WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виникнення соціальної педагогіки як окремої галузі знань характеристика провідних концепцій соціалізації особистості - Реферат

Виникнення соціальної педагогіки як окремої галузі знань характеристика провідних концепцій соціалізації особистості - Реферат


Реферат на тему:
Виникнення соціальної педагогіки як окремої галузі знань характеристика провідних концепцій соціалізації особистості
ПЛАН
1. Розвиток провідних напрямів соціально-педагогічних досліджень ХVІІІ-ХIX ст.
2. Створення Д. Локком першої світської системи виховання та концепції усунення бідності.
3. Ідея вільного та природовідповідного виховання в творчості Ж.-Ж. Руссо.
4. Соціально-педагогічна діяльність із створення філантропічних навчально-виховних закладів (філантропіни Базедова, "Новий інститут" Оуена, виховне товариство дворянських дівчат Бецького).
5. Характеристика соціально-педагогічних експериментів Й.Г. Песталоцці.
6. Реалізація Ф. Фребелем ідей соціалізації дитини в умовах дитячого саду.
7. П.Наторп як засновник соціальної педагогіки. Історичні аспекти виникнення терміну.
8. Література
1. Розвиток провідних напрямів соціально-педагогічних досліджень ХVІІІ-ХІХ ст.
У другій половині ХVІІІ-ХІХ ст. у державах Західної Європи відбулися важливі соціальні зміни, обумовлені стрімким розвитком виробництва, утвердженням ринкових стосунків, прогресом науки і техніки. У таких умовах виник попит на всебічно розвинутого, самостійного, ініціативного, мислячого і винахідливого працівника. Просування суспільства вперед стало можливим при певному рівні освіти не тільки забезпечених верств населення, але й робітничих і селянських сімей. Традиційна школа, яка за своєю суттю була школою учення, орієнтувалась на виховання слухняних і виконавських працівників. Загальноосвітні знання, що давались нею, були вкрай обмеженими і догматичними. Школа не виконувала завдань підготовки учнів до життя.
Ця прогалина стала відчутнішою при утвердженні в свідомості людей думки про те, що навчання і виховання є саме тим фактором розвитку суспільства, який здійснює його творчу перебудову. При цьому наголошувалось, що особистість повинна бути завжди метою, а не засобом реформування держави у відповідності з цінностями свободи, рівності і братерства.
Ще однією причиною, що викликала потребу кардинальних змін в освіті, стала дестабілізація західного суспільства через класову боротьбу, яка посилилася під впливом марксистських ідей, національно-визвольний рух та ін.
Отже, невідповідність у провідних державах традиційної організації шкільної справи рівню економічного і суспільного розвитку цих держав, а також напруженість соціальних відносин (революційна боротьба, міграційні процеси) викликали гостру критику педагогічних концепцій, що вже існували.
У якості альтернативи традиціоналізму з'явились нові реформаторські ідеї (вільне виховання, педагогіка прагматизму, експериментальна педагогіка та ін.). Завдяки педагогам-реформаторам виникли нові галузі знань: педологія, порівняльна педагогіка, експериментальна педагогіка тощо. Названі вище чинники сприяли також оформленню соціальної педагогіки. До розроблення її проблем були залучені фахівці різних галузей наук. Результатом спільної діяльності науковців стало формування у соціальній педагогіці важливих шкіл та напрямів, серед яких провідними є наступні:
- розроблення теоретичних основ соціальної педагогіки, що неминуче спрямовувало її до становлення як науки. До даного напряму можна віднести і педологію як "рідну сестру" соціальної педагогіки;
- соціально-педагогічна діяльність в системі освіти. Мова йде про вплив соціальної педагогіки на зміст освіти, мету і характер виховання, а також про проблеми формування особистості;
- соціально-педагогічна діяльність зі створення благодійницьких (або близьких до них) навчально-виховних закладів ("філантропіни" Базедова, "Новий інститут" Оуена, виховні заклади Бецького та ін).
- розширення сфери дії соціальної педагогіки. Крім дітей обездолених, "вибраних" і всіх інших, у неї попадають і різні категорії дорослих.
Треба мати на увазі, що перераховані вище напрями не були ізольованими один від одного, а кожний соціальний педагог не представляв тільки один із них. Всі спеціалісти різних спрямувань і течій тісно взаємодіяли між собою, брали участь і в розробленні теоретичних основ соціальної педагогіки, і в практичному застосуванні надбань. Такі взаємозв'язки у значній мірі обумовлювались прагматичними тенденціями, характерними для нового способу виробництва. Саме вони стимулювали збільшення кількості прикладних галузей соціальної педагогіки. Слід відзначити, що з чотирьох названих напрямів три мали переважно прикладний характер.
Усі течії та школи соціальної педагогіки об'єднувала основна функція захист дітей і дитинства. В якості орієнтирів виступали загальнолюдські цінності та їх пріоритет над рештою.
Іншою важливою ідеєю, що зближує всіх соціальних педагогів, стало розуміння необхідності зв'язків між вихованням і освітою та соціальним середовищем.
Залежно від шляхів і методів реалізації висунутих завдань, педагогів досліджуваного періоду можна умовно віднести до буржуазно-демократичної і ліберальної або до революційно-демократичної педагогіки.
Педагоги буржуазно-демократичного або ліберального напряму шукали розв'язок педагогічних проблем на шляхах співробітництва з громадськістю. Вони прагнули до впливу на державні структури в межах законодавства. Згодом буржуазно-демократична педагогіка трансформувалась у "просто" демократичну і сьогодні є пріоритетною у світовому педагогічному співтоваристві.
Радикальна, в тому числі революційно-демократична педагогіка, закликала розв'язувати питання виховання разом з перетворенням суспільства (покінчити з деспотизмом, наділити всіх однаковими правами, зробити всіх вільними).
Виникненню соціальної педагогіки як науки передував тривалий процес створення концепцій соціалізації особистості. Окремі педагогічні системи, як, наприклад, Ж.-Ж. Руссо ігнорували чи прямо заперечували роль суспільства у формуванні особистості, пропагували незалежність виховання від політики й життя держави. Проте всі концепції збагатили соціальну педагогіку як науку цінними надбаннями (теорія вільного виховання, принцип природовідповідності тощо).
2. Створення Джоном Локком першої світської системи виховання та концепції усунення бідності
Джон Локк (1632-1704), англійський філософ, просвітитель і державний діяч. Досліджуючи проблеми формування особистості, відзначав негативний вплив суспільства на молоду людину.
Життя і діяльність Д. Локка співпади з епохою Англійської революції ХVП ст. У своїх філософських і соціально-педагогічних творах він намагався теоретично осмислити корінні зміни, що відбувались у суспільному житті.
Більше 30 років життя Д. Локка були пов'язані з Оксфордським університетом, де він у різні роки викладав грецьку мову, риторику, етику. З 1667 р., поселившись у Лондоні, став домашнім лікарем і вихователем у сім'ї графа Шефтсбері, прилучився до політичної діяльності. У педагогічних поглядах Джона Локка знайшли відображення його соціально-політичні та філософські переконання,
Loading...

 
 

Цікаве