підготовку. Вона професійно займалась психоаналізом, у своїй діяльності намагалась поєднати теорію і практику.
Окрім діагностичного підходу у соціальній роботі, започаткованого М. Річмонд, існувала функціональна школа соціальної роботи. Ідеологами даного напряму виступали О. Ранк, Дж. Тафт. В основу функціональної індивідуальної роботи покладені психологічні підходи О.Ранка. Відштовхуючись від вчення Фрейда, він вважав, що кризові стани, що виникають в процесі розвитку особистості, викликані родовими травмами, отриманими при народженні. Тому він вважав, що зустріч індивіда з соціальним працівником є неминучою, незалежно від конкретних соціальних умов. Інші представники цього напряму проявляють значно менший інтерес до дитячих переживань клієнта, акцентуючи увагу на волі і готовності до змін домінантам, які лежать в основі практичної теорії даного підходу. Суттєве місце в діяльності "функціональної школи" займають стосунки, які встановлюються у результаті взаємодії соціального працівника і клієнта і які визначають процес допомоги. Процес стає провідним поняттям навколо нього формується понятійне поле даної школи індивідуальної роботи. Таким чином, функціональна школа в основу своїх теоретичних побудов поставила не діагноз, а процес взаємодії соціального працівника і клієнта. Основне завдання вбачалось у тому, щоб клієнтом була усвідомлена і прийнята допомога. У цьому випадку між соціальним працівником і клієнтом встановлювались інші взаємовідносини: вони ставали партнерами і несли однакову відповідальність за зміну ситуації. Основний напрямок досліджень даної теоретичної думки спеціалісти вбачали у створенні та розвитку технік і методів допомоги клієнту.
У 1928 р. на Мілфордській конференції соціальних працівників були визначені основні аспекти індивідуальної роботи з клієнтом:
1. Знання типових відхилень від загальноприйнятих норм соціального життя.
2. Використання знання нормлюдського життя і людського спілкування.
3. Ознайомлення з деталями життя конкретної людини, що виявилась у важкому становищі.
4. Застосування загальноприйнятих методів виховання і допомоги людям, які потребують соціальної підтримки.
5. Використання засобів і ресурсів місцевої общини в соціальному лікуванні.
6. Застосування наукових знань і накопиченого досвіду в поєднанні з вимогами індивідуального підходу.
7. Розуміння філософських основ, що визначають мету, етику і особливості індивідуального підходу в соціальні роботі.
Відносно недавно в соціальній роботі була визнана важливість організаційного рівня як самостійного рівня її практики. Розгляд управлінських аспектів як певної спеціалізації в структурі соціальної роботи був пов'язаний з необхідністю підготовки спеціалістів в галузі управління, менеджменту, організації соціальних служб. Певний внесок у вирішення цих проблем зробили М.П.Фоллетт. Р.Мертон, М.Залд, Е.Гофман, Р.Кантер і ін.
Соціальні працівники, зайняті в сфері соціальної політики, яка має вплив на соціальну роботу, проявляють великий інтерес до питань соціального законодавства, розробки соціальних програм. Особлива роль в розв'язанні цих проблем належить представникам Чикагської школи. У Чикагському університеті з 1900 р. здійснюється підготовка спеціалістів в галузі соціальної роботи і соціології. Дослідники університету поєднують різноманітні концепції, теорії і форми впливу на життя представників груп соціального ризику.
Дослідженням соціальних змін займався К.Маркс. Марксистська соціологічна теорія спирається на відомі положення про визначальну роль економіки, способу виробництва, економічного базису в соціальному прогресі, в соціальній диференціації суспільства, на матеріалістичне розуміння історії і характеру самоорганізації суспільства. При цьому рушійною силою соціально-історичного розвитку називається боротьба класів, конфлікт між якими через відмінності їх соціально-економічного становища неминучий, поки не будуть взяті під контроль в інтересах трудящих стихійні сили конкуренції та експлуатації, що породжуються приватною власністю на засоби виробництва. Найважливішою метою справедливого реформування суспільства в марксистській соціальній філософії визнається побудова суспільства без експлуатації, де буде досягнута соціальна однорідність, можливість вільного всебічного розвитку кожної людини.
Таким чином, в кінці XIX- на поч. XX ст. виникла соціальна робота як окрема галузь знань. Саме на кінцеву мету - встановлення соціальної гармонії у суспільстві - спрямовувались наукові дослідження в цій науці. Вперше було покладено початок професійній соціальній роботі. Розв'язати назрілі у суспільстві проблеми допомоги вразливим категоріям населення могли лише добре підготовлені спеціалісти.
3. Державна благодійність у Росії у другій половині ХVШ - першій половині XIX ст.
У другій половині XVIII-XIX ст.
Loading...

 
 

Цікаве